15. Еволюція грош с-м. Нова сутність грошей

В XVI ст. формувалась двометалева грошова с-ма, яка була побудована на двох благодійних металах: золоті та сріблі. Проте к-сть добування золота та срібла постійно змінювалося в різній пропорції. В один період часу зростало добування золота, а в іншому – срібло. А отже, змінювалась їх вартість, що вимагало постійної зміни к-сті золота та срібла, постійно виникає потреба перерахунку вартості товарів в цих монетах. Така грошова с-ма отримала назву «кульгаюча» грошова с-ма. Така грошова с-ма виявилась незручною і в ХІХ ст. було запроваджено золотомонетна грошова с-ма, основні положення якої були затверджені на Паризькій міжнародній конференції 1861 р. Згідно з рішенням конференції золоті гроші міг виробляти будь-хто, хто забезпечував повноцінний вміст монет, тобто відповідного номіналу монет – реальному вмісту золота (псування монет – це намагання деяких урядів або фальшивомонетників виробляти такі золоті монети, в яких було розходження між номіналом та реальністю золота. В умовах золотомонетного стандарту, практично була відсутня інфляція, тому що гроші, які не приймали участі у товаро-грошових відносинах, вони перетворювались на скарби. Уряд золотими грішми дозволяв використовувати банкноти, по пред’явленню яких банки були зобов’язані зразу виплачувати відповідну к-сть золота. С-ма золото-монетного стандарту проіснувала до І Світової війни, коли уряди багатьох країн виявились неспроможні здійснити величезні військові витрати і почали випускати для їх покриття, ні чим незабезпечені, паперові гроші. Після І Світової війни виникла с-ма золото злиткового стандарту. В той час право обмінювати гроші на золото отримували лише валюти в країнах-переможців на золоті банківські злитки. В 1922 р виникла с-ма золотодивізного стандарту після рішень Ген уельської конференції, коли здатність обміднення на золото була закріплена за девізами або за валютами найбільш потужних країн того часу – це Франція (франк), Англія (фунт), США (долар). Для всіх інших країн для купівлі золота спочатку потрібно було купити ці девізи, а потім – золото. С-ма золотодевізного стандарту проіснувала до ІІ Світової війни. Внаслідок руйнувань під час ІІ Світової війни посилились екон позиції США і під їх тиском була в 1944 р створена с-ма золотовалютного стандарту. Для купівлі золота всі інші валюти світу мали спочатку обмінюватись на долар США. В той ча вважалося, що долар кращий за золото. Проте в 50-х р ХХ ст відновилась і розвивалась економіка країн Зх. Європи та Японії, які поступово стали витісняти свої америк конкурентів. Поступово США втратили можливість обмінювати долар по фіксованому курсу і почав виникати чорний ринок золота, ціни на якому відрізнялись від офіційної ціни золота. Тому в 1967р президент США Міксон видав декрет, яким відмінив можливість обмінювати золото на долари США по фіксованому курсу. Таким чином, припинило існування не тільки існування золотовалютного стандарту, але це було кінцем існування тисячоліття періоду використання золота в ролі основи грошової с-ми.

В 1974р на Ямайській валютній конференції були закладені засади сучасної грошової с-ми, в якій був втрачений путь золота та грошової с-ми:

1)золото перетворилось на звичайний товар

2)були розширені ф-ції міжнародного валютного фонду, який почав визначати основні принципи побудови національно-грошової с-ми

3)купівельна спроможність сучасних грошей залежить від екон потенціалу України і заходів грошово-кредитної політики, які проводять нац банки.

Сучасні гроші можуть існувати тільки в складі грошової системи. Гроші по своїй суті є неповноцінними грішми, знаками вартості або декретними грішми і можуть виконувати функції властиві грошам лише за умови виконання регулюючих функцій по їх забезпеченню.

Грошова система – це забезпечення державою виконання грошових знаків, функцій властивим грошам за допомогою системи державного регулювання грошового обігу та регулювання грошового обороту. До складу грошової системи входять: 1)назва грошової одиниці; 2)їх купонність; 3)система емісії грошей; 4)порядок випуску грошей в обіг та їх вилучення з обігу. Нормативні та законодавчі акти по регулюванню грошового обігу та грошово-кредитна політика.

Грошово-кредитна політика – це система заходів грошово-кредитного регулювання по забезпеченню стабільності нац.грошей та макроекономічної стабільності через використання відповідних методів грошово-кредитного регулювання. У законодавстві у більшості країн зафіксовано, що основний орган, який відповідає за проведення грошово-кредитної політики (Нац.Банк України, у США – федеральна резервна система, у Європі – європейський центральний банк). Для того, щоб вони не мали змоги використовувати у своїх цілях.