Методика читання

Багатозначність слова „читання”. Завдання предмета читання формувати навички свідомого, правильного виразного читання, закріплювати та удосконалювати їх, а також виробляти прагнення до самостійного читання. Такі завдання здійснюються на уроках класного і позакласного читання. Структура таких уроків різна, але мета їх одна: навчити дітей читати. У програмі читання і розвиток мовлення йде разом (читання і розвиток мовлення). У програмі визначаються завдання до техніки читання і розвитку мовлення. На уроках читання маємо можливість 7 – 12 (15) хв. проводити бесіду за темою, яка вивчається, при цьому також звертати увагу на розвиток усного зв’язного мовлення школярів, тому що в завданні предмета „Укр. мова” є складовою частиною розвиток усного мовлення дітей. Предмет має навчити учнів правильно розмовляти, читати. Освітнє значення здійснюються в 2 напрямках: 1) вчаться правильно читати; 2) розширюють свій кругозір. Виховне значення дуже велике. В читанках матеріал дібрано тематично, є багато різних розділів. Уроки читання мають естетичне значення. Сам процес читання прилучає учнів до прекрасного, до образності мови. На уроках діти вчаться сприймати навколишній світ через художній образ. Дізнаються про художні засоби мови: порівняння, епітети, переносне значення слова. Діти мають зрозуміти, що кожний твір має свого автора.

Принципи методики читання:

- аналіз виучуваного матеріалу у зв’язку з життям;

- науковість і доступність викладу;

- свідоме і активне сприймання.

На основі принципів на різних уроках підбираємо відповідні методи та прийоми. Методика класного читання враховує психологічні основи читання:

- відповідність тексту віковим особливостям дітей;

- читання вголос на першому етапі.

Це пов’язано з тим, що звукове відтворення допомагає усвідомленості прочитаного:

- цілісне прочитування твору;

- ігрові методи, так як гра допомагає легше сприйняти матеріал.

Ця гра відрізняється від гри в дошкільнят. Вона пов’язана з повчальною метою. Крім дидактичних застосовуємо рольові ігри (розповідь, читання казки в особах). Методика читання враховує дані літературознавства (образність мови художній образ, слово як основний елемент в літературі). Діти повинні усвідомити, що через слово твориться художній образ, художня картина, дія. У дореволюційній Росії і на Україні в ХІХ ст. користувалися методом пояснювального читання. Цей метод удосконалив Ушинський. Суть методу: на уроці читався твір, а потім пояснювалися його окремі частини, образи, дії. Внесок Ушинського:

1) він довів, що читання – це засіб розвитку мовлення і мислення;

2) роль наочності навчання – через прочитане спостерігати за явищами природи, предметами і .т.д.;

3) поділив статті пізнавального характеру і художнього, вказавши на різну методику роботи над ними і з пізнавальними статтями через бесіду учителя з учнями розкривати їх зміст, і художні статті мають впливати на дітей емоційно і надто багато питань до них може збіднити художнє сприйняття дітей. Словотлумачне читання полягало в тому, що при читанні статей перевага давалася словосполученню. Недолік: мало було читання, не враховувався літературознавчий підхід. Виховне читання. Твір, навіть великий, читався на протязі 2 уроків вчителем з метою досягти емоційний вплив на учня. Недолік: не зверталася увага на читання дітей, не давалося пояснення незрозумілих слів. Літературно художнє читання. Найбільша увага приділяється поясненню літературознавчих термінів, недооцінювалася роль словотлумачення навичок виразного і свідомого читання. Велика увага зверталася на форму викладу. Вводилося багато літературознавчих термінів, що не було доступно для сприймання і вивчення дітьми молодшого шкільного віку. В 60-х роках введено метод читання перечитування і ведення розмови за змістом твору для усвідомленого розуміння прочитаного. Не відкидаючи методу пояснювального читання, а доповнюючи його словотлумаченням поясненням літературознавчих термінів та враховуючи емоційний вплив методисти доводять, що саме таке читання дає можливість виконати завдання предмета читання.