3. Що ви розумієте під поняттям підсвідомого.

Підсвідоме — одне з основних понять психоаналізу Фрейда, яким по­значають психічні процеси, що виникають і протікають поза свідомим конт­ролем. Проявляється в снах, обмовках та ін.

Білет №7

1. Співвідношення вipи та розуму у середньовічній філософії. Етапи її розвитку.

Апостол Павло казав: «Філософія у Бога глупота ».

Відомий апологет Тертуліан казав «Вірую, бо це абсурдно» стверджуючи тим самим приймати віру не розумом. Але були і інші, які вважали, що грецькі філософи ішли шляхом істини (Юстин Мученик, Оріген та ін.).

З утвердженням християнства і проголошенням його офіційною релігією Римської імперії (імператор Костянтин в 323р) необхідність в захисті відпала. Постала задача систематизувати і обґрунтувати, роз’яснити християнські ідеї людям. Це й робили отці (лат. pater) ЦАвгустин Блаженний (354-430рр н е) проголосив: «Розумій, щоб вірити, вір, щоб розуміти».

Спираючись на античну філософію Августин систематизував християнську філософію. Він пристосував теорію ідей Платона, доводячи, що світ ідей Платона – є думки Бога, що передують акту створення світу. Головними темами його роздумів були проблеми буття, часу, руху історії, а також особливості людини, її волі і розуму.

Він доводив, що кожна людина прагне щастя, яке полягає в Богопізнанні; до Бога можна прийти через розум, віру і здатність робити вільний вибір між добром і злом. Віру і волю він вважає набагато віщим за розум.

Схоластика практично вирівнює в значущості віру і розум, релігію і і філософію. Перший видатний представник схоластики Еріугенна (810-877) казав, що «Справжня релігія і є справжньою філософією, а справжня філософія - релігією».Завдання схоласти вбачали в пізнанні Бога (через природу). А тут розум і віра не виключають, а допомагають одне одному. Істина – одна, але до неї 2 шляхи: шлях віри, одкровення – короткий, а другий – шлях розуму, науки – довгий з багатьма доказами.

2. Людська діяльність як cnoci6 буття людини в світі.

Аналіз людського буття свідчить, що людина є результатом розвитку природи і нерозривно з нею пов'язана. Проте, з іншого боку, вона вже не природна істота, бо перетворюючи природу, людина існує і розвивається як істота соціальна.

Саме в діяльності по перетворенню природи проявляється людська сутність людини. Тварини також діють, але людська діяльність корінним чином відрізняється від діяльності тварин. Тварини діють завдяки успадкованим біологічним особливостям,

19 їх поведінка регулюється інстинктами або набутими умовними рефлексами.

Тварини діють пасивно - при стосовно, не перетворюючи природу. Людина діє:

1. тактично перетворюючи, пристосовуючи природу до себе, змінюючи її відповідно своїх потреб; тобто вона діє творчо.

2. людська діяльність свідома і цілеспрямована, тобто людина ставить перед собою мету і усвідомлює результати своєї діяльності і засоби їх досягнення.

3. Людська діяльність соціальна;люди діють спільно і в залежності від рівня розвитку суспільства. Форми діяльності людей не успадковуються, а виникають в процесі виробництва і освоюються кожною новою людиною при входженні в суспільне життя.

4. Людська діяльність неможлива без спілкування, в якому відбувається обмін інформацією, уміннями та навичками.

Діяльність - це спосіб існування людини в світі, це процес взаємодії людини з природою.

Структура людської діяльності. Розрізняють такі основні види людської діяльності:

Матеріальна - це перетворення природи, дія з матеріальними об'єктами для створення матеріальних цінностей.

Духовна - це створення понять, ідей теорій; тобто мислення, усвідомлення, знання.

Жорстокого характеру цей поділ не має, більшість видів діяльності поєднують те і друге.