Крива Філіпса. Стагфляція
Інфляційна крива Філіпа викор-ться економістами, представниками кейнсіанської школи для пояснення взаємозв’язку між безробіттям та інфляцією. Кейнсіанці стверджують, що в економіці одночасно виникнути і безробіття, і інфляція не можуть, вони існують, але окремо: якщо є безробіття, то не має інфляції і навпаки. Ця кейнсіанська теорія була розроблена в 30-х р ХХст і довгий час практика її підтверджувала, це продовжувалось до 80-х р ХХст. Суть теорії можна показати за доп графіка: вплив змін сук попиту на реальний обсяг нац в-цтва і рівень цін:
Цей графік показує, що чим вищий ступінь приросту сук попиту, тим більшою на цій основі буде інфляція і тим вищим буде реальний обсяг в-цтва, отже меншим буде безробіття. Робимо висновок, що високі темпи інфляції мають супроводжуватись низьким рівнем безробіття. Цю обернену залежність можна показати окремим графіком у вигляді кривої лінії. Ця крива була названа кривою ФІЛІПСА:
Але після 70-х р у період 80-х р у ринк економіці почалось спостерігатись явище одночасного існування і інфляції, і безробіття. Опоненти кейнсіанців почали доказувати, що кейнсіан теорія втратила актуальність, оскільки на практиці спостерігаються інші явища. Але представники кейнсіан школи зауважили, що їх теорія є правильною, а одночасне існування і інфляції, і безробіття викликане серією шоків в економіці. Одночасне існування і інфляції, і безробіття було назване стагфляцією. До серіїї шоків в економіц вони відносять:
1) різке зростання витрат в енергії
2) зростання цін на імпортні товари
3) зниження темпів зростання продуктивності праці
4) зростання цін на с/г-кі товари
5) очікування інфляції
За твердженням кейнсіанців крива Філіпа зберігається, але вона дещо зміщується. Зміщення кривої Філіпа:
Багато економістів вважають, що у короткостроковому періоді теорія Кейнса справедлива, а у довгост вона не підтверджується, але остаточно це може показати час.
Масштаб в-цтва. Позитивні і негативні ефекти зростання масштабу в-цтва
Якщо обсяги виробництва зростають в більшій мірі, ніж збільшуються затрати всіх ресурсів, то таке зростання називають додатнім (позитивним), або зростаючим ефектом масштабу. Причиною цього ефекту є вигоди (вища продуктивність) від спеціалізації праці і управлінського персоналу, використання більш складного і ефективного, і водночас дорогого обладнання, застосування безвідходних технологій, використання яких можливе лише на підприємствах з великими обсягами виробництва. Додатній ефект масштабу проявляється у зниженні витрат виробництва одиниці продукції. При дії додатнього ефекту масштабу економічно доцільно мати одне велике, а не декілька малих підприємств для виробництва такої продукції. Позитивний ефект масштабу спостерігається, наприклад, в автомобільному виробництві, в електроенергетиці тощо.
Якщо обсяги виробництва продукції збільшуються в меншій мірі, ніж збільшуються затрати ресурсів, то таке зростання називають від'ємним (негативним) або спадним ефектом масштабу. Причиною такого ефекту є труднощі в управлінні дуже великим підприємством. Із збільшенням розмірів підприємства виникає багаторівневість управління, яка розділяє адміністративний апарат і безпосередній процес виробництва, створює труднощі в ефективному контролі і координації діяльності великого підприємства. Негативний ефект масштабу проявляється у збільшенні середніх валових витрат виробництва.
Якщо обсяги випуску збільшуються в такій же мірі, як і фактори виробництва, то в цьому випадку виробництво продукції здійснюється в умовах незмінного або постійного ефекту масштабу. При незмінному ефекті масштабу розмір діяльності підприємства не впливає на ефективність використання виробничих факторів. Середні витрати виробництва є однаковими для підприємств з різними масштабами випуску продукції. Економічно доцільним є виробництво такої продукції на підприємствах різних розмірів.
