Тема 6* 3.Фактори, принципи та види правотворчості

ПРАВОТВОРЧІСТЬ – це активна розумова, творча діяльність уповноважених суб’єктів, що має офіційний правовий процесуальний характер та націлений на прийняття, зміну або припинення дії правових норм у вигляді джерел права.

16. Фактори, принципи та види правотворчості

Оскільки правотворчість є офіційною процесуальною діяльності, що забезпечує формування правових норм її розробленість та наукова забезпеченість має першочергове значення. Одним із засобів забезпечення якості та практичної досконалості здійснення правотворчого процесу є принципи правотворчості які, по-перше, покликані надати процесу правотворчості рис процедурності та формальності, що мінімізує можливість виникнення хибних уявлень у суб’єктів правотворчості про стан правового регулювання та рівень упорядкованості суспільних відносин. По-друге, вони мають системо-утворююче значення, оскільки надають змогу гарантувати певну послідовність та системність в роботі суб’єктів правотворчості. По-третє, є засобом взаємоузгодження та взаємодії між суб’єктами правотворчості.

ПРИНЦИПИ ПРАВОТВОРЧОСТІ – це сукупність основоположних обґрунтованих ідей та поглядів, що обумовлені сутністю правотворчості та покладені в основу роботи суб’єктів правотворчості, щодо прийняття, зміни та припинення дії правових норм.

До принципів правотворчості належать наступні;

1. Принцип законності, що визначає правотворчість як правомірну діяльність уповноважених суб’єктів, законність правотворчості полягає у невхильному дотриманні суб’єктами правотворчості повноважень та юридично-закріпленої процедури щодо розробки, прийняття та введення в дію нормативно-правових актів.

Змістом принципу законності є:

- відповідність діяльності суб’єктів правотворчості, вимогам закону;

- закріплення тих правових норм які регулюють послідовність правотворчої діяльності.

2. Принцип науковості, що визначає правотворчість як науково обґрунтовану діяльність суб’єктів основою якої є заснованість процесу правотворчості на наукових знаннях про основні закономірності правотворчої діяльності.

3. Принцип демократизму, що характеризує та передбачає участь громадян та громадських організацій в процесі правотворчості, що забезпечується відкритістю та публічністю правотворчої діяльності.

4. Принцип зв’язку із практикою, що покладений в основу правотворчості як гарантія поєднання процесу створення правових норм з практичною діяльністю, що склалася у сфері суспільних відносин правове регулювання якої потребує змін. Зміст цього принципу пов’язаний із необхідністю вироблення моделі правового регулювання врахування умов та результатів реалізації майбутнього правового припису, а також аналізу рівня відповідності нормативно-правового акту об’єктивним умовам розвитку та потребам суспільства.

   Тема 6* 3.Фактори, принципи та види правотворчості

5. Принцип професійності тобто здійснення правотворчості суб’єктами які відповідають встановленим освітнім-кваліфікаційним та професійним вимогам, що закраплені законодавчо, а також наявності високих професійних та ділових якостей. Принцип професійності розкривається в межах декількох осіб та формування суб’єктів правотворчості до освітніх та кваліфікаційних вимог. По-друге, створення робочих груп по підготовці проектів, нормативно-правових актів відповідно до сфери правового регулювання, по-третє, забезпечення організаційними, матеріальними засобами, що сприяють якісній роботі суб’єктів правотворчості.

6. Принцип гуманізму, що передбачає недопущення прийняття тих документів зміст яких порушує або обмежує права або свободи людини, а також законні інтереси тих або інших суб’єктів.

Принципи правотворчості є тими вихідними умовами які забезпечують найбільш повне та об’єктивне врахування тих особливостей розвитку суспільства, що зумовлюють доцільність або необхідність зміни правового регулювання.

Ці обставини в юридичні літературі визначаються як фактори правотворчості під якими розуміють особливості розвитку тієї чи іншої сфери життєдіяльності суспільства, що зумовлює зміни необхідності правового регулювання.

Класично в юридичній літературі факторами правотворчості, відповідно сфери правого регулювання (економічна-політична, духовно-культурна, релігійна ) охарактеризувати самостійно

ФУНКЦІЇ ПРАВОТВОРЧОСТІ – це основні напрямки діяльності суб’єктів правотворчості, щодо розроби прийняття та введення в дію нормативно-правових актів, що визначають цілісне наповнення всього процесу правотворчості, функції правотворчості є сталою категорією, що визначають єдність та націленість правотворчої діяльності, обумовлюють предметність та зміст роботи, суб’єктів правотворчості та їх повноважень.

Функції правотворчості мають гарантуюче значення по відношення цілеспрямованості та результат правотворчості, по-друге, визначають сутність та призначають п-і, по-третє, забезпечують належну поведінку суб’єктів п-і, по-четверте, мають системний характер та пов’язані між собою.

Основні функції правотворчості: