Глава V Трудовий (страховий) стаж і вислуга років

1. Поняття трудового (страхового) стажу, його види та значення у праві соціального забезпечення

Трудовий стаж у загальній формі визначається як тривалість трудової діяльності працівника. Стосовно сфери соціального забезпечення трудовий стаж можна визначити як нараховану за встановленими правилами тривалість минулої трудової та іншої суспільно корисної діяльності громадян, яка відбувається в певних, визначених законом суспільних формах і з якою пов'язуються правові наслідки у сфері соціального забезпечення.

Юридичне значення трудового стажу полягає в тому, що він є одним із юридичних фактів, з яким пов'язується виникнення правовідносин із соціального забезпечення, зокрема пенсійних правовідносин та правовідносин з надання допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Трудовий стаж, як особлива міра величини трудової діяльності, має кількісну і якісну характеристики. Перша відображує загальну тривалість трудової та іншої суспільно корисної діяльності, друга – є показником не тільки тривалості, а й характеру трудової діяльності за певними кваліфікаційними ознаками (важкі та шкідливі умови праці, сфера, в якій відбувається трудова діяльність, неперервність праці тощо). Виходячи з цього, трудовий стаж поділяється на: загальний стаж (кількісна характеристика); спеціальний та неперервний (якісна характеристика).

Загальний трудовий стаж – це загальна сумарна тривалість трудової та іншої суспільне корисної діяльності, незалежно від тривалості перерв в ній, нарахована за встановленими правилами.

Загальний стаж для права соціального забезпечення має особливо велике значення. Тільки за наявності певної його тривалості виникає право на пенсійне забезпечення в старості, в разі настання інвалідності внаслідок загального захворювання, в разі втрати годувальника, який помер від загального захворювання, а в окремих випадках – і за вислугу років. Від тривалості загального трудового стажу залежить розмір вказаних трудових пенсій, а також допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, оскільки його тривалість за період до набрання чинності відповідних законів про загальнообов'язкове соціальне та пенсійне страхування зараховується до страхового стажу.

Види трудової та іншої суспільне корисної діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені у ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. (із змінами і доповненнями). Насамперед до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або, за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги через безробіття, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

б) творча діяльність членів творчих спілок, а також інших творчих працівників, які не є членами таких спілок, – за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об'єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується до стажу роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки, починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора;

в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби;

г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв'язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання;

ґ) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

д) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи;

е) час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;

є) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку;

ж) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Стаж нараховується зазвичай за фактичною тривалістю трудової та іншої суспільне корисної діяльності. Але Законом «Про пенсійне забезпечення» (статті 58-61) передбачені випадки, коли він може нараховуватися і в пільговому порядку. Так, громадянам, необґрунтоване притягнутим до кримінальної відповідальності, необгрунтоване репресованим і згодом реабілітованим, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.

Особливої уваги в Законі приділено порядку обчислення стажу роботи в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. Робота, незалежно від віку, в тому числі як вільнонайманого складу у військових частинах, в роки Великої Вітчизняної війни та в інші періоди ведення бойових дій, зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, а час перебування у фашистських концтаборах, гетто та інших місцях примусового тримання в період війни осіб, у тому числі дітей, насильно вивезених з тимчасово окупованої території у період Великої Вітчизняної війни, – у потрійному розмірі.

Робота в м. Ленінграді в період його блокади в роки Великої Вітчизняної війни (з 8 вересня 1941 р. по 27 січня 1944 р.) зараховується до стажу роботи у потрійному розмірі, час проживання в м. Ленінграді в цей період – у подвійному розмірі.

Пільги щодо нарахування стажу роботи передбачені і окремим медичним працівникам. Так, робота в лепрозорних і протичумних закладах, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених на вірус імунодефіциту людини або хворих на СНІД, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Законом передбачений пільговий порядок включення до стажу роботи окремих видів робіт. Скажімо, робота на водному транспорті протягом повного навігаційного періоду зараховується за рік роботи. Робота протягом повного сезону на підприємствах і в організаціях сезонних галузей промисловості, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств і організацій, – за списком, що затверджується Кабінетом Міністрів України, зараховується до стажу роботи за рік роботи. Інші сезонні роботи зараховуються до стажу роботи за їх фактичною тривалістю.

