25. Співвідношення системи права, системи законодавства

Система права та система законодавства є самостійними але взаємодіючими категоріями, що співвідносяться як зміст та форма, вказані категорії взаємодіють в процесі втілення правових приписів у реальні життєві відносини.

Визначення шляхів взаємодії система права та системи законодавства, вимагає характеристики спільних та відмінних рис, що вказують на самостійних характери кожної із цих категорій.

Спільні риси

1. Характеризуються як засоби існування права та надання йому рис формальної визначеності.

2. Характеризуються розподілом на елементи та їх ієрархічним підпорядкуванням.

3. Основою поділу цих категорій на елементи є предмет правового регулювання, що покладається в основу виокремлення інститутів та галузей.

4. Нормативну основу цих категорій складає галузева уособленість норм та нормативних актів.

5. Існування цих систем зумовлюється об’єктивними факторами.

6. Основу цих систем складає правова норма.

Відмінні риси

№	Система права	Система законодавства
1	Характеризує внутрішню структуру права;	Є зовнішньою юридичною формою виразу права, що характеризується як система джерел;
2	Первинним елементом є правова норма;	Первинним елементом є нормативний припис;
3	В основу поділу норм покладено предмет та метод правового регулювання;	Галузевий поділ законодавства здійснюється лише за предметом;
4	Має єдину структуру, а саме галузеву;	Має три аспекти;
5	Залежить від об’єктивних факторів;	Залежить від суб’єктивних факторів, оскільки формується законодавцем або народом у відповідності до їх волі та інтересів;
6	Є системою норм, що не підлягає систематизації;	Має певний рівень узгодженості та підлягає систематизації;
7	Має первинний характер, оскільки є нормативною базою законодавства.	Має похідний характер, оскільки залежить від особливостей системи права.

Таким чином взаємодія системи права та законодавства – засновується на:

1. наявності системи права, що відповідає об’єктивним умовам розвитку суспільства;

2. необхідності формального виразу правових норм;

3. наявності законодавства, як системи нормативно-правових актів, що містіть правові норми.

26. Поняття, ознаки та форми систематизації

Законодавство являє собою непросту сукупність нормативно-правових акті, а їх узгоджену систему, що досягається в результаті систематизації.

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА – це діяльність визначених суб’єктів по забезпеченню системності правових приписів та приведенню нормативно-правових актів в єдину узгоджену систему.

Необхідність систематизації зумовлюється наступними факторами:

1. Динамічність законодавства та необхідність його пристосування до змін у суспільстві;

2. Прийняття нормативних документів, що потребує узгодженості із чинними;

3. Необхідність подолання прогалин у праві;

4. Необхідності підвищення ієрархічної структури законодавства.

Ознаки систематизації законодавства:

1. Це активна діяльність у сфері права;

2. Це діяльність, що передбачає повноваження уповноважених суб’єктів, це діяльність, що має визначену мету;

3. Це діяльність, що забезпечує дію права, реалізується в чітко визначених формах;

4. Може мати як офіційний так і не офіційний характер;

5. Це діяльність, що охороняється державою.

Форми/методи систематизації:

1. КОДИФІКАЦІЯ – це різновид правотворчої діяльності, що забезпечує узгодження правових приписів, в межах сфери окремих суспільних відносин шляхом видання єдиного внутрішньо узгодженого нормативно-правового акту.

Характеризується двома особливостями:

• має ознаки правотворчості, тобто в процесі систематизації вносяться корективи в текст нормативно правого акту, з метою узгодження приписів та ліквідації прогалин;

• має лише офіційних характери, тобто здійснюється лише державними органами в межах повноваження;

• результатом кодифікації є створення кодифікаційного акту, що характеризується не лише узгодженості норма але і певним підпорядкуванням з іншими нормативними актами.

За назвами кодифікаційні акти можуть мати наступну форму:

1. Кодекси, що характеризують кодифікації в межах галузі.

2. Положення та статути як акти, що характеризують кодифікацію в межах визначення статусу суб’єктів права.

Види кодифікацій:

1. галузева що охоплює законодавство тієї чи іншої галузі права (Цивільний, Трудовий, Кримінальний кодекси тощо);

2. міжгалузева, що охоплює декілька схожих за предметом врегулювання галузей (Екологічний кодекс);

3. загальна під якою розуміють прийняття цілого ряду кодифікаційних актів з усіх основних галузей законодавства і, як наступний етап, створення об'єднаної, внутрішньо узгодженої системи таких актів у вигляді «кодексу кодексів»;

4. спеціальна (комплексна) кодифікація, що включає акти тієї чи іншої підгалузі, інституту чи однорідного комплексу законодавства (Податковий, Лісовий, Митний кодекси тощо)

5. ІНКОРПОРАЦІЯ – це різновид систематизації, що здійснюється шляхом об1єднанна нормативно правових актів в єдиних збірниках.

Ознаки інкорпорації:

1. На має ознак правотворчості;

2. Надає можливість вносити та доповнювати;

3. Допомагає у користуванні законодавством;

4. Має як офіційний так і не офіційний характери.

Офіційна інкорпорація – це упорядкована система нормативних актів, шляхом видання компетентними органами держави збірники чинних нормативно-правових актів, як правило вона здійснюється за дорученням правотворчих органів та забезпечує не лише зібрання діючих актів, але і ліквідацію тих положень, що втратили юридичну силу.

Офіційна інкорпорація існує у двох формах:

• хронологічна;

• системно-предметна.

Неофіційна інкорпорація – це різновид систематизації, що здійснюється недержавними установами чи органами держави поза їх повноваженнями та має форму об’єднання нормативних актів у певному збірнику. Вона надає можливість полегшити процес знаходження та користування нормативним матеріалом. Наприклад – інкорпорація законів діяльності судових та правоохоронних органів України.

5. КОНСОЛІДАЦІЯ – це своєрідний вид правотворчості, це спосіб систематизації, змістом якої є об’єднання декількох нормативно-правових актів, що регламентують відносини в одній сфері, мають однакові предмети регулювання, в єдиний нормативно акт без зміни змісту.

6. ОБЛІК НОРМАТИВНИХ АКТІВ – це різновид систематизації, що полягає у спеціальній діяльності компетентних органів держави, що здійснюють реєстрацію нормативно правових актів за певним критеріями (предметом регулювання або за часом видання).