3. Розкрийте сутність поняття "ідеалізм".

Ідеалізм — напрям у філософії, який первинним вважає ідеальне на­чало — Бога, дух, розум тощо. Згідно з І. духовна субстанція є творцем сві­ту. Відрізняють об'єктивний (Платон, Гегель) і суб'єктивний (Берилі, Мах) ідеалізми.

Білет №19

1. Охарактеризуйте основні напрямки філософії XX ст.

У кінці XІX ст. відбулась переорієнтація європейської філософії з класичної на некласичну. Некласична філософія закликала не прагнути абсолютів, а задовільнятися тим, що доступне людині; вона виводила на перший план реальності людської поведінки та позараціональні її чиники.

В той же час, на хвилі досягнень науки проявилась тенденція перетворити філософію на різновид науки, обмеживши її завдання розробкою логіки і мови науки (сцієнтизм). Виник також напрям „філософії життя”, який подавав всю діяльність лише різновидами життя.

Філософія ХХ ст. виросла з некласичної філософії ХІХ ст., але має своє власне обличчя, особливістю якого є надзвичайна строкатість, переплетення в ній різних напрямів та традицій:

а) екзистенціоналізм, що намагається поставити в основу філософії внутрішнє відчуття людиною свого життя;

б) філософська антропологія, яка вбачає дослідження людини всебічно;

в) персоналізм, який виводить на перший план в людині її здатність бути особистістю;

г) фрейдизм та неофрейдизм, які переконливо засвідчили вагомий вплив несвідомого на свідомість людини.

Крім цих напрямів філософія ХХ ст. виробила цілу низку дуже важливих концепцій культури, історії людства, підвалин людського життя.

Вагоме місце належало у ХХ ст. релігійній філософії, яка ніби отримала „друге життя”.

Таким чином, філософія ХХ ст., хоч і розробляє модернові концепції, зберігла інтерес і до абсолютів, ідеалів, вічних людських цінностей.

2. Філософський зміст проблеми відношення "людина-природа".

Природа є нескінченна сукупність об’єктивних явищ і процесів. Природа переважає людські можливості щодо теоретичного осягнення і практичного використання.

Головними критеріями є :

1. природне середовище – це частина природи, з якою людина взаємодіє людина в процесі свого розвитку і життєдіяльності.

2. Штучне середовище (друга природа) - це та частина природи, яка створена людиною в процесі історичного розвитку.

3. Геосфера – вся поверхня нашої Землі

4. Біосфера – всі прояви життя на планеті

5. Техносфера – сукупність всіх матеріальних результатів людської діяльності

6. Ноосфера – всі вияви розумової діяльності людини, духовна культура.

3. Розкрийте сутність поняття "матеріалізм".

Матеріалізм — напрям в історичному розвитку філософії, який вважає матерію першоосновою всього сущого, намагається пояснити всі явища і процеси через матеріальні причини. Протистоїть ідеалізму і релігії. М. був притаманний давньогрецьким філософам (Демокріт), Просвітництву XVII— XVIII ст. (Дідро, Ламетрі), Марксу.

Білет №20

1. Основні проблеми екзистенціальної філософії XX ст.

Екзистенціалізм виник на початку XX ст. в Німеччині, Франції, Італії, набувши великого впливу в усьому світі, особливо серед інтелігенції. С. К'єркегор першим сформулював поняття "екзистенція", — "внутрішнє" бут­тя, що поступово переходить у зовнішнє. Значно вплинули на форму­вання та розвиток екзистенціалізму також "філософія життя " і особли­во феноменологія німецького філософа Едмунда Гуссерля. К'єркегор висуває концепцію "екзистенціальної" (особистісної) істини, змальовує осягнення істини як результат зіткнення протилежних "життєвих позицій на противагу жорстокій однозначності раціоналістичного "безособового" тлумачення істини.

Екзистенціалізм є філософським вираженням глибоких потрясінь, які спіткали західну цивілізацію в XX ст. Самим глибинним знанням про природу людини екзистенціалізм визнає усвідомленість нею власної смертності й недосконалості. В центрі уваги екзистенціалістів були питання провини та відповідальності, рішення та вибору, ставлення людини до смерті тощо, а проблеми науки, релігії, моралі, мистецтва цікавили їх лише настільки, наскільки вони стосувались названих питань. Основними проблемами екзистенціалізму стали: людина як унікальна істота, філософія буття, гуманізм, історія західноєвропейської цивілізації, проблема свободи та відповідальності, смерті як найпотаємнішої суті людського існування.

Основною категорією екзистенціалізму є категорія існування, або екзистенція, що ототожнюється з суб'єктивними переживаннями людини, оголошується первинною щодо Буття, а буття суспільства вторинним. Дійсність — це внутрішній світ. Екзистенція не може бути пізнана, зрозуміла, пояснена. Вона ірраціональна в людському Я, людина є конкретною і неповторною особистістю. Екзистенціалізм протиставляє людині суспільство як щось чуже, вороже, абсурдне, що руйнує внутрішній світ індивіда, його свободу.

Жити як усі — значить втрачати свою індивідуальність, свободу. Звідси пафос нонконформізму, заклик до бунту у деяких екзистенціалістів (Сартр, Камю). Крайній індивідуалізм неминуче призводить до розчарування, до асоціальності. Екзистенціалісти не визнають ніяких загальних принципів моралі, вони вважають, що кожна людина сама вирішує, що слід вважати моральним чи аморальним.