Страховий стаж. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року, який набув чинності з 1 січня 2001 року, для визначення розміру допомоги з тимчасової непрацездатності береться до уваги страховий стаж, під яким, згідно зі статтею 7 цього Закону розуміється період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і сплачує або за неї сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому законодавством. До страхового стажу зараховуються періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та час перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів. До страхового стажу зараховується загальний трудовий стаж особи до введення в дію цього Закону в порядку та на умовах, передбачених законодавством, яке діяло раніше.

До недавнього часу загальний трудовий стаж для призначення працівникам допомоги з тимчасової непрацездатності обчислювався за Правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 1998 р. № 1658, яка втратила чинність на підставі постанови КМУ від 11.07.2001 № 807.

Цими Правилами передбачалось, що у разі призначення допомоги з тимчасової непрацездатності загальний трудовий стаж визначається на день її настання.

До загального трудового стажу зараховується:

- час роботи на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності або іншої роботи, протягом якої працівник підлягав обов'язковому соціальному страхуванню, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв;

- робота на водному транспорті протягом повного навігаційного періоду зараховується за рік роботи;

- робота протягом повного сезону на сезонних роботах та підприємствах і в організаціях сезонних галузей народного господарства, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 р. №278 «Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей», зараховується до загального трудового стажу роботи за рік роботи. Інші сезонні роботи зараховуються до загального трудового стажу роботи за їх фактичною тривалістю;

- служба у Збройних Силах, Національній гвардії, Прикордонних військах, СБУ, внутрішніх військах МВС, військах цивільної оборони та інших військових формуваннях, утворених відповідно. до законів України, а також в органах внутрішніх справ;

- час перебування громадян на альтернативній (невійськовій) службі;

- час перебування на службі в митних органах;

- період перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах та період одержання допомоги (в тому числі матеріальної) по безробіттю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»;

- час догляду одному з батьків за потерпілою дитиною внаслідок Чорнобильської катастрофи до досягнення нею віку 12 років;

- час відпусток у зв'язку з вагітністю та пологами, частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною, тривалість якої визначається медичним висновком, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку;

- період, протягом якого виплачувалась допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку жінкам із числа військовослужбовців, звільнених із Збройних Сил, Національної гвардії, Прикордонних військ, СБУ, внутрішніх військ МВС, військ цивільної оборони та інших військових формувань, а також із органів внутрішніх справ у зв'язку з вагітністю та пологами, за умови, що вони приступили до роботи чи навчання по досягненні дитиною трирічного віку;

- період, протягом якого батьки-вихователі були зайняті у дитячому будинку сімейного типу вихованням дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

- час навчання на курсах і у школах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації і перекваліфікації, якщо направленню на курси чи у школу безпосередньо передувала робота або служба у складі Збройних Сил, Національної гвардії, Прикордонних військ, СБУ, внутрішніх військ МВС, військ цивільної оборони та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також в органах внутрішніх справ;

- час роботи або виробничої практики на робочих місцях і посадах, що оплачуються, у період навчання у вищому закладі освіти;

- час навчання у професійно-технічному закладі освіти;

- час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу;

- час вимушеного прогулу особи, взятої під захист;

- термін перебування під вартою, термін відбування покарання, а також час, протягом якого громадянин не працював у зв'язку з незаконним відстороненням від роботи (посади).

До загального стажу для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності не враховується:

- час участі працівника у страйку, що визнаний судом незаконним;

- час навчання у вищому закладі освіти (у тому числі на підготовчих відділеннях), в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі з денною (очною) формою навчання;

- час роботи засуджених у колонії-поселенні і відбування виправних робіт без позбавлення волі за місцем роботи, якщо інше не передбачено законом.

Тривалість загального трудового стажу встановлюється власником або уповноваженим ним органом підприємства, установи, організації згідно із записами у трудовій книжці. У разі її відсутності або коли у трудовій книжці немає відповідного запису, для підтвердження загального трудового стажу подаються: довідки, військовий квиток, витяги з наказів, особові рахунки та відомості про видачу заробітної плати, інші документи, що містять дані про місце і час роботи, служби, навчання тощо у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

Особам, які застраховані на умовах добровільного страхування, період сплати ними збору на обов'язкове соціальне страхування (страхових внесків) зараховується до загального трудового стажу на підставі довідки Фонду соціального страхування про сплату збору на обов'язкове соціальне страхування (страхових внесків).

