3. Розкрийте суть поняття "дедукція".

Він також пропонує свій метод пізнання дійсності – дедукцію (- «виведення») перехід від загального до окремого.

Білет №29

1. Охарактеризуйте на формування світоглядних позицій Середньовіччя та Відродження.

Слід відзначити, що по рівню розвитку філософії, культури в цілому середньовікова філософія була кроком назад у порівнянні з античністю. На межі двох епох – античної і середньовікової – сформувався новий світогляд – виникло християнство, яке мало домінуючий вплив на духовне життя усіх європейських країн. Середньовічна філософія існувала переважно як теоцентричний світогляд, тобто теоретична проблематика цього періоду концентрувалась навколо поняття Бога, а любов до мудрості реалізувалась як течія богословської .думки. Риси притаманні філософії Середньовіччя

1. Засилля в усіх сферах життя релігії

2. Схоластика як спосіб філософствування;

3. Геоцентризм

4. Геоцентризм;

5. Переважання ідеалістичних напрямків у філософії;

6. Слабкі паростки матеріалізму.

В XIV ст. – XV зростає значення і авторитет міст, які стали центрами торгівлі, виробництва, освіти, науки, духовних пошуків. Відбуваються великі географічні відкриття, розвивається природознавство та інші науки. Зароджується новий суспільний клас – буржуазія (з франц. - «мешканці міста»), якій вступає в конфлікт з старим феодальним ладом.

Всі ці процеси приводять до початку руйнації релігійного світогляду. Починається критика церкви, релігійна тематика відступає. Виникає таке явище як Відродження. Починається Відродження в Італії, а згодом поширюється на інші країни Європи.

Філософія Відродження - це посередня ланка між середньовічною схоластикою і науково-філософським мисленням нового часу.

Відродження – людина. Тому філософське мислення цього періоду називають антропоцентристським. основні риси: 1. Гуманізм;2. Геліоцентризм;3. Критика схоластики; 4. Відродження античної діалектики;5. Пантеїзм; 6. Повернення до матеріалізму; 7. Дослідження проблем формування держави на переломному етапі переходу до буржуазних суспільних відносин.

2. Визначте природне, біологічне та соціальне в людині.

Сутність людини не дається їй від народження. Вона набувається нею у процесі життя.

Філософія, започаткована С.К'єркегфом і Марксом розглядає людину як таку, що творить себе сама, тобто набуває людської сутності. Вона не є розумною істотою, а стає нею.

Але її властивості не виникають на порожньому місці, навіть якщо впливає суспільство. Вони мусять мати основу, якою є людське тіло, як частина природного світу.

Природний організм людини є активним чинником формування людських властивостей.

Біологічні особливості людини - це пряма хода на двох ногах, розмаїття функцій рук, бінокулярний ( стереоскопічний) зір, великий мозок з глибокими звивинами. Біологічні особливості передаються в покоління, записані в генетичній програмі.

Ставши істотою соціальною, людини не позбулася біологічної індивідуальності. Більше того, вроджені анатомо - фізіологічні особливості зумовлюють її здатність до мовлення, трудової діяльності, творчості і ін.

Але біологічне не головне в людині. Це лише основа становлення людини. Визначальним в ній є соціальне. Людина і суспільство нерозривні. Саме суспільство формує індивіда як людину. І навпаки, людина в суспільстві реалізується як людина.

Мислення і свідомість виникають лише в суспільстві; в ньому виникають і реалізуються матеріальні та духовні потреби, які визначають сутність людини.

У філософії осмислення сутності людини інколи перебільшується роль того чи іншого фактора:

біологізаторська концепція абсолютизує роль природних, біологічних начал в людині.

Соціологізаторська принижує біологічне в людині, нехтує її індивідуальність і перебільшує вплив суспільства, доводячи, що те, якою буде людина цілком залежить від суспільства.

Людина є результатом поєднання J факторів:

- біологічного (задаткі);

- соціального ( суспільне середовище виховання);

- психічного ( внутрішнє „ я"; воля).