7. Співвідношення права та закону

Розуміння сутності права в сучасній юридичній науці пов’язується з його формалізацією, що полягає у необхідності виразу права у вигляді певного документу який слугує засобом:

по-перше, закріпленням правової норми,

по-друге, її поширенням на суспільство,

по-третє, необхідності охорони із сторони держави.

Таким чином, право за своєю сутністю являє собою особливу систему норм які мають формалізований характер та можуть бути виражені у вигляді змісту нормативно-правового акту.

Поняття права та поняття закону не є тотожнім, проте мають відповідний взаємозв’язок між собою, який полягає:

по-перше, в тому, що право становить зміст закону,

Тема 3* 2. Співвідношення права та закону

по-друге, у тому, що закон є формальним джерелом права, тобто забезпечує його зовнішній прояв та надає змогу суб’єктам отримати візуальну, звукову та чуттєву можливість бути усвідомленим суб’єктом за допомогою органів почуттів.

В юридичній літературі, співвідношення права та закону пов’язується з відповідними типами праворозуміння

1. Нормативізм, який був засновано Гансом Кельзеном визначає право та закон як тотожні явища, оскільки право не може існувати та функціонувати без відповідного свого закріплення у вигляді юридичного документу.

2. Природне праворозуміння, характеризує право як таке, що походить від природи людини, або відображає потребі та інтересу людини, в свою чергу закон має похідний характер від права та слугує лише технічним засобом для закріплення права у вигляді відповідного законодавчого акту.

3. Широке праворозуміння, відповідно до якого між правом та законом проводиться розмежування де право визначається в якості реального стану поведінки у суспільстві, а закон в свою чергу, є результатом такої поведінки та націлений на те щоб вдосконалити правове регулювання відповідно до виявлених недоліків правового регулювання.

На сьогодні проведення розмежування між правом та законом відбувається шляхом виокремлення їх спільних та відмінних рис.

Спільні риси права та закону

1. Вони функціонують у правовій сфері, відповідно породжують правові наслідки.

2. Право та закон відображають потреби суспільства у правовому регулюванні та змінюються відповідно до поточних потреб розвитку суспільства.

3. Вони забезпечують законність та правопорядок у суспільстві.

4. Є засобами державновладного впливу на суспільний розвиток.

5. Мають чітко визначене функціональне призначення.

6. Гарантуються та охороняються державою, в тому числі і з можливістю застосування засобів юридичної відповідальності.

Відмінні риси

№	право	закон
1	Відображає особливості життєдіяльності суспільства;	Відображає характер правотворчої політики суб’єкта правотворчості;
2	Структурою права є правові норми;	Структурою закону є його поділ на розділи, положення, глави, книги, частини, пункти та статті;
3	Охороняється як державою так і суспільством, оскільки є особливим різновидом соціального регулювання;	Охороняється виключно державою, оскільки походить від держави та відображає її інтереси;
4	Має еволюційний характер походження;	Походить в результаті здійснення особливої правотворчої діяльності;
Тема 3* 3. Співвідношення права з економікою та політикою 5	Являє собою — систему загальнообов’язкових правил поведінки;	Являє собою – особливий юридичний документ, що має визначену юридичну силу, структурну будову та реквізити;
6	Виражається на національному так і на міжнародному рівні та існує у вигляді системи національного права та системи права міжнародного;	Має лише національний характер та у своїй сукупності становить систему національного законодавства;
7	Походить та встановлюється виключно в межах суспільства;	Може бути прийнятий або санкціонований або затверджений;
8	Поширюється на все суспільство.	Поширюється виключно на територію держави та чітко визначене коло громадян.

Таким чином, право та закон не є тотожними категоріями, оскільки право являє собою загально обов’язкові правила поведінки, а закон в свою чергу є виключно тим документом який забезпечує фіксування права, його зміну та поширення на суб’єктів суспільства.