3. Що ви розумієте під поняттям "свобода".

Свобода — одна з характерних рис людини, яка полягає в тому, що во­на (подібно до Бога) може діяти (чи не діяти) з власної волі, не детерміную­чись обставинами. С. є підставою моральності людини. В політичній сфері розширення свобод передбачає посилення відповідальності.

Білет №6

1. Розкрийте суть компонентної структури світогляду.

Компонентна структура :

1. Норма – це елементарна форма вимоги, яка регулює відносини в суспільстві і є необхідного для виконання.

2. Цінності – це значимість певних об’єктів матеріальних або ідеальним для людини.

Цінності є індивідуальні і загальнолюдські індивідуальні – ті, яким и людина надає певного смислу (значення)

Загальнолюдські – ті, що надають смислу в нові якості.

3. Оцінка – ці виявлення значимості світу в залежності від уявлення про добро і зло, прекрасне і потворне, належне і неналежне.

4. Знання – певна сукупність інформації про властивості , процесів і явищ.

5. Переконання – це погляди опосередковані дослідом людини є складовою активна сприймають нею і напрямляють її діяльність

2. Проблема методу пізнання в філософських поглядах ф. Бекона та р. Декарта.

Емпіризм, засновником якого був Ф. Бекон, основою пізнання вважає чуттєвий досвід (емпірію).

Раціоналізм, засновником якого був Р. Декарт, визнає головну роль розуму (ratio – розум), мислення.

Ф. Бекон (1561-1626) говорив про велику роль науки у пізнанні природи і оволодінні її силами. Але він доводив, що для успіху природознавства спочатку потрібно «очистити розум» від схоластичної середньовічної філософії («привидів», «ідолів»). Саме тому він звертався до чуттєвого, експериментально-дослідного методу пізнання. Бекон казав: «Найкращим з доведень є досвід, якщо він коріниться в експерименті».

Він пропонує новий метод пізнання – індукцію (- «наведення»), коли від спостереження одиничних явищ переходять до загальних ідей та законів.

Виступаючи як емпірик, що передбачає живе споглядання, аналіз результатів експерименту, Бекон підкреслював і роль розуму, який «повинен органічно поєднувати емпіричні та раціональні підходи в поясненні світу, вони повинні бути з’єднанні і пов’язані одне з одним».

Протилежну позицію займав франц. мислитель Рене Декарт (1596-1650), який доводив, що чуттєвий досвід має мінливий, нестійкий характер, а тому слід покладатись на розум. Він казав: «Пізнання речей залежить від інтелекту, а не навпаки» (Декарт вважав, що розум усіх людей за своєю природою однаковий, а чуття – різні).

Він також пропонує свій метод пізнання дійсності – дедукцію (- «виведення») перехід від загального до окремого. Він закликає не приймати ніяку річ за істину, все піддавати сумніву – поділяти кожне з питань на стільки частин, скільки необхідно для їх розв’язання, - потім йти від простого, очевидного до складного, неочевидного. Тобто шукати складне через просте.

Декарт проголошував всемогутність розуму, а науку найвищою формою знання. Його знаменитий вислів: «Cogito ergo sum» - «Мислю, отже існую».