74. Не дискреційна фіскальна політика, вмонтовані стабілізатори. Ефект гальмування динаміки ввп.

Отже, автоматична фіскальна політика — це така політика, яка встановлюючи певну систему податків і трансфертів, забезпечує їм можливість виконувати стабілізаційну функцію в економіці автоматично.

Щоб показати як автоматичні чисті податки виконують стабілізаційну функцію в економіці, розглянемо два варіанти:

Перший — коли в ек-ці спостерігається «перегрів», т.б. відбувається інфляційне зростання ВВП, що свідчить про надмірність сукупних витрат. Стабілізаційний механізм автоматичної фіскальної політики виглядає так: 1) ВВП інфляційне збільшується, автоматично зростають чисті податки;

2) зростання автоматичних чистих податків означає збільшення податкових вилучень з ек-ки; 3) внаслідок збільшення податкових вилучень зростання сукупних витрат уповільнюється, що певною мірою гальмує зростання ВВП.

Другий — коли в економіці намітився спад вир-ва, спостерігається дефіцит сукупних витрат. Стабілізаційний механізм автоматичної фіскальної політики виглядає таким чином:

1) ВВП реально зменшується, автоматично зменшуються чисті податки; 2) зменшення автоматичних чистих податків означає зменшення податкових вилучень з економіки;

3) внаслідок зменшення податкових вилучень скорочення сукупних витрат уповільнюється, що певною мірою гальмує падіння виробництва.

Отже, в міру інфляційного збільшення ВВП у періоди піднесення податкові вилучення автоматично збільшуються і завдяки цьому гальмують небажане економічне зростання. В міру скорочення реального ВВП у періоди падіння податкові вилучення автоматично скорочуються і завдяки цьому гальмують зменшення вир-ва. Щоб обчислити ефект гальмування ВВП з боку автоматичних чистих податків, потрібно акцентувати увагу на тому, що б.-я. автоматичні вилучення з ек-ки впливають на ВВП виключно через зміну м-ра. Іншими словами, автоматичні чисті податки, як і заощадження, — це такі фактори, вплив яких на ВВП опосередковується їхнім впливом на м-р. Внесемо зміни в модель м-ра витрат з урах-ням автоматичних чистих податків.

В умовах застосування автоматичних чистих податків змінюється і формула мультиплікатора податків. Вище ми показали, що при застосуванні лише автономних чистих податків мультиплікатор податків нижчий від мультиплі­катора витрат рівно на одиницю: Мд = Мв - 1.

75. Цілі, інструменти та передатний механізм монетарної політики.

Згідно з Законом України «Про Національний банк України» монетарна політика — це комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зро­стання, стримування Інфляції та забезпечення стабільності гро­шової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та ви­рівнювання платіжного балансу.

Усі цілі монетарної політики поділяються на кінцеві (основні, стратегічні) та проміжні (допоміжні, тактичні). До кінцевих цілей відносять такі макроекономічні змінні, як реальний ВВП, безро­біття та інфляція. Але безпосередньо впливати на кінцеві цілі мо­нетарна політика не в змозі. Для цього використовуються проміж­ні цілі. До проміжних цілей монетарної політики можна віднести такі змінні, як пропозиція грошей, процентна ставка, валютний курс тощо.

Проблема узгодження проміжних цілей вирішується на базі принципу пріоритетів. Наприклад, якщо інфляція зростає до не­бажаного рівня, то найкращою метою може бути уповільнення темпів приросту пропозиції грошей. Якщо ж процентна ставка стає надто високою і стримує Інвестиційну активність, то най­кращою метою може бути зниження процентної ставки.

Для досягнення цілей монетарної політики центральний банк використовує ряд інструментів. Головними серед них є такі: опе­рації на відкритому ринку, операції на валютному ринку, обліко­ва ставка, нормативи обов'язкового резервування.

Операції на відкритому ринку — це купівля-продаж централь­ним банком державних цінних паперів. В Україні державними цінними паперами є облігації внутрішньої державної позики (ОВДП), облігації зовнішньої державної позики (ОЗДП), депозит­ні сертифікати Національного банку.

Операції на валютному ринку — це інтервенції центрального банку на валютному ринку, які здійснюються у формі купівлі-продажу іноземної валюти.

Облікова ставка - процентна ставка, на базі якої центральний банк надає кредити комерційним банкам з метою їх рефінансу­вання.

Нормативи обов'язкового резервування — це мінімальні нор­ми депозитів, які зобов'язані зберігати комерційні банки на без­процентних рахунках центрального банку.

76. Монетарна політика у моделі АD-АS та наслідки впливу на економіку монетарної експансії в короткостроковому та довгостроковому періодах.

