Тема 4: Праворозуміння

1. Поняття, зміст та напрямки праворозуміння

11. Основні школи розуміння права

12. Типи праворозуміння

    3. Тема 4: Праворозуміння

13. Аспектоніка праворозуміння

14. Вітчизняне праворозуміння: історія розвитку та особливості

Тема 5: Форма (джерела) права

1. Співвідношення категорій "джерело права" та ̎̎̎"форма права"

15. Загальна характеристика джерел права

16. Правовий акт: ознаки та класифікації

    4. Тема 5: Форми та джерело права* 1. Співвідношення категорій джерело права та форма права

17. Нормативно-правовий акт: поняття та види

18. Місце закону в системі нормативно-правових актів

19. Поняття та види підзаконних нормативно правих актів

1. Співвідношення категорій джерело права та форма права

Право як складне юридичне явище потребує свого зовнішнього оформлення, це забезпечує його загальну обов’язковість та формальну визначеність. Саме зовнішнє вираження права:

по-перше, надає можливість фіксації правил поведінки суб’єктів;

по друге, є засобом вираження волі суб’єктів правотворчості у вигляді певних документів;

по-третє, відображає рівень досконалості викладення норм права;

по-четверте, забезпечує формалізацію правил поведінки суб’єктів суспільних відносин.

В юридичній літературі, формалізація права пов’язується із такими поняттями – як форма та джерело права.

Змістом категорії форма права вченими визначається:

1. спосіб вираження класової волі за допомогою чого вона підноситься до рівня закону, стає правом та набуває загальнообов’язкового характеру (за Алексєєв Сергій Сергійович);

2. як засіб прояву права в середовищі зовнішніх відносин людей між собою (за Чіжов Миколай);

3. як явища та факти які спеціально мають служити джерелом пізнання правових приписів (Оніщенко Наталія);

4. як зовнішня форма права, що означає вираження державної волі (Лезарєв В.В.)

Під поняттям джерело права, в юридичні літературі, розуміється особливості походження права, що надає змогу усвідомити його витоки та сутність.

Так джерело права характеризується як:

1. форма виразу права (за Керімов Дженгір Абасович);

2. як система норм, що походять від держави у вигляді документально закріплених положень, які мають нормативний характер (за Алексеев С.С.);

3. це те чим керується практика у вирішенні юридичних справ (за Тополевским Руслан Богданович);

4. як сукупність всіх форм юридичного закріплення та організаційного забезпечення інформації про загальнообов’язкові правила поведінки (Погорілко Віктор Федорович)

Тема 5 * 2. Загальна характеристика джерел права

Довгий час в літературі велась дискусія щодо правильності використання термінів джерело або форма права, природою цієї дискусії полягає у тому, що джерело та форма розглядається як різноманітні за обсягом та змістом категорії: джерело визначає причини та способи формування правових явищ, а форма розглядається як спосіб зовнішнього відображення юридичних норм.

Таким чином джерело права може застосовуватись у декількох значеннях:

1. В матеріальному значені, це певні умови життєдіяльності суспільства в економічній сфері, що впливають на процес правового регулювання.

2. В ідеологічному значені, це сукупність правих вчень та доктрин які визначають зміст та сутність правових категорій.

3. В історичному значенні – це сукупність літописів судових рішень, пам’яток права.

4. В формально юридичному значенні – це спосіб зовнішнього виразу правової норми та встановлення права.

Таким чином, категорія джерело права та форма права співвідносяться між собою як загальне та особливе де джерело права – має більш загальне характер та визначає особливості формування права у вище вказаних значеннях, в свою чергу форма права, що характеризує джерело права в контексті його формальної визначеності. В свою чергу форма права, що характеризує його в контексті формально-визначеності відображає особливості зовнішнього оформлення правих норм в якості документального носія, що становить частину національного або міжнародного права

В сучасній юридичній літературі, категорія форма та джерело права як правило характеризується як різні за значенням поняття, оскільки право як явище багатоаспектне та складне з однієї сторони походить від суспільства тобто має власне джерело, а з іншої сторони право має відповідне письмове закріплення тобто характеризується відповідною формою.