53. Саморегулювання ринк с-ми. «Невидима рука» а. Сміта

Узгодження економічних інтересів суб’єктів ринкових відносин відбувається завдяки певному “порядку” в ринковій економічній системі. Такий порядок встановлюється (за А. Смітом) згідно з принципом дії “невидимої руки”. Сутність цього механізму або принципу полягає в тому, що кожна особа виходить з власної вигоди, власного інтересу, яким керує “невидима рука”, мета якої – досягти найбільшої вигоди для всіх. Адам Сміт вбачав за невидимою рукою непередбачену, стихійну силу, яка сприяє узгодженню інтересів між особою і суспільством, між продавцем і покупцем, приватним та суспільним інтересом. В умовах ринку вільної досконалої конкуренції кожен суб’єкт виробництва однакової продукції ( а виробників і покупців дуже багато) переслідує свої приватні інтереси і реалізує їх в конкурентних економічних відносинах на рівні галузі – у внутрішньогалузевій конкуренції. Наслідком її є стихійне узгодження інтересів покупців і продавців завдяки утворенню ринкової “суспільної” вартості і ринкової ціни як грошового виразу останньої. А бажання виробника максимізувати свій доход ”інтерес” спонукає його до вдосконалення свого виробництва з метою отримання надприбутку. Тому конкуренція стимулює розвиток продуктивних сил суспільства, підвищення ефективності виробництва. Економічні відносини конкуренції між виробниками різних галузей за більш високу прибутковість свого капіталу – міжгалузева конкуренція, завдяки стихійному переливу капіталу веде до узгодження інтересів конкурентів шляхом утворення “середнього прибутку” – рівного прибутку на рівновеликий капітал. Тому будь-яке втручання держави у ринкові відносини вільної конкуренції Адам Сміт вважав шкідливим. Ринок діє за принципом саморегулювання. Головним методом впливу на економічні інтереси суб’єктів господарювання є метод стихійного економічного стимулювання. За таких умов внутрішня державна економічна політика фактично не існує.

Історичний досвід розвитку товарного виробництва і ринкової форми його організації на засадах вільної конкуренції довели, що дія невидимої руки приводить до значних матеріальних втрат, диспропорцій та суперечностей між виробництвом та споживанням, до економічних криз, безробіття і майнової поляризації суспільства, до соціальної нестабільності і конфліктів. Крім того вільна конкуренція веде до утворення великих підприємств, концентрації виробництва і капіталу, монополізації, виникнення олігополії та монополії, які заперечують вільну конкуренцію і порушують стихійний ринковий механізм узгодження економічних інтересів суб’єктів господарювання. Виникають суперечності між інтересами монополій, середніми і малими підприємствами, бо порушується ринковий механізм ціноутворення. Монопольна ціна перестає бути показником узгодження інтересів продавців і покупців, бо відображає інтереси тільки продавців-монополістів. Монополія реалізує свої інтереси за рахунок економічних інтересів інших суб’єктів господарювання більшості населення, яке виступає в ролі покупця. Виникають нові суперечності економічних інтересів, соціальні конфлікти, які ринок не може вирішити самостійно.