4. Поняття пенсії по інвалідності. Порядок встановлення інвалідності для призначення пенсії

Пенсію по інвалідності можна визначити, як щомісячні грошові виплати з Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також з Державного бюджету, які призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання чи загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Цей вид пенсії істотно відрізняється від пенсії за віком та від пенсії за вислугу років насамперед тим, що така пенсія цілком залежить від фактичного стану працездатності особи, який визначається спеціальним державним медичним органом, і вона призначається, зазвичай, на певний період, тобто на період встановлення інвалідності. Лише в окремих випадках призначається.довічно. Пенсія по інвалідності має і спільну рису з іншими видами трудових пенсій. Вона також пов'язана з трудовою діяльністю особи. Пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання призначається за наявності певного, встановленого законом трудового стажу.

Отже, основною умовою призначення пенсії по інвалідності є інвалідність. Слово «інвалідність» (від лат. іпуаіісіиз – безсилий, слабкий) означає нездатність людини працювати за своєю професією чи взагалі внаслідок каліцтва, захворювання або вродженого дефекту розвитку. Поняття «інвалідність» нерозривно пов'язане з групою інвалідності. Залежно від ступеня втрати працездатності інвалідність диференціюється на три групи: першу, другу, третю. Причини і групи інвалідності, а також час настання інвалідності та ступінь обмеження життєдіяльності людини встановлюються медико-соціальної експертними комісіями (МСЕК) МОЗ, що діють на підставі Положення про них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83.

Проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності здійснюється відповідно до встановленого Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 р. № 221, та відповідно до спеціальної Інструкції «Про встановлення груп інвалідності», затвердженої Міністерством охорони здоров'я України та узгодженої з Федерацією профспілок України 28 грудня 1991 р.

Відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» медико-соціальні експертні комісії перебувають у віданні Міністерства охорони здоров'я України і проводять свою роботу за таким територіальним принципом: республіканська; Кримська, обласні, центральні міські (в містах Києві і Севастополі); міські, міжрайонні, районні.

Направлення для огляду хворого у МСЕК видається лікарсько-консультаційною комісією (ЛКК) відповідного лікувально-профілактичного закладу за формою, затвердженою МОЗ, після клінічних досліджень, що підтверджують стійкий чи необоротний характер захворювання, а також у тому разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом чотирьох місяців з дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом п'яти місяців у зв'язку з одним і тим же захворюванням за останні дванадцять місяців, а хворий на туберкульоз – протягом десяти місяців з дня настання непрацездатності. Огляд хворих у МСЕК проводиться за місцем проживання або лікування з пред'явленням паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу, та направлення, виданого ЛКК. Якщо хворий за станом здоров'я не може з'явитися на МСЕК, огляд проводиться вдома або в стаціонарі, де він перебуває на лікуванні. Питання про встановлення інвалідності розглядається після проведення діагностичних, лікувальних та реабілітаційних заходів. Рішення про інвалідність ґрунтується на оцінці комплексу клінічних, психологічних, соціально-побутових і професійних факторів.

Підставою для встановлення першої групи інвалідності є різко виражене обмеження життєдіяльності, обумовлене захворюваннями, наслідками травм, уродженими дефектами, що призводять до різко вираженої соціальної дезадаптації внаслідок неможливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересуванням, самообслуговуванням, участю у трудовій діяльності, якщо вказані порушення викликають потребу у постійному сторонньому догляді чи допомозі.

Підставою для встановлення другої групи інвалідності є такі обмеження життєдіяльності, що не потребують постійного стороннього догляду чи допомоги, але призводять до вираженої соціальної дезадаптації внаслідок різко вираженого утруднення навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності або при неможливості працювати.

А якщо такі обмеження життєдіяльності призводять лише до значного зниження можливостей соціальної адаптації внаслідок вираженого утруднення навчання, спілкування, пересування, участі у трудовій діяльності (значне зменшення обсягу трудової діяльності, значне зниження кваліфікації, значні утруднення у виконанні професійної праці внаслідок анатомічних дефектів), то це є підставою для встановлення третьої групи інвалідності.

У зазначеній Інструкції перелічені конкретні анатомічні дефекти і соціальні підстави для встановлення кожної з трьох груп інвалідності.

Інвалідність встановлюється на певний строк або без зазначення строку переогляду, залежно від стану здоров'я та віку. Переогляд інвалідів з нестійкими, зворотними морфологічними змінами та порушеннями функцій органів і систем організму з метою нагляду за ефективністю відновного лікування та реабілітаційних заходів, станом здоров'я та ступенем соціальної адаптації проводиться через 1-3 роки. Переогляд інвалідів раніше вказаних строків, а також інвалідів, яким інвалідність встановлена без зазначення строку переогляду, проводиться при зміні стану здоров'я і працездатності або при виявленні фактів необґрунтованого рішення медико-соціальної експертної комісії.

Переогляд інвалідів – чоловіків віком старших 60 років і жінок віком старших 55 років проводиться тільки за їх заявою або якщо рішення медико-соціальної експертної комісії винесено на підставі підробних документів.

Група інвалідності без зазначення строку переогляду встановлюється при анатомічних дефектах (згідно з Переліком анатомічних дефектів), стійких, незворотних морфологічних змінах та порушеннях функцій органів і систем організму, неефективності будь-якого виду реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливому прогнозі динаміки працездатності з урахуванням соціально-економічних обставин у районі проживання інваліда, а також чоловікам віком старших 60 років і жінкам віком старших 55 років, інвалідам, у яких строк переогляду настає після досягнення чоловіками 60 років, жінками – 55 років.

Рішення МСЕК може бути оскаржене до вищестоящого органу, а також у судовому порядку.

Встановлення групи інвалідності, а також часу та причин настання інвалідності як юридичного факту має значення для визначення виду пенсії та її розміру. Так, залежно від причин настання інвалідності пенсії по інвалідності поділяються на:

- пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання;

- пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання. Залежно від категорії осіб, до яких належить інвалід, а також

залежно від причин настання інвалідності пенсійне забезпечення по інвалідності може здійснюватися за різними законами. Наприклад, якщо інвалід належить до військовослужбовців чи до осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, то пенсія буде призначатися відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

Пенсії по інвалідності призначаються військовослужбовцям та іншим особам, що мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби чи не пізніше 3-х місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше цього строку, але внаслідок поранення,.контузії, каліцтва чи.захворювання, набутих у період проходження служби.

Якщо інвалідність настала внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а якщо інвалідність настала внаслідок загального захворювання, то відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».