- •1.Предмет політичної економії та її місце в системі економічних наук.
- •2. Виникнення та етапи розвитку політичної економії: основні школи і течії.
- •3.Методи політичної економії. Її закони, принципи, категорії та функції
- •4.Економічні потреби суспільства, їх сутність та класифікація
- •5. Закон зростання потреб і соціально-економічна ефективність виробництва
- •6. Взаємозв'язок потреб, виробництва і попиту
- •7. Економічні інтереси - рушійна сила соціально-економічного розвитку
- •8. Виробництво та його основні чинники.
- •9. Економічні ресурси та їх обмеженість.
- •10. Проблема економічного вибору. Межа економічних можливостей.
- •11. Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система: її сутність та структурні елементи.
- •12. Економічні відносини як елемент економічної системи. Види економічних систем
- •Традиційні економічні системи ґрунтуються на звичаях, обрядах тощо, які завжди передавались від покоління до покоління.
- •13. Власність як економічна категорія. Історичні типи та форми власності
- •14. Натуральна форма організації виробництва. Сутність і риси натурального господарства та його історичні межі
- •15. Товарна форма організації суспільного виробництва. Проста й розвинута форми товарного виробництва
- •16. Товар та його властивості. Вартість (цінність): альтернативні теорії.
- •17. Виникнення та розвиток грошових відносин. Суть та функції грошей.
- •18. Грошовий обіг та його закони. Сталість грошового обігу.
- •20Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Ринкова ціна: механізм формування та функції
- •21Конкуренція та її сутність. Функції та форми конкуренції
- •Трудові відносини: сутність, структура
- •Заробітна плата: сутність, форми та організація
- •25. Сутність та економічне значення витрат виробництва. Теорії витрат виробництва
- •26. Економічні і бухгалтерські витрати та їх структура. Валові, середні та граничні витрати
- •27. Прибуток як економічна категорія. Норма прибутку та чинники, що на неї впливають
- •28. Домашнє господарство як суб’єкт ринкових відносин. Місце домогосподарств в кругообігу продуктів, ресурсів і доходів.
- •29. Доходи та витрати домогосподарств. Розподіл доходів
- •31. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Ринкова ціна: механізм формування та функції
- •32. Конкуренція та її сутність. Функції та форми конкуренції. Конкуренція і моделі ринків
- •33. Інфраструктура ринку та її основні елементи
- •34. Суть підприємництва, умови його існування. Функції підприємця
- •36. Капітал підприємства та його кругообіг
- •37. Аграрне виробництво – особлива сфера вкладення капіталу. Земельна рента та її форми. Ціна землі.
- •38. Капітал у сфері обігу. Торгівельний прибуток.
- •Вступ торгового капіталу в процесу реалізації товарів служить підставою для участі його в поділі загальної маси прибавочної вартості й одержанні торгового прибутку.
- •39. Позичковий капітал та позичковий процент
- •40. Суспільне відтворення: сутність та види. Просте та розширене відтворення
- •41. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту
- •42. Валовий внутрішній продукт. Чистий національний продукт та національний дохід
- •43. Національне багатство і його структура.
- •44. Економічний розвиток та економічне зростання.
- •45. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи
- •46. Зайнятість: сутність і форми. Зайнятість та відтворення сукупної робочої сили
- •47. Неповна зайнятість та рівень безробіття. Види і форми безробіття
- •48. Господарський механізм , його сутність та елементи. Господарський механізм: система управління економікою
- •49. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми. Планування і програмування
- •50. Держава як суб’єкт економічних відносин. Економічні функції держави
- •Держава створює юридично - інституціональні засади ринкової економіки
- •51. Економічна система сучасного капіталізму.
- •52. Соціалістична економічна система та її еволюція
- •54. Роздержавлення і приватизація у постсоціалістичних країнах
- •55. Світове господарство: його сутність та структура. Міжнародний поділ праці та спеціалізація
- •56. Міжнародна торгівля в системі міжнародного господарства
- •57. Міжнародний рух капіталу
- •58. Міжнародні валютно-фінансові відносини
- •59. Причини виникнення та сутність глобальних проблем
- •60. Основні глобальні проблеми сучасності. Класифікація глобальних проблем
33. Інфраструктура ринку та її основні елементи
Поняття „інфраструктура” походить від латинських слів „інфра” – нижче, „структура” – будова.
