- •Практична функція макроекономіки.
- •Об'єкт та предмет макроекономіки,
- •Моделювання як головний метод відображення фактичної поведінки економіки.
- •Сутність та основні категорії снр.
- •Макроекономічні показники: випуск, проміжна та кінцева продукція.
- •Валовий внутрішній продукт та методи його розрахунку.
- •Валовий національний дохід та валовий національний наявний дохід.
- •Індекс споживчих цін та індекс цін (дефлятор) ввп.
- •Види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне. Повна зайнятість, неповна зайнятість, надмірна зайнятість.
- •Природний рівень безробіття та методи його вимірювання.
- •Неокласична модель ринку праці.
- •Кейнсіанська модель ринку праці.
- •Втрати від циклічного безробіття. Відставання фактичного ввп від потенційного ввп (розрив ввп). Закон Оукена.
- •Сукупний попит: сутність, графічна інтерпретація.
- •Цінові та нецінові чинники сукупного попиту. Вплив нецінових чинників на криву сукупного попиту.
- •Сукупна пропозиція у довгостроковому періоді: сутність, графічна та математична інтерпретація.
- •Сукупна пропозиція у короткостроковому періоді: сутність, графічна та математична інтерпретація.
- •Нецінові чинники короткострокової сукупної пропозиції: ресурсові ціни, продуктивність ресурсів, субсидії підприємствам і податки на підприємства.
- •Макроекономічна рівновага у моделі аd-аs: короткостроковий та довгостроковий аспект.
- •Механізм відновлення економічної рівноваги, шо порушується сукупним попитом, або сукупною пропозицією.
- •Пропозиція грошей. Сутність пропозиції грошей та грошові агрегати.
- •Грошова база та її компоненти: готівка і банківські резерви, обов'язкові і надлишкові резерви.
- •Грошовий мультиплікатор, коефіцієнт готівки, резервна норма. Мультиплікація грошової бази банківською системою.
- •Пропозиція грошей як функція процентної ставки. Крива пропозиції грошей.
- •Класичний підхід до функції попиту на гроші. Рівняння Фішера і кембріджське рівняння попиту на гроші.(117)
- •Кейнсіанська функція попиту на гроші. Попит на гроші і швидкість обертання грошей
- •Функція попиту на гроші м. Фрідмена.
- •Модель грошового ринку та механізм його врівноваження за різних умов: збільшення доходу, збільшення грошової бази, одночасне збільшення доходу і грошової бази.
- •Роль процентної ставки в економіці. Номінальна та реальна процентна ставка. Рівняння Фішера та ефект Фішера.
- •33. Інфляція: сутність, види, методи вимірювання.
- •34. Очікувана інфляція в теорії адаптивних і раціональних очікувань.
- •Сучасні уявлення про чинники інфляції.
- •Соціально-економічні наслідки високої інфляції.
- •Зв'язок між інфляцією і безробіттям у короткостроковому періоді на основі кривої Філіпса. Крива Філіпса та економічна політика.(77 м)
- •Доходи і витрати домогосподарств в моделі економічного кругообігу.
- •Особистий дохід, особистий наявний дохід і споживання
- •Роль заощаджень у споживанні. Вартість заощаджуваних грошей з урахуванням часового фактора.
- •42, Диференціація доходів та методи її аналізу: Крива Лоренца, децільний коефіцієнт, коефіцієнт Джині.
- •43, Кейнсіанська функція споживання. Середня та гранична схильність до споживання і заощаджень.
- •45, Функції споживання з урахуванням фактора часу. Теорія Фішера про міжчасовий вибір споживача.
- •46, Споживання у довгостроковому періоді: гіпотеза життєвого циклу та постійного доходу.
- •54Рівноважний ввп на основі метода "видатки- випуск" та його графічна інтерпретація.
- •55Рівноважний ввп на основі методу “Вилучення- ін”єкції” та його графічна інтерпретація.
- •57, Рецесійний розрив: сутність, графічна інтерпретація та кількісна визначеність.
- •58. Інфляційний розрив: сутність, графічна інтерпретація та кількісна визначеність.
- •59, Сутність економічного зростання та його показники. Екстенсивне та інтенсивне зростання економіки.
- •60,Економічне зростання та економічний розвиток.
- •62,Основні положення неокласичної теорії економічного зростання. Виробнича функція Кобба-Дугласа.