Наслідки монетарної експансії в короткостроковому і довгостроко­вому періодах є різними. Для аналізу цих наслідків використову­ється модель АD-АS .

Згідно з моделлю АD-АS у короткостроковому періоді монетар­на експансія спричиняє зниження процентної ставки і зростання Інвестицій. Це переміщує криву АD вправо, що збільшує реаль­ний ВВП та підвищує ціни. Але врахуємо, що збільшення реаль­ного ВВП підвищує попит на гроші. Це обмежує зниження про­центної ставки, що адекватно обмежує зростання інвестицій і ВВП. У підсумку в короткостроковому періоді монетарна експа­нсія зумовлює три наслідки: зниження процентної ставки (номі­нальної та реальної); збільшення ВВП (номінального і реально­го); зростання цін (інфляцію). Зазначені наслідки відповідають теоретичному інструментарію, згідно з яким зарплата є негнуч­кою, а крива сукупної пропозиції має додатний нахил.

Особливість довгострокового періоду полягає в тому, що в межах цього періоду зарплата стає гнучкою. Унаслідок цього крива сукупної пропозиції набуває вигляду вертикальної лінії. За цих умов монетарна експансія може викликати лише зростання цін і не здатна збільшувати реальний ВВП, який утримається на потенційному рівні. У підсумку в довгостроковому періоді моне­тарна експансія викликає такі наслідки: ціни зростають пропор­ційно номінальному збільшенню пропозиції грошей; реальний ВВП не змінюється, а номінальний ВВП збільшується пропорцій­но зростанню цін; реальна процентна ставка не змінюється, а но­мінальна підвищується пропорційно зростанню цін. Перелічені на­слідки монетарної експансії свідчать про нейтральність грошей у довгостроковому періоді.

77. Платіжний баланс: сутність та зміст його розділів.

Усі результати ЗЕД країни знаходять своє узагальнююче відображення в спец. статистичному документі, який називається платіжним балансом. Він охоплює всі ЗЕ операції, які здійснюються резидентами окремої країни за певний період (рік, квартал, місяць) з резидентами ін країн.

Згідно з методологією платіжного балансу всі операції, які забезпечують надходження реальних цінностей в країну записуються зі знаком «+», а всі операції, пов'язані із вивезенням бальних цінностей за кордон, наприклад, імпорт товарів та послуг, відображ-ся зі знаком «-». Співвідношення між надходженнями та вилученнями породжує сальдо платіжного балансу з відповідним знаком.

Платіжний баланс складається із великої кількості статей. Але всі вони можуть бути об'єднані в окремі розділи. В Україні всі статті платіжного балансу об'єднуються в два розділи: рахунок поточних операцій і рахунок операцій з капіталом та фін-вих операцій.

Головним розділом платіжного балансу є рахунок поточних операцій. Його можна поділити на три частини.

Перша — баланс товарів та послуг (БТП), який відображає чисті надходження від імпорту та експорту товарів, а також від нефакгорних послуг. До нефакторних віднос-ся такі послуги, які не пов'язані з використанням факторів вир-ва: транспортні перевезення, комунікаційні, туристичні, будівельні, страхові, фінансові, комп'ютерні тощо.

Друга — доходи (Д). Вона відбиває міжнародний рух доходів від факторних послуг, т.б. послуг, пов'язаних з використанням факторів вир-ва. Сюди відносяться чисті доходи від оплати праці працюючим за кордоном, інвестицій, боргових зобов'язань. Сальдо доходів, т.б. чистий доход від цих послуг, обчислюється як різниця між отриманими і сплаченими доходами.

Третя —поточні трансферти (ПТ), до яких відносяться пенсії, дарунки, грошові перекази за кордон, гуманітарна допомога тощо. В платіжному балансі сальдо поточних трансфертів, тобто чисті поточні трансферти, обчисл-ся як різниця між отриманими та переданими трансфертами. Отже, сальдо рахунку поточних операцій (РПО) можна обчислити за формулою: РПО = БТП + Д + ПТ.

Другим розділом платіжного балансу є рахунок операцій з капіталом та фін-вих операцій або скорочено — рахунок капітальних операцій (РКО). Він характеризує міжнародний рух активів та кредитів. Ідентифікована величина цього рахунку складається з двох елементів: рахунок операцій з капіталом (РОК) та фінансовий раху­нок (ФР). Перший відбиває рух капітальних трансфертів, другий — рух інвестицій і кредитів. Звідси випливає сальдо рахунку капітальних операцій: РКО = РОК + ФР.

