3.3 Форми кривих для різних умов

Розглянемо криві УО для одинарних однорідних пластів при різних співвідношеннях розміру зонда L і потужності пласта h, питомого опору пласта r_п і вміщуючих порід r_вм, дійсні питомі опори яких в підошві і покрівлі рівні.

Форму кривих УО потенціал-зонда розглянемо для потужного і тонкого пластів.

1. Пласт потужний (h>L_пз), високого питомого опору (r_п>r_вм), виділяється максимум r_к, який симетричний відносно середини пласта (Рис. 5.2, а). При значному віддаленні зонда від підошви пласта в нижньому півпросторі значення r_к близьке до r_вм.

Границі високоомного пласта великої потужності на кривій потенціал-зонда відмічається наступним чином: покрівля – на половину довжини зонда L_пз/2=АМ/2 вища, а підошва – на L_пз/2 нижче точок переходу від повільної до різкої зміни кривої r_к.

2. Пласт тонкий (h<L_пз), високого питомого опору (r_п>r_вм). З наближенням зонда до підошви пласта r_к збільшується, досягаючи максимуму на відстані АМ/2 від нижньої границі пласта (Рис. 5.2,а). Після перетину електродом А підошви пласта і входу його в середовище з опором r_п величина r_к знижується, досягаючи мінімуму в середині пласта. З наближенням електрода до покрівлі пласта r_к збільшується і максимум спостерігається на відстані АМ/2 вверх від верхньої границі пласта.

3. Потужний пласт (h>L_пз) низького питомого опору (r_п<r_вм) виділяється мінімумом r_к, симетричним відносно середини пласта (Рис. 5.2, б). Границі визначаються за аналогією для високоомного пласта.

4. Тонкий пласт (h<L_пз) низького питомого опору (r_п<r_вм) відмічається симетричним мінімумом (Рис. 5.2, б).

Форму кривих УО для градієнт-зондів розглянемо на прикладі послідовного зонда.

1. Пласт потужний (h>L_гз), високого опору (r_п>r_вм). Крива УО є асиметрична відносно середини пласта. При наближенні зонда до пласта r_к зростає (Рис. 5.2, в).

Границі високоомного пласта на кривій УО послідовного градієнт-зонда відмічаються наступним чином: покрівля – мінімум кривої r_к, підошва – максимум, причому сама крива зміщена за глибиною вниз на половину відстані між парними електродами (MN/2).

2. Пласт тонкий (h<L_гз), високого опору (r_п>r_вм). Крива УО асиметрична відносно середини пласта. Підошва пласта відмічається основним максимумом r_к, покрівля пониженим значенням r_к. При збільшенні відношення L_гз/h криві УО стають більш симетричними.

Криві УО, які отримані оберненим градієнт-зондом, мають дзеркальне відображення кривих УО, які отримані градієнт-зондом.

3.4 Стандартний каротаж

Для порівняння між собою діаграм УО, які отримані в окремих свердловинах регіонів з специфічними умовами залягання порід, дослідження розрізів свердловин здійснюється зондом одних і тих же розмірів і типу, який називається стандартним. Вибір стандартного зонда здійснюється за наступними основними вимогами:

1. Крива УО повинна бути достатньо диференційована за вертикаллю і, відповідно, повинна виділяти як можна більше пластів в розрізі свердловини;

2. На кривій r_к повинні достатньо чітко відмічатись границі пластів різних питомих опорів;

3. Значення УО навпроти окремих пластів не повинні значно відрізнятись від їх дійсного питомого електричного опору.

При виборі стандартного зонда має значення не тільки його розмір, але і тип. Наприклад, в тонкошаруватому розрізі не слід застосовувати потенціал-зонд, так як за його кривими УО не можна виділити тонкі пласти високого опору.

На практиці в якості стандартного зонда переважно використовують зонд середньої довжини, який дозволяє отримати найбільш оптимальні дані про геологічний розріз, що вивчається.

Тип і розмір стандартного зонда може підбиратись в залежності від степені геолого-геофізичної вивченості району, особливо на стадії пошуково-розвідувальних робіт.

Області застосування стандартного каротажу

Дані методу УО стандартного каротажу разом з кривою СП представляють собою основу всіх геологічних побудов, які пов’язані з вивченням глибинної будови території, уточнення стратиграфічних границь, побудови різних стратиграфічних карт та інше.

За кривою УО стандартного каротажу відмічають границі пластів, визначають їх потужності та глибини залягання, виділяють колектори і оцінюють характер їх насичення, виявляють пласти нафти, газу, вугілля, руд та інших корисних копалин.