- •1.Предмет політичної економії та її місце в системі економічних наук.
- •2. Виникнення та етапи розвитку політичної економії: основні школи і течії.
- •3.Методи політичної економії. Її закони, принципи, категорії та функції
- •4.Економічні потреби суспільства, їх сутність та класифікація
- •5. Закон зростання потреб і соціально-економічна ефективність виробництва
- •6. Взаємозв'язок потреб, виробництва і попиту
- •7. Економічні інтереси - рушійна сила соціально-економічного розвитку
- •8. Виробництво та його основні чинники.
- •9. Економічні ресурси та їх обмеженість.
- •10. Проблема економічного вибору. Межа економічних можливостей.
- •11. Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система: її сутність та структурні елементи.
- •12. Економічні відносини як елемент економічної системи. Види економічних систем
- •Традиційні економічні системи ґрунтуються на звичаях, обрядах тощо, які завжди передавались від покоління до покоління.
- •13. Власність як економічна категорія. Історичні типи та форми власності
- •14. Натуральна форма організації виробництва. Сутність і риси натурального господарства та його історичні межі
- •15. Товарна форма організації суспільного виробництва. Проста й розвинута форми товарного виробництва
- •16. Товар та його властивості. Вартість (цінність): альтернативні теорії.
- •17. Виникнення та розвиток грошових відносин. Суть та функції грошей.
- •18. Грошовий обіг та його закони. Сталість грошового обігу.
- •20Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Ринкова ціна: механізм формування та функції
- •21Конкуренція та її сутність. Функції та форми конкуренції
- •Трудові відносини: сутність, структура
- •Заробітна плата: сутність, форми та організація
- •25. Сутність та економічне значення витрат виробництва. Теорії витрат виробництва
- •26. Економічні і бухгалтерські витрати та їх структура. Валові, середні та граничні витрати
- •27. Прибуток як економічна категорія. Норма прибутку та чинники, що на неї впливають
- •28. Домашнє господарство як суб’єкт ринкових відносин. Місце домогосподарств в кругообігу продуктів, ресурсів і доходів.
- •29. Доходи та витрати домогосподарств. Розподіл доходів
- •31. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Ринкова ціна: механізм формування та функції
- •32. Конкуренція та її сутність. Функції та форми конкуренції. Конкуренція і моделі ринків
- •33. Інфраструктура ринку та її основні елементи
- •34. Суть підприємництва, умови його існування. Функції підприємця
- •36. Капітал підприємства та його кругообіг
- •37. Аграрне виробництво – особлива сфера вкладення капіталу. Земельна рента та її форми. Ціна землі.
- •38. Капітал у сфері обігу. Торгівельний прибуток.
- •Вступ торгового капіталу в процесу реалізації товарів служить підставою для участі його в поділі загальної маси прибавочної вартості й одержанні торгового прибутку.
- •39. Позичковий капітал та позичковий процент
- •40. Суспільне відтворення: сутність та види. Просте та розширене відтворення
- •41. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту
- •42. Валовий внутрішній продукт. Чистий національний продукт та національний дохід
- •43. Національне багатство і його структура.
- •44. Економічний розвиток та економічне зростання.
- •45. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи
- •46. Зайнятість: сутність і форми. Зайнятість та відтворення сукупної робочої сили
- •47. Неповна зайнятість та рівень безробіття. Види і форми безробіття
- •48. Господарський механізм , його сутність та елементи. Господарський механізм: система управління економікою
- •49. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми. Планування і програмування
- •50. Держава як суб’єкт економічних відносин. Економічні функції держави
- •Держава створює юридично - інституціональні засади ринкової економіки
- •51. Економічна система сучасного капіталізму.
- •52. Соціалістична економічна система та її еволюція
- •54. Роздержавлення і приватизація у постсоціалістичних країнах
- •55. Світове господарство: його сутність та структура. Міжнародний поділ праці та спеціалізація
- •56. Міжнародна торгівля в системі міжнародного господарства
- •57. Міжнародний рух капіталу
- •58. Міжнародні валютно-фінансові відносини
- •59. Причини виникнення та сутність глобальних проблем
- •60. Основні глобальні проблеми сучасності. Класифікація глобальних проблем
38. Капітал у сфері обігу. Торгівельний прибуток.