Суб'єктам підприємницької діяльності – фізичним особам, які обрали спрощену систему оподаткування, зараховується до загального трудового стажу весь період сплати ними єдиного податку, фіксованого сільськогосподарського податку, здійснення підприємницької та виробничої діяльності на підставі придбання спеціального торгового патенту.

Для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 р., та визначення їх розміру також враховується страховий стаж.

Статтею 24 цього Закону визначено, що страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку із втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку: чоловіками – 60 років, жінками – 55 років, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би такого ж віку. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою від мінімального страхового внеску, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою від мінімального страхового внеску.

У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:

ТП = С_в : В,

де:

ТП – тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;

С_в – сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць;

В – мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

При цьому за кожний повний рік стажу роботи, до набрання чинності цим Законом, на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Для обчислення розміру пенсії застосовується коефіцієнт страхового стажу. (Детальніше ці питання викладені у главі III «Пенсійне забезпечення у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування»).

Спеціальний стаж – це сумарна тривалість трудової діяльності, виокремлена із загального стажу з урахуванням важких та шкідливих умов, інтенсивності праці, сфери чи місцевості, в якій вона здійснювалась. За певних умов до нього може включатися інша суспільне корисна діяльність (навчання, військова служба тощо).

На відміну від загального стажу, з яким пов'язується право на пенсійне забезпечення за загальними нормами, спеціальний стаж служить підставою для надання пільг, що стосуються права на пенсію за віком на пільгових умовах, а також для призначення пенсій за вислугу років.

Спеціальний трудовий стаж, який враховується для надання пільг при призначенні трудових пенсій, можна поділити на два види. Основною підставою для їх поділу слугують:

- особливі умови праці;

- зміст роботи, тобто характер виконуваної роботи, посада, професія та відповідна галузь народного господарства чи сфера державного життя, де проходила трудова діяльність.

Спеціальний стаж, виокремлений за особливими умовами праці, в свою чергу поділяється на два підвиди:

- стаж на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, – за списком № 1;

- стаж на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці, – за списком № 2.

Списки № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162, застосовуються незалежно від відомчого підпорядкування підприємств, де працювали чи працюють особи, які звернулися за пенсією, якщо їхні професії чи посади зазначені в цих списках за відповідними виробництвами і цехами.

До стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, включається час виконання робіт безпосередньо на виробництвах, у цехах, дільницях, відділеннях за професіями й посадами, передбаченими списками № 1 і 2, якщо працівники зайняті на цих роботах повний робочий день. Робота за сумісництвом не зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення. Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», всі робочі місця за умовами праці підлягають обов'язковій атестації, яка проводиться спеціальною атестаційною комісією. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442.

До стажу роботи, який можна визначити як спеціальний за змістом роботи, насамперед слід віднести трудову діяльність працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії,- за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (постановою від 31 березня 1994 р. №202). Основною особливістю пільгового пенсійного забезпечення цієї категорії працівників є те, що вони мають право на пенсію за віком незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше як 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, – за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менш як 20 років. До цього виду спеціального стажу слід віднести також працю:

а) трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства;

б) жінок, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів;

в) жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства;

г) жінок, зайнятих протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну;

д) робітниць текстильного виробництва, зайнятих на верстатах і машинах, – за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (постанова від 12 жовтня 1992 р. № 583);

е) жінок, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей;

є) водіїв міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв.

Спеціальним стажем також слід вважати період певної трудової (державної) діяльності окремих категорій працівників, яка законодавством визначена як вислуга років і враховується при призначенні пенсії за вислугу років.

Неперервний трудовий стаж – це тривалість неперервної трудової діяльності, нарахованої за правилами, встановленими відповідними нормативними актами, на тому ж самому підприємстві, установі, організації, об'єднанні, галузі тощо. В окремих випадках, передбачених нормативними актами, до нього можуть включатися й інші види суспільно корисної діяльності (навчання, військова служба тощо).

Неперервний трудовий стаж у праві соціального забезпечення втратив своє значення. Він може враховуватися при наданні пільг і переваг у соціально-побутовому та іншому обслуговуванні працівників підприємств, установ, організацій, яке передбачається колективними договорами та іншими нормами трудового права.