3. Розкрийте суть поняття "раціоналізм"

Раціоналізм (лат. rationalis — розумний) —філософський напрям, який визнає центральну роль в аналізі розуму, мислення.

Білет №28

1. Охарактеризуйте особливості взаємодії філософії, міфології та релігії.

Світогляд - це система уявлень людини про світ, місце лю­дини у світі, вiдношення людини до свiтy та до самої себе. Світогляд мiстить знання, переконання, цiнностi, iдеали, органiзованi у єдину систему, у центрi якої завжди перебувають уявлення людини про себе. За способом розумiння людиною свого мiсця світі можна виділити кілька основних тишв світогляду:

1.Міфологічний - це результат практично-духовної дiяльностi людини. У мiфологiчному свiтоглядi людина не вiдокре­млює себе вiд речей природного світу, а окрема людина не вiдокремлює себе вiд суспiльства в цiлому. В мiфологiчному свiтоглядi не існує чiткоi" межi мiж мисленням та мовленням, свiдомiстю та ре­з.льнiстю, предметом та думкою про предмет.

2.Науковuй свiтогляд є теоретичною формою ставлення до світу. Cвіт у ньому об'єктивно розглядається таким яким він є незалежно вiд людини, а людина вбачається в ньому тiльки час­тиною світу - природи чи суспiльства. Теоретичне ставлення до світу дало змогу людинi поставити закони природи собi на служ­бу i створити комфортний світ цивiлiзацiї.

3.Мистецтво є практично-духовною дiяльнiстю. Мистецький свiтогляд дає суб'єктивний образ свiтy, в якому художник дося­гає rapмонії зi cвітом тому навіть сучасне художне бачення свiту близьке до мiфологiчного.

4.Релiгiйний свiтогляд чiтко подiляє світ та людину, природнє та надприроднє, земне та потойбiчне. Люди на, створена за обра­зом та подобою Бога, займае головне, центральне мiсце у створе­ному Богом світі. У релiгiйному свiтоглядi, через вipy в потойбi­чне, надприродне Божественне начало, людина виробляє власне ставлення до свiтy, надає йому смислової завершеностi i таким чином досягає rapмонії з ним.

5. Фiлософiя є теоретичною формою ставлення людини до cвi­ту. Порiвняно з наукою її особливiсть поля гає в тому, що вона дає змогу об'єктивно, в теоретичнiй формi осмислити світ як світ лю­дини, розглянути мiсце i становище людини у світi, її смисложиттєві проблеми.

2. Цінності людського буття. Свобода, як людська цінність.

Для людської індивідуальності (як i для будь-яко людини) велике значения мають цінність орієнтири. Поняття цінностей позначає не стани чи властивости речей самих по co6i (або в контексті реальних предметних співвідношень), a їx якісні прояви щодо людини.

Цінність — це значущістъ чогось для людини.

У сьогоднішніх розмовах про свободу важливо вміти проводити її диференціацію за певними видами та проявами. Як звичайно, розрівняють такі види i характери проявів свободи.

Види свободи:

1. Зовнішня свобода: можливість змінювати обставини життя практично, реально.

2. Внутрштя свобода: вміння зберігати розкутість та сміливість думки за будь-яких обставин життя.

3. Свобода дії: коли людина не заблокована фізично у здійснені певних операцій.

4. Свобода волі: визнання того, що сама людина є вихідним пунктом у внутрішньому ставленні до будь-чого.

Характер проявів свободи:

1. Негативний характер свободи (або негатив­на свобода): "свобода від чогосъ " (від нагляду, обмежень, скерувань, примусу).

2. Вірогідний характер свободи: можливість вибору з певних варіантів.

3. Позитивно-творчий характер свободи: уміння оцінити ситуацію, усвідомити її внутрішні необхідності, знайти "відмички" до розв’язання та змінити її.