Тема 5 * 4.Нормативно-правовий акт: поняття та види

Особливість введення в дію законодавчих актів в Україні визначається конституцією України (ст. 94). Відповідно до якої закон має підписати голова ВРУ після чого закон невідкладно відправляється президентові України який протягом 15 днів має його підписати та оприлюднити або накласти вето та направити на доопрацювання у парламент у разі якщо протягом встановленого строку президент не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим президентом та підлягає оприлюдненню, закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення якщо інше не передбачене самим законом але не раніше дня його опублікування.

Припинення дії нормативно-правового акту пов’язується із настанням одного із наступних випадків, а саме:

1. в момент коли сплине строк на який нормативно-правовий акт був прийнятий;

2. прийняття нового нормативно-правого акту яким відміняється дія попереднього;

3. визнання нормативно-правого акту в цілому не конституційним;

4. визнання нормативно правого акту таким, що втратив силу;

5. призупинення дії нормативно-правового акту;

6. введення мораторії на дію певних нормативно-правових актів або окремих їх положень.

Загальним принципом є положення про те, що закон не має зворотної сили (ст. 58 КУ.). Відповідно до цього правила закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії, крім випадків поки вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, так саме ніхто не може відповідати за діяння які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Проте є випадки коли зворотня сила закону допускається:

1. Якщо положення про зворотною силу нормативно-правового акту встановлено у самому законі;

2. Якщо у кримінальному законодавстві декріміналізується діяння або пом’якшується відповідальність;

3. Якщо відміняється або пом’якшується адміністративно-правова відповідальність;

В окремих випадках нормативно-правові акти можуть зберігати свою чинність і після їх відміни: переживаюча дія нормативно правових актів – це особливий стан коли нормативно-правовий акт, що втратив юридичну силу відповідно до окремого нормативно правового акту може діяти у певних випадках та по відношенню до кола певних осіб.

ДІЯ НОМРАТИВНО-ПРАВОВОГО АКТУ У ПРОСТОРІ. Являє у собі поширення дії положень нормативно-правового акту на всю або певну частину території держави за загальним правилом поширення дії нормативно-правових актів, пов’язується із правовим статусом суб’єкта правотворчості, відповідно до якого дія нормативно правового акту може поширюватися:

1. на всю територію держави;

2. на певну частину території, тобто на адміністративно-територіальну одиницю на яку поширюється акти органів місцевої влади та місцевого самоврядування;

3. в певних випадках та відносного певного кола осіб відповідно до міжнародних договорів допускається застосування законодавчих актів іноземних держав на територію держави.

Тема 5 * 5.Місце закону в системі нормативно правових актів

ПОШИРЕННЯ ДІЇ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО АКТУ ЗА КОЛОМ ОСІБ, що передбачає визначення конкретної категорії суб’єктів які підпадають під дію нормативно-правового акту (громадяни держави, іноземці, особи без громадянства тощо).

Вказану категорії суб’єктів чітко зазначають у самих нормативно-правових актах, щодо яких здійснюється правове регулювання, проте за загальним правилом вважається, що чинне законодавство поширюється на громадян держави.

Законом встановлюються окремі випадки коли закон поширюється і на тих суб’єктів фізичних осіб які ще не народилися проте з їх народженням будуть виникати правові наслідки які були закріплені ще до моменту їх народження (відносини спадкування, соціального забезпечення, громадянства тощо).

В юридичній літературі окремим вченими виділяють ще четвертий критерій характеристики дії нормативно правових актів – ЦЕ ПРЕДМЕТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ! Тобто коло суспільних відносин на яке поширюється дія нормативно правових актів. Вказаний аспект пов’язується, по-перше, з необмеженою дією нормативно-правової дії, що поширюється на всі без виключення суспільних відносини (приклад КУ) та, по-друге, акти обмеженої дії в яких предмет регулювання визначено у самому нормативно-правовому акту (ЗУ «Про освіту»; ЗУ «Про молодіжні громадські організації»; ЗУ «Про доступ до публічної інформації»).