32. Конкуренція та її сутність. Функції та форми конкуренції. Конкуренція і моделі ринків

Термін „конкуренція” походить від латинського слова „concurrere”, що означає „зіштовхуюсь”. А. Сміт розглядав конкуренцію як суперництво індивідуальних покупців і продавців на ринку за найвигідніші умови купівлі і продажу товарів.

Конкуренція як економічна категорія означає суперництво і боротьбу між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків.

Позитивні сторони конкуренції:

• конкуренція є важливою рушійною силою розвитку економічної системи;

• конкуренція сприяє науково-технічному прогресу суспільства;

• конкуренція змушує знижувати витрати виробництва шляхом економії ресурсів, зростання продуктивності праці;

• конкуренція змушує покращувати якість продукції, її асортимент, обслуговування споживачів;

• конкуренція змушує знижувати та вирівнювати ціни;

• конкуренція стимулює перелив капіталів між галузями;

• внаслідок конкуренції відбувається дія закону вартості, закону попиту і пропозиції, інтенсифікація дії закону зростання продуктивності праці.

Негативні риси конкуренції:

• конкуренція посилює процес концентрації виробництва, який, у свою чергу, призводить на певному етапі до виникнення монополій;

• конкуренція сприяє випуску надмірної кількості товарів, що призводить до криз перевиробництва;

• конкуренція посилює боротьбу між капіталістами за скорочення витрат виробництва шляхом зниження заробітної плати;

• конкуренція викликає зріст інтенсивності праці, що збільшує армію безробітних;

• конкуренція з використанням нечесних методів конкуренції великими компаніями призводить до придушення малих та середніх підприємств, їх масового банкрутства;

• міжнародна конкуренція, що з боку транснаціональних корпорацій ведеться нецивілізованими методами (шляхом підкупу тощо) придушує національних товаровиробників у інших країнах.

Форми та методи конкурентної боротьби. Сучасна економічна література не розмежовує форми та методи конкуренції, нерідко відбувається їх змішування.

Вільна конкуренція переважала впродовж XVI – XIX ст.

Вільна конкуренція (чиста) – це конкуренція, для якої характерні велика кількість конкурентів-виробників і конкурентів-покупців, вільний доступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності.

Внутрішньогалузева конкуренція – боротьба між товаровиробниками, які діють в одній галузі народного господарства.

Міжгалузева конкуренція – це конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного господарства.

Методи конкурентної боротьби – це передусім поліпшення якості товарів та послуг, швидке оновлення асортименту продукції, дизайн, надання гарантій і післяпродажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати. Підприємство веде конкурентну боротьбу трьома основними методами:

• продає товари за нижчою ціною, ніж конкуренти;

• виробляє товари з вищими якісними характеристиками (диференціація продукту);

• виробляє товари з особливими властивостями, що задовольняють потреби вузького кола споживачів.

З виникненням і розвитком монополій вільна конкуренція перетворюється на монополістичну або недосконалу.

Недосконала конкуренція – конкуренція між великими компаніями (усередині монополізованого сектору, між членами групових монополій) і дрібними та середніми фірмами. Це боротьба за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за отримання державних контрактів,

Цінова конкуренція – боротьба між товаровиробниками за споживача через зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їхньої якості й асортименту.

Нецінова конкуренція – боротьба між товаровиробниками за споживача через упровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортименту.

Нечесна конкуренція – ведеться, переважно, неекономічними методами (підкуп чиновників, промисловий шпіонаж, укладання таємних угод про єдину політику і навіть диверсії проти конкурента).

Функції конкуренції:

• регулююча;

• аллокаційна або функція розміщення (концентрування ресурсів там, де вони дають максимальну віддічу);

• інноваційна та адапційна (орієнтація на збільшення продуктивності праці);

• розподільна ( розподіл соціального продукту по критерію дефіцитності того чи іншого виробничого фактору);

• контролююча .

За видами конкуренції – ринок досконалої конкуренції та недосконалої конкуренції.

Маємо три основних варіанти риноквих форм чи моделей: поліполію, олігополію та монополію.

Поліполія – ринкова форма, при якій багато продавців протистоять великій кількості покупців – досконала конкуренція. Прикладів поліполії в сучасному світі існує дуже мало (валютна біржа), отже досконала конкуренція – це лише ідеальний стан.

Олігополія – далеко не всі продавці можуть запропонувати певний товар за діючою ціною – недосконала конкуренція (обмежена).

Монополія – відсутність вільної, досконалої конкуренції на ринку, де вона панує, і загрози приватним цілям її з боку контрагентів, які внаслідок своєї чисельності не можуть протидіяти згуртовано і узгоджено.

Білатеральна монополія – наявність на ринку лише двох контрагентів: один продавець та один покупець. Їм не загрожує конкуренція з боку інших економічних суб”єктів.

Обмежена монополія – на галузевому ринку пристуні один продавець та кілька покупців. Хоч покупців і не багато, але вони конкурують один з одним за право вступити у ринкові відносини з монополістом.