86. Територіальні зміни в срср в передвоєнні роки.

У XX в. українська земля та її народ винесли на собі страшний вантаж двох світових воєн. Україна стала буфером і полем бою між двома імперіями, які прагнули до світового панування. У роки Другої світової війни український знову сподівалися звільнитися від тоталітаризму і чужинців, домогтися незалежності, а й наступні повоєнні роки стали часом відновлення сталінізму і подальшого затвердження тоталітарної системи. Найбільш суттєвими територіальними та геополітичними змінами, що відбулися в післявоєнний період було завершення процесу об'єднання українських земель та формування сучасної території України, активізація зовнішньополітичної діяльності СРСР. Серед післявоєнних адміністративно-територіальних змін можна виділити: По-перше - врегулювання територіального питання з Польщею. У вересні 1944 року за угодою між Польщею та УРСР споконвічні українські землі, 17 повітів Підляшшя, Холмщини, Посяння і Лемківщини, де проживало майже 800 тисяч українців, передавалися Польщі. 16 серпня 1945 між СРСР і Польською Республікою укладено договір про радянсько-польського державного кордону, який закріплював кордон в основному по "лінії Керзона", хоча й тут Москва пішла на поступки прорадянської політиці польського уряду - на окремих ділянках відхилення на схід (на користь Польщі ) було до 30 км. Остаточно процес польсько-українському розмежування завершився в 1951 році, коли на прохання Польщі відбувся обмін прикордонними ділянками, майже однаковими за площею. По-друге - приєднання Закарпаття до УРСР. У листопаді 1944 року I з'їзд делегатів Народних комітетів Закарпатської України у Мукачеві прийняв маніфест про возз'єднання Закарпатської України з УРСР, а в червні 1945 року договір між Чехословаччиною та СРСР юридично закріпив це рішення. По-третє - остаточно крапку у визначенні повоєнних кордонів України було поставлено 10 лютого 1947 при підписанні радянсько-румунського договору, в якому Румунія визнала права УРСР на Північну Буковину, Хотинщини, Ізмаїльщина, тобто юридично визнані кордони, встановлені в червні 1940 року. Отже, західні кордони УРСР і СРСР в післявоєнні роки визначалися не за волею народів та історичної справедливості, а з волі диктаторів і прорадянських режимів, хоча в основному цей процес мав позитивні наслідки, оскільки таким чином сталося: - Остаточне визнання кордонів республіки, які зафіксовані Актом про державну незалежність України в 1991 році; - Збільшення території УРСР (470 тис. км2 до 601 тис. км2) і його демографічного потенціалу на 8 млн. чоловік; - Об'єднання земель в складі однієї держави (СРСР), завершилося формування сучасної території (останнім актом цього процесу стало включення в 1954 році Кримської області до складу УРСР).

86. Конституція срср 1936 року.

Восени 1935 року ЦВК СРСР створив Конституційну комісію під головуванням Сталіна і 12 підкомісій. 12 червня 1936 проект Конституції був опублікований і обговорювалося протягом наступних 6 місяців на всіх рівнях. У роботі над текстом конституції безпосередньо брав участь І.В. Сталін. Автором основної частини тексту був згодом репресований Н. І. Бухарін [1] [2]. Конституція 1936 року, за задумом авторів повинна була відобразити важливий етап в історії Радянської держави - побудова соціалізму. В її обговоренні вперше брало участь 75 млн. чол., Було внесено 1,5 млн. пропозицій, доповнень, поправок, що публікуються в періодичній пресі. Пропозиції, що суперечать політичному курсу партії (наприклад, дозволити приватну власність або ліквідувати колгоспи), не публікувалися, і збереглися в архівах під назвою "Ворожі відгуки" [3]. Структура Конституції Прийнята в 1936 році конституція містила 13 глав і 146 статей. Структура Конституції СРСР 1936 р.:     Глава I. Суспільний лад     Глава II. Державний устрій     Глава III. Вищі органи державної влади союзу радянських соціалістичних республік     Глава IV. Вищі органи державної влади союзних республік     Глава V. Органи державного управління Союзу Радянських Соціалістичних Республік     Глава VI. Органи державного управління Союзних республік     Глава VII. Вищі органи державної влади Автономних радянських соціалістичних республік     Глава VIII. Місцеві органи державної влади     Глава IX. Суд і прокуратура     Глава X. Основні права та обов'язки громадян     Глава XI. Виборча система     Глава XII. Герб, прапор, столиця     Глава XIII. Порядок зміни конституції Зміст Тексти статей 118 і 119 з Конституції СРСР 1936 року Текст статті 122 з Конституції СРСР 1936 року Конституція проголосила, що соціалізм в СРСР переміг і в основному побудований. Це означало, що знищена приватна власність на засоби виробництва і експлуататорські класи (і отже пролетаріат більше не існує, тобто диктатура пролетаріату - пройдений етап), перемогли соціалістичні виробничі відносини. Економічною основою проголошувалася планова соціалістична система господарства, що спирається на соціалістичну власність в двох її формах - державну і колгоспно-кооперативну. Вперше в історії Радянської держави Конституція 1936 року всім громадянам надавала рівні права:     загальне, рівне і пряме виборче право при таємному голосуванні;     право на працю і відпочинок, матеріальне забезпечення в старості та хвороби, право на освіту (безкоштовне);     свобода совісті, слова, друку, зборів і мітингів. Проголошувалися недоторканість особи і таємниця листування. Земля, її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудники, залізничний, водний, наземний і повітряний транспорт, банки, засоби зв'язку оголошувалися всенародним надбанням; земля, яку займають колгоспи, передавалася їм у вічне користування. У статті 126 Комуністична партія проголошувалася «керівним ядром» державних та громадських організацій (у Конституції 1924 р. партія не згадувалася). Вищою законодавчою владою в країні оголошувався двопалатний Верховна Рада СРСР, а в перервах між його сесіями - Президія Верховної Ради СРСР. У конституції відсутня посада одноосібного президента країни, а функції «колективного президента» покладалися на Президія Верховної Ради; передбачалося рівність палат Верховного Ради і його право створювати слідчі та ревізійні комісії по будь-якого питання; закріплювалася відповідальність депутатів перед виборцями і право відкликати тих, хто не виправдовує надану їм довіру. Уряд країни зберігало свою назву - Рада народних комісарів СРСР, але в 1946 році воно було перейменоване в Рада міністрів СРСР. Уряд було вищим виконавчим органом, підзвітним Верховній Раді та її Президії.