1. Певний рівень свободи - формування якого в суспільстві задовольняє потреби суб’єктів, визначає межу можливої поведінки, що поступово формується в юридичні дозволи;

2. Тема 1* 2.Право як особливий засіб соціального регулювання

   Наявність певного ступеня обов’язковості звичаєвих правил, що забезпечує можливість виникнення особливої категорії - соціальних норм(правові);

3. Поява інституту табу - звичаєвих заборон , що відрізняються чітким змістом та охороняється суспільством;

4. Поява механізмів, що поєднують нормативне та індивідуальне регулювання, шляхом поширення звичаєвого права на певну життєву ситуацію завдяки прийняттю рішень правових зборів, ради старшин, в подальшому судових органів.

2. Право як особливий засіб соціального регулювання

Право як особливий засіб соціального регулювання характеризується наступними ознаками, що з однієї сторони визначають його взаємодію з державою, а з іншою виявляють його особливості, як засобу управління суспільством, що належать до соціальних норм.

Риси права як засобу регулювання:

1. Соціальні – це можливість права, функціонувати в межах суспільства та забезпечувати загально соціальні функції з метою надання суспільству рис системності;

2. Нормативність – характеризує право, як систему чітко визначених правил поведінки, що мають певну структуру та зміст;

3. Обов’язковість – забезпечує необхідність виконання правових норм незалежно від їхнього розуміння чи ставлення до цих норм; також це можливість забезпечення виконання приписів, примусовими засобами з боку держави;

4. Формалізм – надає можливість закріпити правові приписи у письмовому вигляді спеціальними документами, що гарантують захист від довільності зміни цих приписів;

5. Процедурність – це наявність нормативно закріпленого процесу, що встановлює порядок створення застосування та охорони права;

6. Неперсоніфікованість – відсутність конкретно визначеного індивідуального адресату, а також спрямованість права абстрактному колу осіб, що зумовлює не однократну його дію. Ця риса породжує необхідність конкретизації положень стосовно певного випадку чи конкретної життєвої ситуації., що надає можливість врахувати особливості кожної юридичної справи;

7. Інституціональність – пов’язує дію права з функціонуванням певних осіб чи органів, що забезпечують процес правотворчості та правозастосування;

8. Об’єктивність – підкреслює закономірність характер виникнення прав зумовлений забезпеченням потреб внутрішнього розвитку суспільства, які виявляються у врегулюванні певних сфер суспільної діяльності.

9. Системність – визначає функціонування права, як впорядкованої системи норм, що характеризуються ієрархічною послідовністю та взаємозалежністю.

3. Тема 1* 3.Співвідношення держави та права Співвідношення держави та права

Співвідношення держави із правом характеризується єдністю, взаємодією, та відмінностями.

Загально-єдині риси

1. Держава і права виникають одночасно, що обуволюються соціальноекономічними, політичними, культурними факторами;

2. Характеризуються єдиними підходами щодо визначення їх сутності та типології;

3. Є засобами регулювання суспільних відносин та здійснення влади повноважень;

4. Їх основним призначенням є врівноваження та забезпечення суспільних інтересів;

5. Мають внутрішню структуру та певний рівень організованості;

6. Взаємодія держави і права зумовлюється в процесі регулювання суспільних відносин.