78. Модель платіжного балансу, модель балансу автономних операцій, механізм усунення дисбалансу.

Згідно з концепцією платіжного балансу він повинен бути врівноваженим, тобто надходження і вилучення повинні взаємно покриватися. Це означає, що незбалансованими можуть бути лише окремі статті або розділи. В основі вирівнювання платіжного балансу лежить взаємозв'язок між рахунками поточних і капітальних операцій. Іншими словами, сальдо рахунку поточних операцій по­винно компенсуватися протилежним за знаком сальдо рахунку капітальних операцій з одночасним урахуванням неідентифікованих чистих надходжень.

З метою оцінки стану платіжного балансу слід розрізняти первинне, вторинне і підсумкове його сальдо. Первинне сальдо — це сальдо рахунку поточних операцій. Воно є вихідною ознакою платіжного балансу і має вирішальний вплив на його загальний стан. Вторинне сальдо — це інтегральне сальдо двох рахунків: поточних і капітальних операцій, доповнене статтею «Помилки та упущення». Незалежно від того, яке сальдо має рахунок поточних операцій, вторинне сальдо платіжного балансу повинне бути нульовим, а платіжний баланс врівноваженим. Це має забезпечуватися адекватним за величиною та проти­лежним за знаком сальдо рахунку капітальних операцій з одночасним врахуванням статті «Помилки та упущення».

Підсумкове сальдо — це сальдо з урахуванням вторин­ного сальдо і змін у резервних активах. Воно завжди є нульовим. Але оскільки в Україні зміни в резервних активах є складовим елементом рахунку капітальних операцій, то підсумкове сальдо збігається із вторинним сальдо. Враховуючи, що стаття «Помилки та упущення» є лише особливим способом доповнення платіжного балан­су неідентифікованими поточними та капітальними операціями, а рух резервних активів враховується в розділі KA, формулу платіжного балансу можна записати так: BP=CA+KA+EO. (в більшості випадків первинне сальдо платіжного балансу є від'ємним).

Нерівноважним може бути лише непловний баланс, у якому сальдо рахунку капітальних операцій обчислюється без статті «Резервні активи». Платіжний баланс, визначений на таких умовах, називається балансом автономних операцій. При цьому до автономних належать операції, які здійснюються суб'єктами приватної економіки без участі держави. На протива­гу цьому операції з резервними активами здійснюються держа­вою і називаються офіційними, тобто неавтономними. Звідси баланс автономних операцій (ВР) можна визначити так: BP=CA+(KA-RES)+EO

де RES — сальдо статті «Резервні активи».

Порушення балансу автономних операцій свідчить про те, що країна отримала від автономних операцій менше або більше іно­земної валюти, ніж витратила на ці операції.

79. Валюта, валютний курс та його види: номінальний та реальний, фіксований і плановий двосторонній і багатосторонній.

Необхідним інструментом і важливим чинником зовнішньо­економічної діяльності є валюта. Валюта є не лише засобом платежу, а й товаром, що купується і продається на валютному ринку. Тому вона має ціну, яка діста­ла назву «валютний курс», або «обмінний курс». Використання нац валюти в міжнар розрах обумовлює необх-ть її зіставлення з валютами інших країн, що формує її валют(обмінний) курс.

Вал курс є не просто “ціною” однієї грошов одиниці відносно до іншої, а синтезуючим показником вартісного співвідношення національних економік, їх зовнішньої конкурентоспроможності.

На формування валютного курсу великий вплив справляє дер­жава, яка визначає відповідний режим курсоутворення. Залежно від ступеня втручання держави в процес ринкового курсоутворен­ня розрізняють два види валютного курсу: фіксований та плаваю­чий (гнучкий).

Фіксований валютний курс, це такий курс, який уряд офіційно оголошує на фіксованому рівні або в межах «валю­тного коридору» і бере зобов'язання його підтримувати.

Плаваючий валютний курс — це такий курс, який змінюєть­ся переважно під впливом попиту і пропозиції на валютному ри­нку. Якщо держава зовсім не втручається в кон'юнктуру валют­ного ринку, то валюта перебуває в режимі чистого плавання.

Оскільки товари мають ціну, то це означає, що купівельна спроможність валюти залежить не лише від її обмінної спроможності, тобто номіналь­ного курсу, а й від співвідношення цін на товари торговельних партнерів. Обидва ці чинники враховує реальний валютний курс. Реальний валютний курс — це коефіцієнт, який показує відношення внутрішніх цін до іноземних цін, обчислених у спільній валюті, або пропорцію, в якій національні товари об­мінюються на іноземні товари.

