2. Проблемність людського буття: філософське осмислення.

Проблема буття є одною з найдавніших тем філософських роздумів. Філософи намагались з'ясувати, що саме дійсно існує, що є справжньою реальністю, а чого не існує, що є ілюзією, видимістю.

Сучасна філософська онтологія осмислює буття, як присутність в світі людини, як єдність людини зі світом.

Буття має певну будову, структуру і філософи пропонують свої класифікації буття: наприклад поділяють буття на:

1) Неживу природу;

2) Живу природу

3) Світ людського буття (географ, середовище виробництво і суспільство, буття особистості, світ людської духовності)

Є і інші пропозиції, наприклад:

1. Буття 1 природи - не перетвореної людиною;

2. Буття 2 природи - перетвореної людиною;

3. Буття духовне, яке складається з двох частин: індивідуальна свідомість і суспільна свідомість

4. Буття соціальне, тобто світ людського суспільства.

Сучасний підхід до світу є гранично широким: Світ – (сучасний НКС) це що знаходиться поза людиною і в людині, і одночасно має людину в собі.

При всій різноманітності світу у нього є єдина спільна ознака - воно існує, має буття.

3. Розкрийте сутність поняття "світогляд".

Світогляд — система найзагальніших знань, цінностей, переконань, практичних настанов, які регулюють ставлення людини до світу.

Білет №14

1. Дайте характеристику філософії Просвітництва.

Просвітництво-культурно-історичний термін, (вперше використали Вольтер і Герде), що відбиває певну епоху розвитку людства, сутність якої полягає в широкому використанні розуму для суспільного прогресу. Просвітництво – це ще один напрямок новочасної філософії. Воно виникло у Франції XVIII ст., а згодом поширилось на всю Європу. Просвітництво об’єднало всіх прогресивно мислячих представників суспільства . Головним прагненням просвітників було знайти шляхом діяльності людського розуму природні принципи суспільного життя.

Французьке просвітництво порушує проблему вдосконалення суспільства шляхом реформ. У поглядах на світ вони були механіцистами. Наприклад Д. Дідро заявляв, що світ не є Богом, а машиною з колесами, приводами, пружинами і гирями. Світ – це матерія, що рухається в просторі і часі й має причинні зв’язки. А Ламетрі навіть людину зводив до машини, високоінтелектуального механізму.

Але основою в їх творчості була суспільно-політична тематика, а головними проблемами були людина і суспільство. П. Гольбах заявляв, що людини є творінням природи і підлягає її законам, а тому має «природні права» на яки повинні ґрунтуватись державні закони.

Монтеск’є висував ідею величезного географічного фактору (територія, клімат, родючість землі…) в розвитку суспільства. Але він не заперечував ролі способу життя, способу виробництва. Проголосив ідею загального миру.

Вольтер в своїх творах “Кандід”, ”Філософський словник” та ін. висував ідеї, спрямовані проти феодалізму та кріпацтва, він боровся проти церкви, релігійної нетерпимості, фанатизму, деспотії. Вольтер вважав неминучим поділ людей на багатих і бідних. Він залишився переконаним в неминучості суспільного прогресу.

Ж-Ж.Руссо торкається питань розвитку цивілізації, держави, моралі. Критика ним наявних порядків відрізнялась яскравістю стилю і разючою силою слова. Цивілізація, твердить він, псує людину, погіршує її природні якості саме завдяки своїй раціоналізованості, поміркованості. Поділ праці, який має величезне значення для прогресу, не тільки благо, але й зло, оскільки людина втрачає цілісність. . У вихованні Руссо спирався на чуття людини, звертався до її щирого серця. В цьому він вбачав можливість збереження і розвитку справді людяних відносин у суспільстві. Він рішуче виступає проти соціальної нерівності, вимагає свободи і забезпечення повноти юридичних прав.

Згодом, вчення про «природні права» людини було покладено основу концепції демократичної правової держави, яку проголосили американська і французька «декларації прав…», які стали основою конституцій майбутніх демократичних держав.