3. Розкрийте сутність поняття "схоластика"

Схоластика (лаг. scholastikos —ученний, шкільний) — філософське вчен­ня, в якому поєднані релігійно-філософські засновки з раціоналістичною ме­тодикою та формально-логічними проблемами.

Білет №18

1. Антропологічний матеріалізм л. Фейєрбаха та його місце в філософії.

Він був перши з найкращим учнем Гегеля, але дуже суттєво відійшов від його думки про абсолютну ідею, він назвав вчення про неї «логізована теорія ».

Фейєрбах, що єдиним предметом філософії повинна бути людина «справжня філософія це - антропологія».

Він критикує релігію і на самперед християнство. Закликає на місце людини до бога поставити любов до людини, а на місце віри до Бога – віри в саму себе.

Фейєрбах вважав, що релігія не існує об’єктивно, сама по собі , а є витвори людської свідомості:

• Що вона втілює людські ідеали

• Змальовує досконалий світ

• Виконує функції, компенсації людської нікчемності .

Осмислюючу людину Фейєрбах доводить, що мислить не мозок, не душа , а людина.

«Тому у палацах мислять по інакше ніж у хатинках» він доводить, що людина є суспільною істотою і може жити лише в суспільстві.

Фейєрбах перший помітив, що потенціал НКФ майже вичерпався і сказав про неї , що вона високо піднесена духовну реальність десь у височині побудувала палаци чистої думки і лишається тільки одне – повернути все це на землю до людини.

2. Філософський зміст проблеми культури

В процесі здійснення соціальних і політичних перетворень проблеми культури набрали небувалої гостроти.

Культура - процес і результат реалізації у природі людської мети відповідно до законів природи, сфери опанування природи та її олюднення. Звичайно, такий процес можливий тільки у суспільстві і через суспільство.

Світ культури - це світ матеріальних і ідеальних, духовних цінностей, тобто світ об'єктів матеріальних і ідеальних, взятих в його відносинах до людини, світ, наповнений людським змістом. Визначення культури, як системи цінностей, відмежовує культуру від природи і водночас не дає ототожнювати ЇЇ з суспільством. При такому підході культура виступає як певний аспект суспільства, тим самим з'ясовується її соціальна природа, але разом з тим не знімається і важлива проблема співвідносин культури і суспільства.

Культура виступає своєрідною нормою суспільно-історичного процесу у розумінні його людського, гуманного і творчого змісту, певною сферою, де об'єктивні знання і закони підкоряються людській меті, задовольняють людські потреби. Такий аспект дозволяє виділити три філософських значення поняття культури: по-перше, можна впевнено говорити, що культура є лише тим, що сприяє утвердженню людини як розумної істоти, розвиває її суттєві сили, здібності, підносить особистість. По-друге, неосмисленна, непізнанна річ (ідея, процес, ставлення) - своєрідна річ-у-собі - не предмет культури, тому її потенціал не може адекватно використовуватися в культурі. По-третє, предмети, що випали з практики спілкування з людиною, суспільством, втрачають загальнокультурний зміст. Нормальне функціонування культури передбачає безпосередньо життєву реалізацію, відкритість цінностей для людини. Якщо немає людини без праці, то не може бути і культури без людини, її суспільно-особистісних зв'язків, відношень, практичної і творчої діяльності. Культура стає істинною тоді, коли входить в життя, у звички особистості, виявляється у всій сукупності соціальної діяльності, у практиці повсякденної поведінки. Суть культури полягає в процесі створення і розвитку суспільної людини в ім'я реалізації родової людської природи за допомогою усіх створених матеріальних і духовних засобів, всього багатства суспільних відносин і форм.