- •Практична функція макроекономіки.
- •Об'єкт та предмет макроекономіки,
- •Моделювання як головний метод відображення фактичної поведінки економіки.
- •Сутність та основні категорії снр.
- •Макроекономічні показники: випуск, проміжна та кінцева продукція.
- •Валовий внутрішній продукт та методи його розрахунку.
- •Валовий національний дохід та валовий національний наявний дохід.
- •Індекс споживчих цін та індекс цін (дефлятор) ввп.
- •Види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне. Повна зайнятість, неповна зайнятість, надмірна зайнятість.
- •Природний рівень безробіття та методи його вимірювання.
- •Неокласична модель ринку праці.
- •Кейнсіанська модель ринку праці.
- •Втрати від циклічного безробіття. Відставання фактичного ввп від потенційного ввп (розрив ввп). Закон Оукена.
- •Сукупний попит: сутність, графічна інтерпретація.
- •Цінові та нецінові чинники сукупного попиту. Вплив нецінових чинників на криву сукупного попиту.
- •Сукупна пропозиція у довгостроковому періоді: сутність, графічна та математична інтерпретація.
- •Сукупна пропозиція у короткостроковому періоді: сутність, графічна та математична інтерпретація.
- •Нецінові чинники короткострокової сукупної пропозиції: ресурсові ціни, продуктивність ресурсів, субсидії підприємствам і податки на підприємства.
- •Макроекономічна рівновага у моделі аd-аs: короткостроковий та довгостроковий аспект.
- •Механізм відновлення економічної рівноваги, шо порушується сукупним попитом, або сукупною пропозицією.
- •Пропозиція грошей. Сутність пропозиції грошей та грошові агрегати.
- •Грошова база та її компоненти: готівка і банківські резерви, обов'язкові і надлишкові резерви.
- •Грошовий мультиплікатор, коефіцієнт готівки, резервна норма. Мультиплікація грошової бази банківською системою.
- •Пропозиція грошей як функція процентної ставки. Крива пропозиції грошей.
- •Класичний підхід до функції попиту на гроші. Рівняння Фішера і кембріджське рівняння попиту на гроші.(117)
- •Кейнсіанська функція попиту на гроші. Попит на гроші і швидкість обертання грошей
- •Функція попиту на гроші м. Фрідмена.
- •Модель грошового ринку та механізм його врівноваження за різних умов: збільшення доходу, збільшення грошової бази, одночасне збільшення доходу і грошової бази.
- •Роль процентної ставки в економіці. Номінальна та реальна процентна ставка. Рівняння Фішера та ефект Фішера.
- •33. Інфляція: сутність, види, методи вимірювання.
- •34. Очікувана інфляція в теорії адаптивних і раціональних очікувань.
- •Сучасні уявлення про чинники інфляції.
- •Соціально-економічні наслідки високої інфляції.
- •Зв'язок між інфляцією і безробіттям у короткостроковому періоді на основі кривої Філіпса. Крива Філіпса та економічна політика.(77 м)
- •Доходи і витрати домогосподарств в моделі економічного кругообігу.
- •Особистий дохід, особистий наявний дохід і споживання
- •Роль заощаджень у споживанні. Вартість заощаджуваних грошей з урахуванням часового фактора.
- •42, Диференціація доходів та методи її аналізу: Крива Лоренца, децільний коефіцієнт, коефіцієнт Джині.
- •43, Кейнсіанська функція споживання. Середня та гранична схильність до споживання і заощаджень.
- •45, Функції споживання з урахуванням фактора часу. Теорія Фішера про міжчасовий вибір споживача.
- •46, Споживання у довгостроковому періоді: гіпотеза життєвого циклу та постійного доходу.
- •54Рівноважний ввп на основі метода "видатки- випуск" та його графічна інтерпретація.
- •55Рівноважний ввп на основі методу “Вилучення- ін”єкції” та його графічна інтерпретація.
- •57, Рецесійний розрив: сутність, графічна інтерпретація та кількісна визначеність.
- •58. Інфляційний розрив: сутність, графічна інтерпретація та кількісна визначеність.
- •59, Сутність економічного зростання та його показники. Екстенсивне та інтенсивне зростання економіки.
- •60,Економічне зростання та економічний розвиток.
- •62,Основні положення неокласичної теорії економічного зростання. Виробнича функція Кобба-Дугласа.
- •Не дискреційна фіскальна політика, вмонтовані стабілізатори. Ефект гальмування динаміки ввп.
- •Практична функція макроекономіки.
33. Інфляція: сутність, види, методи вимірювання.
Інфляція — це приріст цін, викликаний надлишком грошей стосовно до випуску товарів та послуг. Інфляцію можна поділити на три види: помірну (повзучу), галопуючу (високу) і гіперінфляцію (дуже високу).
Помірна (повзуча) інфляція виникає тоді, коли річний приріст цін складає не більше 10 %. Вона характеризується прискореним нагромадженням грошей в обігу без помітного підвищення чи з незначним зростанням товарних цін, що спостерігається на початку розвитку інфляційного процесу.
Галопуюча інфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимірюється десятками або сотнями відсотків. На цій стадії значно посилюються ек-ні суперечності та соц-не напруження в сусп-ві. Окремі групи ек-них суб'єктів добиваються різкого підвищення цін, що змушує й інших посилювати свої економічні й соціальні вимоги.
Гіперінфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимірюється тисячами відсотків. На цій стадії гроші починають втрачати здатність виконувати свої функції. Вони відіграють дедалі меншу роль в економіці, порушуються фі-вий та кред-ний механізми, починають розвиватися стихійні процеси в ек-ці та ін.
Інфляція По виникає тоді, коли ціни зростають внаслідок випереджаючого зростання сукупного По стосовно сукупної Пр. Таке зростання сукупного По може бути викликане збільшенням Пр грошей, держ витрат, а також інвестиційних витрат та ін.
Інфляція витрат – коли ціни зростають внаслідок збільш витрат на вир-во одиниці прод. Це має місце тоді, коли зростають ціни на мат ресурси або зростає номінальна з/п, випереджаючи при цього зменш-ся сукупна Пр товарів та послуг. Інфляція витрат, як правило, супроводжується падінням вир-ва. Таке явище дістало назву стагфляція. Отже, стагфляція виникає тоді, коли одночасно зростають ціни і скороч-ся вир-во.
Очікувана інфляція спричинюється певними тенденціями в ек-ці або заходами, запланов. держ. Тому вона очікується і може бути врахована заздалегідь.
Неочікуваиа інфляція є результатом непередбачених змін в ек-ці, наслідком виникнення незапланованих змін у сукупному По та сукупній Пр.
34. Очікувана інфляція в теорії адаптивних і раціональних очікувань.
Згідно з теорією адаптивних очікувань економічні суб'єкти формують свої інфляційні прогнози лише на базі інформації про інфляцію, яка спостерігалася в найближчому минулому періоді. якщо в процесі передпрог-нозного періоду фактична інфляція перевищує очікувану, то очікувана інфляція прогнозного періоду також перевищуватиме очікувану інфляцію передпрогнозного періоду. Але помилковість прогнозування в перед прогнозному періоді має враховуватися не один до одного, а згідно з коефіцієнтом корекції який залежить від швидкості перегляду очікувань. Механізм формування інфляційних очікувань, запропонований теорією адаптивних очікувань, може забезпечувати достатньо точне прогнозування лише в умовах стабільних темпів інфляції. Якщо темпи інфляції нестабільні, то використання рекомендацій цієї теорії може викликати певні відхилення фактичної інфляції від очікуваної.
Теорія раціональних очікувань спирається не на минулу інформацію, :І на майбутню. Вона виходить з того, що економічні суб'єкти користуються достатньою інформацією про майбутні зміни в економіці і можуть її використати для формування прогнозів щодо всіх економічних змінних, у тому числі й цін. Зокрема, вони володіють інформацією про майбутні зміни грошової маси, реального ВВП та інших змінних, від яких залежить динаміка цін. Прихильники цієї теорії припускають, що в процесі формування очікувань люди можуть помилятися, але систематичних помилок не роблять. Що стосується окремих помилок, то їх легко помітити, виправити і з урахуванням цього вдосконалити спосіб формування очікувань.
Прогресивним елементом теорії раціональних очікувань є ідея про те, що інфляційні очікування мають базуватися на майбутніх змінах в економіці. Але гіпотеза про спроможність домогоспо-дарств і підприємств володіти всією необхідною інформацією
і на її базі без «систематичних помилок» передбачити майбутню інфляцію, суперечить дійсності.
35. Кейнсіанський та монетаристський підхід до причин інфляції.
Для того щоб управляти інфляцією, потрібно знати чинники (причини), що ЇЇ викликають. Серед макроекономістів не існує єдиної думки щодо інфляційних чинників. Прихильники кеннсі-апської теорії розглядають інфляцію попиту як основну причину. Вони виходять із того, що в умовах неповної зайнятості інфляція, як правило, відсутня, оскільки за даних умов зростання сукупного попиту не викликає зростання цін, а втілюється лише в збільшення обсягів виробництва. Спираючись на позицію кейнсіанців, рівень цін в економіці можна визначити так:
P=YAD /Yp , де Р — рівень цін в економіці;YAD) — сукупний попит; Yp — потенційний ВВП.
Якщо за повної зайнятості в економіці спостерігається рівновага (YAD = Yp), то ціни стабільні і тому Р = 1,0. Але якщо сукупний попит перевищує потенційний ВВП, то виникає надмірний попит, тобто рівновага в економіці порушується. Для усунення нсрівноваги ціни мають зрости (Р > 1,0). Отже, згідно з кейнсіан-ською теорією причиною інфляції е: надмірний сукупний попит (або надмірні сукупні витрати), що виникає в умовах повної зайнятості та відсутності безробіття (циклічного).
Прихильники монетаристської теорії вважають, що причиною інфляції є надмірна, порівняно з вартістю товарів і послуг за даних цін, кількість грошей в обігу. Іншими словами, інфляція виникає тоді, коли «надто багато грошей полює за надто малою кількістю товарів». Теоретичною базою монетаристськой позиції слугує рівняння кількісної теорії грошей:
Y*Р = М* V,
де Y— реальний ВВП; Р — рівень цін; М— грошова маса; V — швидкість обігу грошей.
Оцінюючи формулу, слід зазначити, що монетаристи виходять Із двох передумов, які, на їх думку, притаманні довгостроковому періоду: 1) швидкість обігу грошей є стабільною величиною: 2) обсяг реального ВВП визначається не монетарними, а лише реальними чинниками, тобто факторами виробництва. За цих передумов, збільшення грошової маси викликає прямо пропорційне зростання сукупного попиту і цін. Тому у прихильників монетаристської теорії надмірне збільшення грошової маси є причиною зростання сукупного попиту та інфляції