2. Суспільний прогрес та основні концепції його тлумачення.

Поняття прогресу краще застосовується до науки, техніки, технології. Але в питанні щодо історії це є дуже проблемним і складним, пому що прогрес носить суперечливий характер і проявляється в багатьох регресивних змінах, в першу чергу в духовній сфері. Ідея прогресу в тому значенні, що кожна наступна епоха є більш розвиненою, ніж попередня, піддається критиці, тому що кожна епоха є неповторною, унікальною. Вона не підлягає порівнянню і не повинна вимірюватись критерієм прогресу.

3. Розкрийте сутність поняття "особистість".

Особистість – це найістотніша характеристика людини, які передбачає свободу, відповідальність, високу моральність і здатність до творчості.

Білет №16

1. Філософське вчення г.Гегеля та його мicце в філософії.

Г. Гегель (1770 -1831 рр). Другою вершиною німецької класичної філософії став Г. Гегель. Він створив цілісну філософську систему, в якій він дав відповіді на всі філософські питання. Гегель вважав, що основою світу є певна духовна субстанція – Абсолютна Ідея або Дух, діючий розум, який усе породжує, усе охоплює і творить світ з метою самореалізації, самопізнання. Саме Абсолютна Ідея є першоосновою всього сущого, вона набуває свого вираження і в природі, і в людині, і в людській історії, а найвище її втілення у духовній культурі людства і в першу чергу в філософії. Для Гегеля світ є упорядкованим, закономірним, в ньому панує логіка і гармонія, тобто розумність.

Гегель розкриває історію розвитку людського духу. Він вважає, що людина не народжена зі знаннями, а повинна протягом життя прискореним темпом пройти весь той шлях, який пройшло людство до неї. Іншими словами духовний розвиток людини відбувається через освоєння духовної культури людства.

На відміну від Канта, який вважав, що є межа наукового пізнання, Гегель стверджує, що людина може пізнати все, тому що її розум є часткою Всесвітнього розуму, але для цього потрібна принципово нова наука з іншими методами. Такою наукою Гегель вважав свою філософію, а методом пізнання дійсності – діалектику. В перекладі діалектика – це розвиток, у філософському значенні – вічний процес змін та розвитку, в якому знаходиться світ.

Елементи діалектики існували ще за античних часів, але Гегель першим показав, що світ – це процес всезагального, поступального руху, розвитку від нижчих ступенів до вищих. Він довів, що джерелом цього руху-розвитку є внутрішнє протиріччя, які є у всіх речах і явищах світу.

Гегель сформулював три закони діалектики:

1. Закон єдності і боротьби протиріч, в якій вказує на джерело руху розвитку;

2. Переходу кількісних змін в якісні;

3. Закон заперечення заперечень, завдяки якому рух має поступовий характер.

Ці закони панують і в природі, і в людині, і в суспільстві, і в мисленні. Таким чином Гегель показав, що еволюція природи, історії та людини – це єдиний, хоча і різноманітний процес.

2. Свідомість, як цілісна система.

Свідомість – це сфера людської духовності, яка пов’язана з усією життєдіяльністю людини.

За своєю сутністю свідомість є здатністю людини не лише пізнавати світ, але й усвідомлювати його, оцінювати світ не лише в об’єктивних характеристиках, але і як світ свого життя (це пов’язано з почуттями людини, совістю, відчуттям відповідальності). Тому свідомість:

1 – з одного боку є формою об’єктивного відображення дійсності, тобто проявляється як пізнання світу, результатом якого мають бути об’єктивні знання.

2 – але з іншого боку свідомість містить в собі суб’єктивного відношення до дійсності, що потребує власних переживань, інтересів та настроїв.