3. Розкрийте сутність поняття "теоцентризм".

Tеоцентризм — принцип, згідно з яким єдиний Бог проголошується аб­солютним началом і центром Всесвіту, що зумовлює собою буття і смисл іс­нування всього живого.

Білет №23

1. В чому специфіка давньої індійської філософії I чому навчали її основні школи.

Перші філософські школи і течії виникли у найдавніших регіонах людської цивілізації на початку VІ ст.. до н.е. в Стародавній Індії, Стародавньому Китаї та Греції. Передумови виникнення філософії були такі:

1. стрибок у розвитку виробничих сил переходу від бронзи до заліза;

2. поява товарно-грошових відносин;

3. виникнення держави;

4. зростання опозиції традиційній релігії, критика нормативно-моральних;

5. розвиток науки, нагромадження емпіричного матеріалу.

Філософія Стародавньої Індії має ряд особливостей, які визначаються специфікою розвитку суспільних відносин цих держав, і насамперед, кастовий устрій в Індії, який сприяв збереженню традиційних релігійно-міфологічних уявлень у формуванні перших філософських течій.

Староіндійська філософія розвивалась у школах, так званих «даршанах». Існували даршани астиків і даршани нестиків. Ці даршани проповідували різко полярні ідеї, які групувались на визнанні або запереченні Вед. «Веда» — це збірник текстів на честь богів. Одним з найдавніших ідеалістичних учень був брахманізм. Його прихильник вважали, що світ складається з невидимого, непізнаного, незмінюваного духу «брахмана», що не має ні початку, ні кіш З точки зору представників цієї школи слід розрізняти душу і тіло. Тіло — це зовнішня оболонка душі. Душа вічна, б смертна.

Буддизм — це водночас і релігійне і філософське вчення. Воно виникло у VI—V ст. до н. є. і стало однією з найпопулярніших релігій разом з християнством та ісламом.

З точки зору буддизму, світ — це єдиний потік матеріальних і духовних елементів — «дхарм».

Філософський зміст буддизму включав два аспекти: вчення про природу речей та вчення про шляхи її пізнання.

Вчення про буття. В основі буддійського вчення про природу речей лежить вчення про дхарми. За вченням буддистів, дхарми проникають в усі явища психічного і матеріального світів і перебувають у русі, кожну секунду спалахуючи і згасаючи. В теорії пізнання у буддистів не існує різниці між чуттєвою та розумовою формами, пріоритет надається практиці. Практика споглядання, роздумів є основним засобом пізнання навколишнього світу.

На закінчення викладу староіндійської філософії, нагадаємо її основні особливості:

1. Формування на базі міфологічно-релігійного світогляду.

2. Своєрідність ставлення до Вед.

3. Споглядальний характер і слабкий зв’язок з наукою.

4. Змалювання духу як безликого, бездіяльного явища.

5. Народження логіки.

6. Побудова соціальної філософії на принципах етики страждань і щастя.

2. Назвіть основні різновиди сфер буття та охарактеризуйте їх.

Проблема буття є одною з найдавніших тем філософських роздумів. Філософи намагались з'ясувати, що саме дійсно існує, що є справжньою реальністю, а чого не існує, що є ілюзією, видимістю.

Сучасна філософська онтологія осмислює буття, як присутність в світі людини, як єдність людини зі світом.

Буття має певну будову, структуру і філософи пропонують свої класифікації буття: наприклад поділяють буття на:

1) Неживу природу;

2) Живу природу

3) Світ людського буття (географ, середовище виробництво і суспільство, буття особистості, світ людської духовності)

Є і інші пропозиції, наприклад:

1. Буття 1 природи - не перетвореної людиною;

2. Буття 2 природи - перетвореної людиною;

3. Буття духовне, яке складається з двох частин: індивідуальна свідомість і суспільна свідомість

4. Буття соціальне, тобто світ людського суспільства.

Сучасний підхід до світу є гранично широким: Світ – це що знаходиться поза людиною і в людині, і одночасно має людину в собі.

При всій різноманітності світу у нього є єдина спільна ознака - воно існує, має буття.