Способи еталонування апаратури

У даний час широко використовуються два способи еталонування апаратури ГК: спосіб радієвих еталонів і спосіб еталонних свердловин.

Спосіб радієвих еталонів.

Задана інтенсивність гамма-випромінювання в даному способі забезпечується радієвими еталонами наступних марок: Ra13-Ra15, Ra24 на стаціонарній площадці.

Еталон і радіометр розміщують на висоті не менше 2 м від поверхні землі, на відстані не менше 4 м від сторонніх предметів і на лінії, яка перпендикулярна до осі приладу в середній точці індикатора.

Інтенсивність гамма-випромінювання на відстані r від індикатора розраховують за формулою:

,

де I_ет – інтенсивність еталона на відстані 1 м; j_ – поправочний коефіцієнт, який враховує вплив розсіяного гамма-випромінювання.

Шляхом зміни відстані r від 0.3 до 4 м через певні інтервали отримують набір заданих інтенсивностей гамма-випромінювання, які реєструються пишучим пристроєм. У кожному положенні r еталона ведеться запис величини I_ не менше 1.0-1.5 хв. при максимальній сталій часу інтегруючої комірки _к. За отриманими відхиленнями l для кожного розміщення радієвого еталону будують графіки еталонування, які представляють собою залежність величини відхилення пишучого пристрою від інтенсивностей, що задаються (рис.93 ст.195 Д).

Для переводу показів натурального фону в мкР/год. криву еталонування екстраполюють до перетину з віссю інтенсивностей та після чого шкалу інтенсивностей зміщують вліво на величину натурального фону I_ф.

За графіком еталонування визначають перерахунковий коефіцієнт (см/(мкР/год.)):

,

де l – різниця між двома відхиленнями; I – різниця між інтенсивностями.

Спосіб еталонних свердловин.

Еталонування апаратури гамма-каротажу в еталонувальних свердловинах, у яких розріз відкладів і умови вимірювання такі ж як і в що досліджуються, зводиться до мінімуму або повного виключення спотворюючи факторів: інтегральної чутливості детектора, лінійності шкали пишучого пристрою, початкового порогу реєстрації гамма-квантів, величина фонового випромінювання радіометра, індивідуальних особливостей апаратури гамма-каротажу та інші.

Суть даного способу полягає в тому, що криві ГК при різних умовах їх запису приводяться до умов вимірювань в еталонній свердловині. За еталонну одиницю, так званою ймовірною нормалізованою одиницею |I_|_йм, приймається подвоєна величина середньоквадратичного відхилення  інтенсивності I_ і, яка зареєстрована в еталонному середовищі, від її середнього значення I_ сер:

,

де n_i – число значень I_,і в загальному числі інтервалів _n,i, на які розбивається розріз еталонної свердловини.

При цьому покази ГК будуть виражати в одиницях у виді:

,

де I_ – інтенсивність випромінювання, яка виміряна в свердловині, яка досліджується. Число 3.5 введено для того, щоб нормалізована величина I_,н була додатною.

Криві гк

При дослідженні розрізів свердловин гамма-каротажем отримують безперервну криву вимірювання гамма-випромінювання гірських порід у заданих масштабах запису та глибини.

Конфігурації кривих I_ спотворюються із-за наявності інтегруючої комірки у вимірювальній апаратурі. Внаслідок цього криві I_ на діаграмах ГК отримуються асиметричними відносно середини пласта та зсуваються у напрямку руху приладу, а максимальна величина інтенсивності I_ max занижується, особливо в пластах обмеженої потужності (рис.94 ст.197Дяк).

Границі пласта підвищеної радіоактивності можна визначити з достатньою для практики точністю за точками, які відповідають початку підйому кривої ГК у підошві пласта і початку її спаду в його покрівлі.