36. Зв'язок між інфляцією і безробіттям у короткостроковому періоді на основі кривої Філіпса. Крива Філіпса та економічна політика.(77 м)

п

п2

П^e+П^s

П1

U2 Un U1 U

Ранній варіант кривої Філіпси відображав обернену залеж­ність між номінальною зарплатою і безробіттям. Алє з часом її стали використовувати для визначення співвідношення між ін­фляцією і безробіттям. При цьому окремо були виділені інфляція попиту, яка залежить від циклічного безробіття, інфляція витрат, що спричиняється збуреннями сукупної пропозиції, та інфляційні очікування. Тому сучасний варіант кршюї ФІлІнса відобража­ється таким рівнянням:

П= Пe-|3 (U-Un)+ П^S

де Пe— очікуваний темп інфляції; |3 — чутливість інфляції до зміни рівня циклічного безробіття, яке викликається відхилення сукупного попиту від потенційного ВВП; П^S — темп інфляції, який спричиняється збуреннями сукупної пропозиції.

Інфляція, яка дорівнює сумі очікуваної інфляції (Пe) та інфляції витрат(П^S), є інфляцією повної зайнятості. Якщо інфляція повної зайнятості зростас, то крива Філіпса перемішується вправо; якщо ця інфляція зменшу­ється, то крива Філіпса переміщується вліво,

Зміни в інфляції, що викликаються динамікою циклічного безробіггя, відображаються через відповідне переміщення точ­ки інфляції вздовж нерухомої кривої Філіпса.

Спираючись на криву Філіпса, уряд може у короткостроково­му періоді робити вибір між інфляцією І безробіттям. Цього він може досягти за допомогою заходів, які здатні впливати н;І цик­лічне безробітгя. Наприклад, якщо уряд стимулюватиме сукуп­ний попит, то безробітгя зменшується. Проте ціною його змен­шення є прискорення інфляції, і навпаки.

36. Доходи і витрати домогосподарств в моделі економічного кругообігу.

Тут график кругообигу

За допомогою ринку ресурсів домогосп-ва постачають свої ресурси підпр-вам за ринковими цінами. В результаті купівлі-продажу ресурсів домогосп-ва одержують грошові доходи (з/п, ренту тощо), а підпр-ва несуть виробничі витрати. Це означає, що витрати з боку підпр-в перетворюються у доходи з боку домогосп-в. В умовах рівноваги витрати = доходам.

Підпр-ва постачають на ринок продуктів товари та послуги, а домогосп-ва купують їх за ринковими цінами. В зворотному напрямку рухаються грошові доходи підпр-в (виручка від реалізації) та споживчі виграти домогосп-в.

В процесі ринкових відносин підпр-ва і домогосп-ва виступають почергово як продавці або покупці. На ринку ресурсів підпр-ва є покупцями, а домогосп-ва продавцями. На ринку продуктів домогосп-ва є покупцями, а підпр-ва продавцями. В кінцевому підсумку через механізм цих ринків ресурси обмінюються на продукти, а грошові потоки лише обслуговують цей обмін.

Ек-ний кругообіг випливає із передумови, що домашні госп-ва витрачають весь свій доход на придбання споживчих товарів та послуг, а вир-чі витрати підпр-в еквівалентні їхнім доходам від реалізації продуктів. У дійсності це не так. Для того щоб відтворити реальну картину ек-ного кругообігу, потрібно врахувати ще фін-вий ринок, який перетворює заощадження в інвестиції.

Величина щорічних витрат домогосп-в, як правило, менша від величини їхніх доходів. Та частина доходу домогосп-в, яка не спрямовується на купівлю товарів та послуг, а також на сплату податків, формує їхні заощадження. Найбільш розповсюдженими формами заощаджень є використання певної частки доходу домогосп-в для їхнього зберігання на депозитних рахунках банківської системи та з метою придбання акцій і облігацій.

Підпр-ва щорічно витрачають, як правило, більше, ніж отримують від реалізації своїх продуктів. Це пояснюється тим, що крім поточних витрат на купівлю ресурсів, необхідних длю підтримання вир-ва на незмінному рівні, підпр-ва повинні здійснювати інвестиції (інвестиції в основний капітал та інвестиції в ТМЦ), т.б. кап. витрати.