Соціально-економічна суть відокремлення товарного капіталу від промислового полягає в тому, що воно супроводжується утворенням якісно нової форми капіталу — торгового капіталу, персоніфікованого у новій групі капіталістів — торгових, які авансують свій капітал на реалізацію товарного капіталу. Отже торговий капітал в ринкової економіці — це відокремлена частина промислового капіталу, яку застосовує особлива група підприємців у сфері обігу.
Торговий капітал розпадається на два підвиди: товарно-торговий і грошово-торговий. Спільне у них те, що і один, і другий авансуються на видатки обігу, і як товарно-торговий капіталіст отримує прибуток нарівні з промисловим капіталістом, так і грошово-торговий капіталіст отримує прибуток, а не проценти.
Відмінності полягають у тому, що перший має справу з оборотом товарів, його основна функція — реалізація товарного капіталу, тобто перетворення у грошову форму капіталу; інший має справу з обігом грошей, бере участь у торгових операціях.
Товарно-торговий капітал — це головна форма капіталу, а тому за своїм змістом він є, як і товарний капітал, капіталом обігу. Але відокремлення від промислового капіталу надає йому нових, відмінних від товарного капіталу якостей.
По-перше, товарний капітал — це властивість промислового капіталіста, а товарно-торговий — самостійний капітал, власність торгового капіталіста.
По-друге, функція реалізації товарного капіталу є однією (не головною) з трьох функцій промислового капіталу; для торгового капіталісті це головна функція.
По-третє, товарний капітал має форму обороту
;
торговий капітал —
Г—Т—Г1 ,
де Г1= Г+h,
h — торговий прибуток.
Конкретно і наочно суть торгового капіталу виявляється у його функціях. До основних функцій торгового капіталу належать:
перетворення товарного капіталу у грошовій, або реалізація додаткової вартості;
розв’язання суперечностей промислового капіталу;
торговий капітал, будучи капіталом обігу, не створює власності, але сприяє збільшенню додаткової вартості і норми прибутку.
Особливості функцій торгового капіталу передбачають його двояку природу. Діалектика торгового капіталу полягає у тому, що, зменшуючи середню норму прибутку (оскільки, не виробляючи нової вартості, привласнює частину створеної промисловим капіталом додаткової вартості), він служить матеріальною основою суперечностей між промисловими і торговими підприємцями.
Але, з іншого боку, як особливий від капіталу обігу, зо спеціалізується у сфері обігу і централізує процес реалізації, він сприяє підвищенню норми прибутку (оскільки відносно зменшує розміри капіталу обігу і відповідно сприяє збільшенню виробничого капіталу, зменшує витрати обігу і збільшує швидкість обороту сукупного капіталу, стимулює попит, розширює ринки збуту).
Вступ торгового капіталу в процесу реалізації товарів служить підставою для участі його в поділі загальної маси прибавочної вартості й одержанні торгового прибутку.
Норма прибутку показує торговцю, наскільки вигідним є застосування його капіталу.
Торговий прибуток виявляється в трьох основних видах, чи формах. Перша форма торгового прибутку виникає з того, що торговці привласнюють велику частину прибавочного продукту дрібних товаровиробників за допомогою нееквівалентного торгового обміну з ними. Продаючи товари на товарному ринку вище їхньої вартості, торговці купують їх у дрібних товаровиробників нижче їхньої вартості. Ця різниця між покупними і продажними цінами торговця і складає першу форму торгового прибутку, чи торговий прибуток І.
Отже, норма торгового прибутку І має тенденцію знаходитися на одному рівні. Таким чином, торговці, що привласнюють винятково торговий прибуток І, можуть нього збільшувати лише за рахунок збільшення авансованого капіталу, що вони і робили в перший період торгової фази рабовласницького суспільства, збільшуючи капітал за рахунок перетворення в нього частини одержуваного торгового прибутку. Збільшення ж капіталу можливо лише за рахунок залучення й експлуатації в торгівлі робочої сили рабів і найманих робітників, оскільки торговець фізично не може сам реалізувати більше в кілька разів кількість товарів.
Джерелами торговельного прибутку може бути частка вартості, створеної в дрібнотоварному секторі економіки (фермерами, ремісниками, індивідуальними винахідниками тощо), у немонополізованому секторі економіки, у державному секторі економіки, а також у країнах, що розвиваються.