Валютний курс, що відображує пропорцію, в якій вартість на­ціональної валюти оцінюється лише через одну іноземну валюту, називається двостороннім, валютним курсом.

Багатосторонній валютний курс — це індекс національної валюти, обчислений як середньозважена величина на базі індек­сів двосторонніх курсів валют основних торговельних партнерів країни за певний період. При цьому частка валюти кожного тор­говельного партнера у кошику іноземних валют визначається його часткою у зовнішньому товарообороті даної країни.

80. Вплив зовнішньої торгівлі на умови формування економічної рівноваги: метод "витрати-випуск", метод "вилучення-ін'єкції".

Головним видом зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля. Вона вносить зміни в умови формування економічної рівноваги і впливає на ВВП.

Згідно з методом «витрати—випуск» зовнішня торгівля до­повнює модель рівноважного ВВП чистим експортом, тобто Y=I+C+G+NX. Чистий експорт відображає внесок іноземних покупців у сукупні витрати на закупівлю національного ВВП. Тому виділимо його окремо; Y-(I+C+G)=NX

Наведене рівняння дає підстави зробити два висновки. Якщо обсяг виробництва в країні перевищує внутрішні закупівлі, тобто У > I+C+G, то чистий експорт є додатною величиною. Це означає, що країна виробляє продукції більше, ніж закуповує для внутрішніх потреб, тобто є чистим експортером. Якщо, навпаки, обсяг виробництва в країні менший внутрішніх закупівель, тобто У < I+C+G, то країна є чистим імпортером, а чистий експорт є від'ємною величиною.

Але рівноважний ВВП у відкритій економіці відрізняється від його аналога у закритій економіці не лише чистим експор­том, а й функцією споживання. Це пояснюється тим, що у від­критій економіці сукупне споживання складається з двох ком­понентів: споживання національних товарів і споживання імпорт­них товарів.

Зовнішня торгівля доповнює склад вилучень та ін'єкцій в еко­номічному кругообігу. Вилучення доповнюються імпортоім (IM), а ін'єкції — експортом {ЕХ). Тому модель економічної рівноваги за методом «вилучення—ін'єкції» приймає такий вигляд: S+T+IM=I+G+EX

Розмежуємо внутрішню економіку і зовнішній сектор націо­нальної економіки з урахуванням того, що NX=EX-IM :отримаємо S+(T-G)-I=NX

81, Чинники, що впливають на чистий експорт. Функція чистого експорту. Мультиплікативний вплив чистого експорту на ВВП.

Чистий експорт відображує чистий попит іноземців на про­дукцію національного виробництва або їхні чисті витрати на за­купівлю вітчизняних товарів і послуг. Отже, чистий експорт є особливим компонентом сукупних витрат, оскільки залежить не лише від виробничих можливостей національної економіки та її попиту на імпорт, а й від виробничих можливостей іноземців та їх попиту на вітчизняну продукцію. Тому виникає питання, які чинники впливають на чистий експорт, або якою є функція чис­того експорту?

Зовнішня торгівля впливає на ВВП через чистий експорт, який залежить від таких чинників: реальний валютний курс; ВВП іноземних країн— покупців вітчизняної продукції, національний ВВП, торговельна політика.

Так, за зростання на­ціонального ВВП збільшується вітчизняний імпорт, що зменшує чистий експорт. За зростання ВВП у торговельних партнерів збіль­шується вітчизняний експорт, що збільшує чистий експорт. В умовах зниження курсу гривні ціна українських товарів за кор­доном падає, що збільшує наш експорт, а ціна імпортних товарів зростає, що зменшує український імпорт.

Торговельна політика може стимулювати або стримувати об­сяг експортно-імпортних операцій. Для цього держава застосовує два види засобів. Перший - митні засоби, до яких належать імпорт­не (ввізне) та експортне (вивізне) мито. Другий - немитні засоби, до яких можна віднести квоти та ліцензії, пільгове кредитування та оподаткування експортерів, надання експортних субсидій тощо.

Узагальнюючи всі чинники, що впливають на чистий експорт, запишемо його функцію: NX=‾NX-z*ε

де ‾NX — автономний чистий експорт, який залежить не від реаль­ного валютного курсу, а від інших чинників (національний ВВП, Іноземний ВВП, торговельна політика); z, — еластичність чистого експорту до зміни рівня реального валютного курсу.

Між чистим експортом і ВВП існує пряма мультиплікативна залежність, тобто ∆Y=∆NX • т_е. Але слід урахувати, що у від­критій економіці мультиплікатор витрат ускладнюється порівня­но із закритою економікою, оскільки з'являється додатковий ка­нал вилучень із потоку доходи-витрати у формі імпорту.