1. Назвіть основні риси I дайте характеристику філософії Нового часу.

Новим часом називають епоху, яка розпочалася буржуазними революціями у Західній Європі В XVII ст. і науковою революцією XII-XIX ст.

З розвитком машинного виробництва виник новий суспільний клас – буржуазія (з франц. – мешканець міста), гаслом якого стає «Діяти, діяти і ще раз діяти».

Світ стали розглядати як об’єкт людської діяльності, а людину – як суб’єкт такої діяльності. Щоб успішно діяти, необхідно пізнавати світ, природу. Це викликає потребу в науках, особливо природничих. Один з засновників новочасної філософії Френсіс Бекон говорив «Принаймні в нашу епоху земна куля якимось дивним чином стала відкритою і доступною для вивчення».

Наука стає провідним чинником життя. З’являється завершена наукова теорія – механіка Ньютона, яка здійснила колосальний вплив на всі сфери життя і філософію зокрема. Виник так званий «механістичний світогляд». Світ розглядається як надскладний механізм на кшталт годинника. Природу розділяють на живу і неживу, а людина повинна пізнати її і опанувати.

Спираючись на свій розум, людина повинна перетворити середовище з метою оптимізації свого життя. Ф. Бекон казав: «Знання – це сила». Людина розглядається як активний індивід, наділений розумом і знаннями, який є вільним і здатним вибудовувати своє життя.

Виникає новий погляд на розвиток суспільства, його історію. Це проявилося в ідеології Просвітництва XVIII ст.

2. Людина, як проблема філософії.

Людина є проблемою в філософії, тому що:

1) вона є суперечливою, не прогнозованою, непередбачуваною істотою;

2) головне в людині є не те, що виражає її загальність з іншими суб’єктами, а те, що відрізняє від інших, а тому людина є таємницею.

3) людина кожен раз буває іншою і бореться за свій людський статус.

4) проблемність людини підсилюють наступні проблеми:

- проблема життя і смерті;

- проблема свободи;

- проблема сенсу дюлського існування;

- проблема людської стражденності.

3. Розкрийте сутність поняття "дуалізм"

Дуалізм (лат. dualis —двоякий) — світогляд, який вихідними вважає два рівноправні та протилежні начала (матерію і дух. світле і темне).

Білет №13

1. Натурфілософія середньовіччя. Пантеїзм.

Помітне місце в філософії Відродження належить натурфілософії – вченню про природу. Тепер доводили, що світ і природа - це єдине і до того ж розумне творіння Бога, в якому він втілив себе. Видатним натурфілософом раннього відродження був Микола Кузанський (1401-1464). Він став засновником пантеїзму – вчення про присутність Бога у природі, ототожнення Бога і природи. М. Кузанський доводив, що Бог – це «абсолютний максимум», який включає в себе все – природу, людину, речі – все це відбиток Бога – «У Бозі все і все є Бог ». М. Кузанський розглядав світ, природу як розгорнуту сутність Бога; природа – це Божественна книга і вивчаючи природу, можна читати цю книгу і здобувати знання про Божественне виявлення. Він робить цікавий висновок: сутність Бога невичерпна, а тому й творення світу відбувається вічно, з чого випливає, що Земля не може бути центром світобудови.

Ідеї пантеїзму продовжували натурфілософи пізнього Відродження..

Об’єктом їх осмислення стає природа, але не як свідоцтво Божественної могутності (як у пантеїстів), а як премет дослідження і пізнання. Леонардо да Вінчі (1452-1519) один із перших відкинув поділ світу на «земний» і «небесний», він вважав що всесвіт є однорідним і заявив, що завдання людини полягає у пізнанні природи засобами науки – експериментом і математикою.

Але справжній переворот у поглядах на світобудову зробив Микола Коперник, який створив геліоцентричну систему (геліос – сонце), що суперечила християнський геоцентричний системі (гео – земля): Земля не є нерухомим центром Всесвіту, а обертається навколо своєї осі, а також навколо Сонця, яке і є центром.

Джордано Бруно (1548-1600) доводив, що Бог творить світ вічно, а тому він є безмежний і безкінечний, існує безліч світів, які можливо заселені розумними істотами. Бруно також вважав , що Сонце і планети не є вічними.

Галілео Галілей (1564-1642) започатковує деїстичне розуміння світу: на його думку світ створив Бог, наділив її певним порядком і законами, але після цього він не втручається в неї, вона живе і розвивається самостійно. Природа для Галілея вже не наповнена таємничими силами, це сукупність законів, які можна пізнавати за допомогою експериментів і математики.

Ці теорії зруйнували християнське світобачення нібито світ створений Богом для людини.