11. Втрати від циклічного безробіття. Відставання фактичного ввп від потенційного ввп (розрив ввп). Закон Оукена.

За наявності надмірного безробіття в економіці виникають певні втрати, тобто істотні економічні збитки від безробітгя. Вони виражаються у відставанні фактичного ВВП від його потенційного рівня. Для визначення втрат ВВП у світовій практиці використовують положення та висновки досліджень Артура Оукена. Американський економіст А. Оукен на основі макроекономічного аналізу дійшов висновку, згідно з яким: якщо фактичне безробітгя перевищує рівень природного безробіття на 1 %, то втрати ВВП складають 2,5 %. Це положення дістало назву закону Оукена.

Спираючись на з-н Оукена, можна обчислити втрати ВВП від надмірного (циклічного) безробіття. Таке обчислення можна розкласти на декілька етапів.

І етап. Обчислення % відставання факт ВВП від потенційного ВВП: у=(РБ_ф – РБ_п)*2,5, де у – відставання факт ВВП від потенційного у %; РБ_ф і РБ_п – рівень відповідно факт і природного безроб-тя; 2,5 – число Оукена.

ІІ етап. Якщо ВВП_п прийняти за 100%, то звідси ВВП_ф дорівнює:

У цій формулі ВВП_ф – це реальний ВВП, який обчисл-ся в постійних цінах і є величиною зіставленою з ВВП_п. Після необхідних перетворень формули матимемо формулу потенційного ВВП:

ІІІ етап. Т.як ВВП_п.і ВВП_ф відомо, то звідси втрати ек-ки від циклічного безроб-тя будуть=:

ВВП_в =ВВП_п. – ВВП_ф, де ВВП_в – втрати від циклічного безробіття.

11. Визначення потенційного ВВП на основі розриву ВВП. Вплив безробіття на динаміку ВВП. + 14

Визначення потенційного ВВП на основі розриву ВВП

Закон Оукена використ також для визнаення залежності динаміки фактичного ВВП від динаміки фактичного безробіття:

Дельта У(%)=Ур(%)-в(б2-б1), де Ур(%)- процентна зміна фактич ВВПуперіоді ; б2,б1-фактич безроб у періоді 2 та 1.

11. Сукупний попит: сутність, графічна інтерпретація.

Сукупний попит AD- це загальний обсяг вітчизняних товарів і послуг, які готові купити домогосподарства, фірми та уряд країни , а також економічні агенти інших країн світу при певному рівні внутрішніх цін.

Сукупний попит є сумою запланованих витрат економічних агентів: видатків приватного сектору на споживання С та інвестиції І, 2- видатків держави на закупівлю товарів, оплату послуг та праці G, 3- чистий експорт NX: Y ad= C+I+G+NX

Сукупний попит домгосподарств, фірм і уряду =попиту на вітчизняні товари [C+G+I]d та іноземні [C+I+G]f.

Тому сукупний попит можна показати як: Yad=[C+I+G]d+[C+I+G]f+X- M.

Оскільки [C+I+G]f є імпортом країни М тотожність набуває форми – Yad=[C+I+G]d +X. Сукупний попит є сумою вн і зовн попиту на вітчизняні товари.

Має грошову форму .Тому звязок між рівнем цін та величиною сукупного попиту обумовлений загальними умовами грошового обігу, які встановлюються основним рівнянням кількісної теорії грошей: M*V=P*Y , M- кількість грошей в обігу, V- швидкість обігу, P- рівень цін, Y- реальний обсяг національного виробництва

Сукупний попит (СПо) — це реальний обсяг націо­нального продукту, який економіка має намір закупити з метою задоволення своїх платоспроможних потреб. У грошовій (номінальній) формі сукупний попит визнача­ється сукупними витратами економіки на закупівлю товарів та послуг, які складаються із споживчих витрат, валових інвестицій, державних закупок і чистого експорту. Співвідношення між сукупним попитом і сукупними витратами можна виразити формулою:

СПо Ц = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ,

де Ц — середня ціна на товари та послу­ги.

Сукупний попит зна­ходиться в оберненій за­лежності від ціни. За своєю формою кри­ва сукупного попиту ана­логічна кривій однотовар-іюго попиту, тобто попиту па окремі види товарів Крива сукупного попиту