"Інфраструктура”. Початково це поняття означало певну сукупність об’єктів і споруд, які забезпечували функціонування збройних сил. Пізніше це поняття почали вживати для характеристики галузей, які зaбeзпeчyють розвиток матеріального виробництва.
Інфраструктура розвивається у певних суспільних формах. Такими формами, передусім, є окремі (державна, приватна і колективна) та змішані типи власності, що утворюються внаслідок поєднання двох або більше типів власності.
Капіталістичну інфраструктуру можна визначити як сукупність базових галузей (або матеріальну основу економічної системи) та сукупність економічних відносин (передусім, відносин економічної власності), що виникають і розвиваються у процесі діяльності людей щодо використання об’єктів інфраструктури та привласнення умов і результатів такої діяльності, а також державного регулювання цих галузей.
Функціями інфраструктури є: Постачання різних видів ресурсів; Купівля-продаж різноманітних товарів; Забезпечення інформацією учасників ринку; Підвищення ефективності роботи суб’єктів ринкових відносин унаслідок їх спеціалізації.; Організаційно-правове оформлення регульованих ринкових відносин.; Відображення економічної кон’юнктури загалом, найважливіших видів ринку зокрема; Сприяння процесу державного регулювання економіки та контролю над ринковими процесами.
Елементами інфраструктури сучасного ринку є різні види бірж, аукціони, ярмарки, банки, страхові компанії, інформаційні центри, рекламні агентства, торгові палати, консалтингові та аудиторські компанії та ін. Найважливішими серед них є біржі.
Фондова біржа. У політекономічному аспекті фондову біржу можна визначити як базову установу сучасної інфраструктури, в межах якої функціонують і розвиваються відносини економічної власності у процесі купівлі-продажу цінних паперів акціонерних компаній, облігацій державних позик, Членами біржі є, переважно, її засновники — окремі індивіди та кредитно-фінансові інститути. При потребі засновники біржі можуть розширити коло її членів.
Товарна біржа. У політекономічному аспекті товарна біржа означає високоорганізовану економічну форму оптової торгівлі, в межах якої (форми) виникають і розвиваються відносини привласнення між учасниками (передусім компаніями) торгівлі у процесі купівлі-продажу товарів за умов реального і ф’ючерсного товарообороту через механізм різних цін (купівельних і продажу), спекулятивних операцій, операцій страхування тощо.
Товарні біржі поділяють на міжнародні та національні, універсальні та спеціалізовані. Найважливіші центри міжнародної торгівлі знаходяться у США, Англії, Японії; на них припадає понад 90% міжнародного біржового обороту.
Біржа праці. Як політекономічна категорія біржа праці виражає відносини економічної власності у процесі збору та надання інформації про наявність вакансій, надання допомоги безробітним, фінансування додаткових робочих місць та надання інших послуг, сприяння підготовці та перепідготовці кадрів, регулювання зайнятості, продаж робочої сили тощо.
Валютна біржа. Як економічна категорія валютна біржа — це установа, в якій на підставі чинного законодавства здійснюється регулярна й упорядкована торгівля іноземною валютою відповідно до попиту і пропозиції. Як самостійний елемент інфраструктури цей вид біржі зберігся лише в деяких країнах (наприклад, ФРН, Франції), а в інших країнах таку роль виконують найбільші банки; в Україні статус валютної біржі представлений Українською фондовою біржею в м. Київ. Членами валютної біржі є комерційні банки (які отримали ліцензію від центрального банку на проведення валютних операцій).
Видами операцій, які проводяться на валютній біржі, є, по-перше, укладання угод із членами біржі на купівлю або продаж іноземної валюти відповідно до ринкового курсу; по-друге, визначення ринкового курсу іноземних валют; по-третє, відповідно до укладених на біржі угод здійснення розрахунків як у національній, так і в іноземній валюті; по-четверте, проведення операцій центрального банку щодо підтримки ринкового курсу національної валюти.
Купівлю-продаж валюти на біржі можуть здійснювати лише члени біржі за власний рахунок своїх клієнтів (підприємства своєї країни та уповноважених банків - не членів біржі), після чого така валюта зараховується на спеціальний рахунок і може бути використана на певні цілі.
Політекономічне визначення валютної біржі: це установа, в якій у процесі торгівлі іноземними валютами, підтримки центральним банком ринкового курсу національної валюти між учасниками виникають відносини економічної власності з приводу привласнення доходів, що виникають внаслідок коливання валютних курсів, курсової різниці, спекулятивних операцій на цьому ринку.