- •Не дискреційна фіскальна політика, вмонтовані стабілізатори. Ефект гальмування динаміки ввп.
- •Практична функція макроекономіки.
Індекс споживчих цін та індекс цін (дефлятор) ввп.
Важливе значення має обчислення темпів зростання та приросту ВВП за рахунок цін, тобто інфляційної зміни ВВП. З цією метою застосовуються різні індекси цін. Основними з них є індекс цін ВВП (Іц), який називається дефлятором ВВП; індекс споживчих цін (ІСЦ); індекс оптових цін (ІОЦ). Індекси цін відображають співвідношення між сукупною ціною певного набору товарів та послуг (ринкового кошика) для певного поточного року й сукупною ціною ідентичної або схожої групи товарів та послуг у базовому році. Найбільш поширеним серед цих індексів є ІСЦ, який відображає співвідношення між сукупною ціною фіксованого набору споживчих товарів та послуг в поточному і базовому роках.
Дефлятор ВВП більше пристосований порівняно з ІСЦ для вимірювання загального рівня цін. Дефлятор ВВП ширший, тому що враховує не тільки ціни споживчих товарів та послуг, а й ціни інвестиційних товарів, товарів, які купує держава, а також товарів та послуг, що купуються і продаються на світовому ринку. У зв’язку з цим дефлятор ВВП – це індекс цін, який відображає зміну цін на всю сукупність товарів та послуг. Іц = ВВПн / ВВПр × 100%
Дефлятор ВВП показує темп зростання номінального ВВП за рахунок цін в аналізованому році порівняно з попереднім. Для визначення ВВП з урахуванням лише зміни фізичного обсягу виробництва потрібно здійснити коригування показника номінального ВВП.
Процес коригування номінального ВВП здійснюється за допомогою дефлятора ВВП. Результатом цього коригування є обчислення реального ВВП для кожного року у постійних цінах, тобто цінах базового року. Найточнішим методом інфліювання або дефліювання номінального ВВП даного року є ділення номінального ВВП на індекс цін ВВП і помноження одержаного результату на 100%.
Завдяки інфліюванню номінального ВВП грошовий вираз реального ВВП збільшується в ті роки, в яких ціни були нижчими від цін базового року. За допомогою дефліювання номінального ВВП грошовий вираз реального ВВП зменшується стосовно тих років, в яких ціни були вищими від цін базового року. Одержані показники реального ВВП можна безпосередньо зіставляти з показником ВВП для базового року, оскільки всі вони відображають тільки зміни фізичного обсягу виробництва, а не зміни рівня цін
10. Показники рівня використання робочої сили: рівень зайнятості, рівень безробіття, коефіцієнт участі в робочій силі.
Зайнятість населення — це діяльність працездатного населення країни, спрямована на відтворення валового внутрішнього продукту та національного доходу. Вона визначається чисельністю осіб, що виконують будь-яку роботу за певну заробітну плату або з метою отримання інших видів доходу. Рівень зайнятості=(зайняті/доросле населення)*100 %. Згідно методології держкомстату всі поділяються на зайнятих, безробітніх, та поза роб силою( позавіку 15-70 років).
Міжнародна статистика, крім цього, поділяє все населення на дві категорії: «економічно активне населення» і «економічно пасивне населення».
Економічно активне населення включає: осіб найманої праці; самостійних робітників; осіб, які тимчасово не працюють з об'єктивних причин (хвороба, відпустка тощо);
неоплачуваних членів сім'ї в працездатному віці; осіб, які поєднують навчання з працею на умовах неповного робочого часу; учнів та осіб, які проходять профпідготовку. Економічно пасивне населення включає всіх тих, хто незалежно від віку та статі не входить до вищевизначеної категорії. Отже, економічно активне населення в умовах ринкових відносин практично визначає сукупну робочу силу, тобто обсяг трудовою потенціалу країни.
Робоча сила — це здатність до праці, сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей, які має людина і які вона може використати для виробництва товарів та послуг. В умовах неповної зайнятості частина трудового потенціалу країни не використовується у зв'язку з перевищенням пропозиції над попитом робочої сили. Коеф участі у роб силі=(роб сила/доросле насел.)*100%.
Безробіття — це економічне явище, коли частина економічно активного населення не має можливості використати свою робочу силу. Рів безроб=(кільк безроб/роб сила)*100%