8. Співвідношення права з економікою та політикою

Разом із правом постійно існують інші суспільні явища, котрі на пряму від нього залежать: економіка, політика, культура, мораль, точніше зазначити, що взаємозалежать. Найсуттєвіші зв'язки - між економікою, правом і політикою.

Взаємодія права й економіки підпорядковується загальним закономірностям суспільного розвитку. З одного боку, економічні потреби суспільства викликають потребу правової форми регулювання визначених економічних відносин, юридичного закріплення і охорони різних форм власності, забезпечення самостійності виробників (наприклад, закони України «Про власність», «Про підприємництво», «Про податки» тощо). З іншого боку, правова форма економічних відносин є не просто необхідністю, а виконує активну організаторську функцію і тому значно впливає на економічну діяльність та виступає важливою складовою механізму економічного процесу. Тобто, економіка безпосередньо чи опосередковано визначає право, а право має на неї зворотний вплив.

Взаємодія права й політики визначається тим, що правові норми виходять від самої держави, яка є політичною організацією суспільства, тому будь-які інтереси і потреби людей, перед тим як стати правом, повинні бути визнані державною політикою (правотворчими органами). Політичні вимоги стають правом лише тоді, коли вони закріплені в системі загальнообов'язкових норм, які охороняються державою. В праві реалізується і народна політика в тих випадках, коли сам народ, шляхом референдуму, приймає законодавчі акти, його волевиявлення набуває правового характеру, стає загальнообов'язковою формою нормативного регулювання суспільних відносин.

Отже, у праві виражена політика домінуючої частини суспільства, сформована у вигляді прав та обов'язків; право ж для політики - це засіб виразу, здійснення, захисту і гарантування та пропаганди на користь певної політики.

9. Тема 3* 4. Поняття та види соціального регулювання Поняття та види соціального регулювання

Впорядкування відносин в рамках суспільства здійснюється за допомогою спеціальних засобів, ці засоби визначаються як соціальні норми, системність відносин у суспільстві безпосередньо залежить від рівня соціального регулювання.

СОЦІАЛЬНЕ РЕГУЛЮВАННЯ – це здійснюваний, за допомогою систем соціальних засобів, вплив суспільства на поведінку суб’єктів з метою впорядкування відносин та забезпечення соціального компромісу

Особливостями соціального регулювання є:

по-перше, кожне історично розвинуте суспільство зумовлює певну ступень соціального регулювання яка визнається рівнем розвитку суспільних відносин, потребами суспільства, а також рівнем його організованості;

по-друге, розвиток суспільства зумовлює поділ відносин за відповідними сферами (економічна, соціальна, культурна тощо), що зумовлює різноманітність способів та методів соціального регулювання;

по-третє, регулювання відноси має соціальний характер, оскільки здійснюється у суспільстві та визначає особливості життєдіяльності людей, воно має динамічний характер, оскільки зумовлюється розвитком суспільства,

таким чином, соціальне регулювання є універсальним та єдиним засобом впорядкування відносин, що складається із двох складових:

1. Нормативне регулювання, яке визначає правила поведінки в цілому;

2. Індивідуальне регулювання. яке є засобом реалізації нормативного, відповідно до конкретної життєвої ситуації

Право, є основним засобом соціального регулювання оскільки правові норми є різновидами норм соціальних. Місце правових норм в системі засобів загального регулювання визначається спільними та відмінними рисами.