48. Природа і ф-ції грошей

Гроші – це особливий товар, що виконує роль загального еквіваленту при обміні товару.

В сучасному розумінні грішми можуть бути будь-що, що виконує функції властивих грошам:

1)гроші як засіб обміну, коли гроші використовуються для купівлі товарів і послуг, а також для сплати боргів, гроші замінили натуральний обіг, які й зародились при розподілі праці. Наприклад, в 90-х рр. ХХ ст. в окремі періоди часу гроші втрачали можливість виконувати зазначену функцію і тоді застосовується бартер;2)гроші як міра вартості, коли використовуються для виміру і порівняння вартості товарів і послуг. Ця функція грошей дозволяє вимірювати, порівнювати і визначати ефективність виробництва. Вимір товарів здійснюється за допомогою грошових одиниць: в Україні - гривня, в США – долар, якою є вартість товару в грошовому вигляді є його ціною. Ціна товару визначається шляхом ділення на певні одиниці або масштаб цін. В умовах тривалої інфляції гроші поступово втрачають можливість виконувати функцію виміру і масштаб цін змінюється. У такому випадку проводяться грошові реформи. Грошові реформи бувають повного або часткового типу. За повних грошових реформ відбувається повна перебудова грошової системи, навіть може бути запроваджена нова грошова одиниця. Наприклад, грошова реформа в Україні 1996р., коли була запроваджена гривня. Проте більш порівняно часто використовуються часткові грошові реформи, коли змінюються якісь параметри грошової реформи. Наприклад, здійснюється нуліфікація, коли після тривалих інфляційних процесів змінюється масштаб цін і забирається декілька нулів;3)гроші як засіб накопичення – це здатність бути активом, який зберігається після продажу товарів і послуг і забезпечує закупівельних спроможностей у майбутньому. Гроші спроможні виконувати функцію накопичення в умовах низької інфляції. Зберігати можливо і у вигляді фізичних активів, але ці активи мають низьку ліквідність;4)гроші як засіб платежу: по мірі розвитку товарно-грошових відносин постійно виникає ситуація, коли утворюється часовий розрив в часі між виробництвом товарів і отриманням по них платежів. Внаслідок усього цього поширюється використання векселів, чеків, банкнот;

5)світові гроші: по мірі світового розподілу праці, гроші починають обслуговувати міжнародну торгівлю.

49. Процеси інтеграції в Європі

Процес європейської інтеграції займає тривалий історичний період. У 1949р була створена рада Європи, в межах якої почали реалізуватись цінні програми. В 1951р був підписаний Паризький договір про запровадження європейського об’єднання вугілля та сталі, до складу якого ввійшли Франція, Німеччина, Бельгія та Італія. В 1951р у Римі була укладена угода про заснування спільного ринку. Кінцевою метою було проголошення сполучення штатів Європи. В той же час у Великій Британії була організована європейська асоціація вільної торгівлі. Лише в 1984р ці два види інтеграційних об’єднань домовились створити єдиний європейський центр і розширити співробітництво в усіх галузях економіки. розвиток інтеграційних процесів привів до формування не лише економічного, але і політичного змісту. З 1986р почали здійснюватись консультації при проведенні зовнішньоекономічної політики. В лютому 1992р в Голландському місті Маастріх була укладена Маастріхська угода, в якій було зафіксовано, що країни ЄС будуть проводити спільну закордонну та оборонну політику. Також були визначені основні вимоги до економік країн-претиндентів до вступу ЄС. Зокрема було вказано, що дефіцит держбюджету не мав перевищувати 2,5 %, а рівень інфляції – 3%. Ще до ЄС в 1979р була створена єдина валютна с-ма, проте без використання єдиної валюти. Її доведенням була стабілізація нац с-м і лише 31 грудня 1999р для 11-ти країн ЄС у безготівковий обіг була введена спільна грошова одиниця – євро. З 31 грудня 2001р євро почало використовуватись для готівкового руху. Для регулювання грошового обігу євро, його емісії та проведення грошово-кредитної політики був створений європейський центральний банк. Таким чином більшість країн ЄС змушені були відмовитись від випуску нац валюти.