86. Зміни в кримінальному праві в роки Великої Вітчизняної війни.

У роки війни виникла проблема збільшення всіх видів злочинів, боротьба з якими мала велике значення для вирішення і основного завдання - розгрому ворога. Діяли довоєнні норми кримінального права, але з'явилися й нові, викликані військовою обстановкою. Так, поширення неправдивих чуток, що збуджують тривогу серед населення, каралося позбавленням волі на строк від 2 до 5 років, якщо ці дії за своїм характером не вабили за законом більш тяжкі покарання. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 15 листопада 1943 р. був такий, що за розголошення державної таємниці або втрату документів, що містили державну таємницю, винні посадові особи каралися позбавленням волі до 10 років, а приватні особи - до 3 років. Був виданий ряд нормативних актів щодо посилення покарання за розкрадання соціалістичної власності. Кримінальна відповідальність стала застосовуватися за дії, раніше карні в адміністративному порядку, в цей час зростала і кримінальна відповідальність за порушення трудової дисципліни. Широко застосовувалася відстрочка виконання вироків з відправкою засуджених на фронт. Відзначилися в боях звільнялися від покарання і з них знімалася судимість. За Указом Верховної Ради СРСР від 30 грудня 1944 р. була оголошена амністія щодо осіб, засуджених за Указом від 26 грудня 1941 р. за порушення трудової дисципліни. З'являється загальна тенденція до розширення гіпотез багатьох статей Кримінального Кодексу (про спекуляції, розкрадання та ін.) Для кримінального права характерно більш використання принципу аналогії і відплати як однієї з цілей покарання. У 1943 р. 2 травня була введена кримінальна відповідальність військових начальників за незаконне нагородження. Втрата прапора військових частин приводила до расформірова ¬ ня цієї частини, а винні підлягали суду військового трибуналу. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1943р. вводилися нові види покарань за радянських кримінальну право - смертна кара через повішення і посилання на каторжні роботи на строк від 15 до 20 років щодо злочинів, вчинених німецько-фашистськими загарбниками і їх посібниками. В цей час було проведено ряд процесів над німецько-фашистськими злочинцями. Надзвичайна комісія з розслідування німецько-фашистських злодіянь збирала матеріали про ці злочини і готувала слідчі дані для процесів, що проводилися в СРСР, а також для Міжнародного військового трибуналу. Радянська держава правовим регулюванням домагалася якнайшвидшої перемоги над ворогом. Зміни в праві були спрямовані на допомогу і підтримку військовослужбовців та їх сімей, вирішення проблема безпритульності, матеріальне стимулювання народжуваності та виховання дітей як своїх, так і усиновлених, зміцнення шлюбних відносин, забезпечення продовольством і сировиною радянського народу, фронту, промисловості, вирішення проблеми підвищення злочинності і т.д. Цивільним свободи і праву довелося іступіть інтересам держави в перемозі над ворогом, закони, прийняті військовими начальниками, не піддавалися обговорення і виконувалися беззаперечно. Такі заходи часткового вирішення свободи можна виправдати складними обставинами воєнного часу