2. Поняття пенсії за віком

Пенсії за віком на сьогодні – це основний вид матеріального забезпечення непрацездатних громадян, що стосується життєво важливих інтересів мільйонів пенсіонерів. У загальній чисельності пенсіонерів нашої країни (а їх близько 15 млн осіб) 10 млн (70%) -це пенсіонери за віком.

Від початку зародження пенсійного забезпечення проводилося страхування не старості, а інвалідності, оскільки через важкі умови праці й побуту більшість найманих працівників, які доживали до 65 років, фактично ставали непрацездатними. Але вже на початку XX ст. чимало країн Європи запроваджують соціальне страхування за старістю. В СРСР такий страховий випадок, як настання старості, аж до 1929 р. не входив до сфери соціального страхування. Проте для окремих категорій працівників пенсійне забезпечення за старістю почали запроваджувати дещо раніше. Так, викладачі вищих навчальних закладів були охоплені пенсійним забезпеченням за старістю з 1924 р. при досягненні 65 років, робітники текстильної промисловості – з 1928 р., зайняті у провідних галузях важкої промисловості й транспорту – з 1929 р. Лише з 1932 р. досягнення певного віку стало самостійною підставою пенсійного забезпечення робітників усіх галузей народного господарства. Ухвалена 5 грудня 1936 р. Конституція СРСР проголосила право усіх громадян на матеріальне забезпечення в старості. Збереження пенсійного віку на цьому рівні та визнання його конституційною нормою і тепер є своєрідною традицією соціального захисту громадян похилого віку.

Але для призначення трудової пенсії за віком, крім досягнення певного віку, що є для цього основною підставою, необхідна ще й наявність трудового (страхового) стажу, характер та тривалість якого якісно впливає на вид та розмір пенсії за віком. Отже, пенсія за віком – це така пенсія, яка призначається після досягнення особою певного віку та водночас з набуттям нею необхідного трудового (страхового) стажу. Пенсійний вік та тривалість стажу, які необхідні для призначення пенсії, встановлюються законом. Для кожної категорії осіб вони різні.

Пенсія за віком призначається довічно. Вона не залежить від фактичного стану працездатності. 1 саме цим цей вид пенсії відрізняється від пенсії по інвалідності. Пенсія за віком суттєво відрізняється і від пенсії за вислугу років, яка також не залежить від фактичного стану працездатності особи. При призначенні пенсії за віком до уваги насамперед береться пенсійний вік і як додаткова підстава – наявність трудового (страхового) стажу. З призначенням цього виду пенсії працівник може продовжувати працювати на тій же роботі чи посаді, де він працював до призначення пенсії. А для призначення пенсії за вислугу років вік, зазвичай, до уваги не береться, а враховується лише наявність спеціального стажу – вислуги років, і працівник повинен полишити роботу, яка дає право на цей вид пенсії.

Пенсії за віком можна диференціювати за окремими підвидами залежно від характеру, змісту та умов праці, тривалості такої праці, категорії осіб, спеціальних (додаткових) юридичних підстав для призначення пенсії тощо. Залежно від категорій громадян, які мають право на пенсію, пенсії можуть призначатися на загальних підставах і на пільгових умовах.

Пенсії на пільгових умовах, у свою чергу, диференціюються залежно від юридичних підстав надання пільг. Це пільги, які пов'язані з умовами, характером та тривалістю роботи, тобто наявністю і тривалістю спеціального трудового стажу, та пільги, пов'язані з правовим статусом громадян.

Загальними (правовими) умовами пенсійного забезпечення за віком є пенсійний вік і загальний трудовий (страховий) стаж установленої тривалості для загального кола громадян. Пенсійне забезпечення за віком загального кола громадян здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Під пільговим пенсіонуванням розуміється можливість вийти на пенсію за віком у молодшому, порівняно із загальним колом громадян, віці, за загальної незмінної тривалості трудового (страхового) стажу, або за одночасним зниженням вимог як до віку, так і до тривалості трудового стажу.

Пільгове пенсіонування в окремих випадках означає можливість отримувати пенсію в більшому розмірі.

Як уже зазначалося, для призначення пенсії за віком необхідні дві умови – це: досягнення пенсійного віку і наявність певного трудового (страхового) стажу. Незважаючи на те, що у сфері соціального забезпечення жінки, зазвичай, мають однакові права з чоловіками, щодо умов призначення пенсій, з урахуванням фізіологічних властивостей жіночого організму, а також різноманітних навантажень сімейного характеру, вони мають певні переваги. Це знаходить конкретне вираження у встановленні для них нижчого пенсійного віку і зниження стажу роботи, необхідного для призначення пенсій за віком, у тому числі і на пільгових умовах.

Пенсійний вік, як правило, є головною умовою для призначення цього виду пенсії. Хоча, як виняток, пенсії за віком окремим працівникам, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії можуть призначатися незалежно від віку, а за наявності відповідного стажу на вказаних роботах, а жінкам, які пропрацювали в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей,- незалежно від віку і трудового стажу.

За загальним правилом, право на пенсію за віком набувають: чоловіки після досягнення 60, жінки – 55 років. Такий вік встановлено для призначення пенсій тим, хто працював на роботах із звичайними умовами праці. Законодавче встановлення такого пенсійного віку було здійснене в СРСР протягом 1928-1932 рр. З того часу пенсійний вік для загального кола громадян законодавче не змінювався, хоча проблема його підвищення і поставала з часом, але не виходила за рамки наукових та парламентських дискусій. Водночас законодавство передбачає заходи щодо стимулювання більш пізнього виходу на пенсію.

Другою загальною умовою призначення пенсій за віком є наявність трудового чи страхового стажу. Так, для призначення пенсії за віком для загального кола громадян у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є необхідним страховий стаж не менш як п'ять років. Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється законодавством. Так, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а в жінок 20 років страхового стажу дорівнює 20 відсоткам середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік. До основного розміру пенсії за віком, у тому числі обчисленої в мінімальному розмірі, можуть встановлюватися надбавки.

Громадянин може звернутися безпосередньо чи через свого роботодавця до відповідного районного (міського) управління Пенсійного фонду за місцем проживання за призначенням пенсії у будь-який час після виникнення права на пенсію.