73.Характеристика рівнів навчальних досягнень учнів/студентів з економіки. Приклади використання завдань для виявлення рівнів навчальних досягнень з економіки тих, хто навчається.

Концепція рівнів засвоєння В. П. Беспалько отримала своє продовження в затверджених Міністерством освіти і науки документах,Шкільна економічна освіта на сучасному етапі має такі основні цілі:

ознайомлення з основами економічної Гк теорії та прикладних економічних дисциплін (основами біз- мй несу, підприємницької діяльності, бухгалтерського обліку, менеджменту, маркетингу тощо);

формування в учнів економічного мислення;

формування вмінь і навичок приймати обґрунтоване рішення;

забезпечення соціальної адаптації до змін, що відбуваються у сучасному суспільстві у зв'язку з переходом до ринкових відносин;

професійна орієнтація в галузі економічної, правової, підпри­ємницької діяльності та розвиток підприємницьких здібностей учнів.

Для визначення рівнів засвоєння навчального матеріалу в його змісті виділяють окремі елементи (основні поняття). Кожен елемент оцінюється за допомогою таких рівнів:

1) Початковий рівень (учень розрізняє поняття, формули тощо);

середній (учень засвоїв поняття, уміє розшифровувати фор­мули тощо);

достатній (учень може практично використати одержані знання);

високий (учень вільно оперує знаннями, може свідомо ви­користати їх у нестандартних ситуаціях).

Згідно з цілями економічної освіти оцінюванню підлягають теоре­тичні знання учнів з основ теорії та вміння використовувати ці знан­ня у повсякденні, а саме: під час аналізу конкретних життєвих ситуа­цій та здійснення оптимального вибору; розв'язання практичних зав­дань, пов'язаних з економічною діяльністю людини, сім'ї, громади, держави; проведення порівняльного аналізу економічних явищ тощо.

Навчальна діяльність учнів має багаторівневий характер.

На І рівні — початковому — учень здійснює пізнавальну діяль­ність лише під керівництвом учителя; відтворення навчального матеріалу має фрагментарний вигляд. Результатом вивчення на­вчального матеріалу є пізнання учнем економічних явищ, фор­мул, понять і однослівна відповідь на запитання. На цьому рівні учень ще не здатний розв'язувати задачі, будувати й читати гра­фіки економічного змісту, описувати з економічного погляду свіц вибір або дії.

На II рівні — середньому — учень за допомогою вчителя:

відтворює інформацію, засвоєну ним у процесі навчання (знання та вміння є копіями);

намагається співвіднести показані або описані раніше еко­номічні явища з їх характеристиками, формулами, графіками тощо, тобто може встановити, не пояснюючи причин, відповідні зв'яз­ки; намагається застосувати окремі прийоми логічного мислення (порівняння, аналіз, висновок);

намагається розв'язати економічні вправи на одну дію, загальна методика, послідовність, формула яких йому знайомі; намагається використати здобуті знання для пояснення власних рішень або дій.

На III рівні — достатньому — учень здійснює пізнавальну діяльність самостійно, інколи звертається за консультацією до вчителя. Він:

розуміє і свідомо відтворює основний навчальний матеріал;

застосовує в типових ситуаціях прийоми логічного мислення (порівняння, аналіз, висновок);

самостійно розв'язує типові економічні вправи;

уміє використовувати отримані знання у типових ситуаціях, самостійно доводить своє твердження, але з деякими неточностями;

уміє користуватися додатковими (крім розповіді вчителя та підручника) джерелами інформації;

уміє спостерігати за економічною інформацією в засобах масової інформації та робити деякі висновки.

На IV рівні — високому — учень:

вільно володіє змістом теми, глибоко розуміє економічні зако­ни і категорії; забезпечує конкретизацію знань власними прикладами;

уміє відтворити всю тему або її частину, вказуючи на при­чини, взаємозв'язки, наслідки, обґрунтовуючи свій погляд;

розв'язує економічні вправи, загальна методика і послідов­ність (алгоритм) яких йому знайомі, проте зміст охоплює декіль­ка тем (комбіновані завдання);

розв'язує нові завдання: складає план розв'язку нового зав­дання, пропонує оригінальні способи розв'язку, обґрунтовує ре­зультат, вносить у свою діяльність елементи творчості;

• учень грамотно і творчо використовує особисту позицію щодо економічних процесів, які відбуваються в суспільстві.

Особливості контролю в умовах модульно-рейтингової організації навчання економіки.

Суть системи полягає в тому, що навчальний матеріал розподіляється на модулі –блоки, які є базою для рейтинговий оцінки знань. Рейтинг – це сума балів, що набирає учень виконуючи якусь самостійну працю. Рейтингова система оцінювання знань охоплює таки види контролю: тестові завдання, самостійні і контрольні роботи та інше. Рейтинг по кожному окремому модулю визначається виходячи з середнього балу по всіх видах звітності з урахуванням кількості годин, що відвідані на цей блок. Ця система дозволяє перевести оцінки з номінальної шкали до порядкової, що дозволяє зняти протиріччя між самооцінкою учня і оцінкою викладача. Дуже важливо, що система привчає до самореалізації в умовах певної свободи поведінки, до вироблення стратегії і тактики індивідуального навчання. Дидактичний аналіз блочно модульного навчання і рейтинговий системи показує, що вони базуються на діяльнісній концепції. Проте рейтинг – це оцінка, її можна ввести тільки за наявності великого обсягу навчальної роботи. Суперечливим і невирішеним є також те, що набирання балів носить дещо формальний характер. Це можна згладити надавши творчий характер змісту і системі рейтингових оцінок.

Порівняння сучасних форм і методів контролю в економічній освіті.

В залежності від місця К. в учбов. процесі виділяють види К.: поточний, проміжний і підсумковий К.

Поточний К. здійснюється в повсякденній праці і виражається в систематичному спостереженні В. за учбово-пізнавальною д-тю учня. Головне призначення – оперативне отримання об’єктивних даних про рівень знань. Поточний К. допомагає вчителю намітити раціональні методи, прийоми, оптимальні форми учбов. роботи, правильно дозувати учбов. матеріал.

Проміжний К. має ціллю встановити на скільки успішно учні володіють системою знань, загальний рівень їх засвоєння, чи відповідає він вимогам програми.

Підсумковий К. проводиться за чверть (симестр), за весь учбовий рік. Йогомета: дати правильну, об’єктивну оцінку успіхів учнів, рівню їх розвитку, перевірити логіку засвоєння матеріалу, розуміння взаємозв’язків ідей, понять, фактів. Формою є екзамени і заліки.

Методи К. – це способи отримання зворотньої інформації про зміст, х-тер, досягненнях учбово-пізнавальної д-ті учнів, про ефектив. роботи В. Вони повинні визначити результативність навчання і викладання на всіх етапах процесу навчання. Використовуються такі методи К.:

усне опитування – самий поширений і ефект. метод К. знань, який використовується при вивченні майже всіх етапах навчання. В. в прямому контакті з учнем виявляє рівень його знань через різні форми опитування (фронтального, індивідуального, групового). Важливі елементи опитування – зміст і х-тер питань. За змістом виділяють а). репродуктивні питання – сприяють чіткому віявленню певних знань, вмінь, навичок; b). реконструктивні питання – використання знань в дещо змінених ситуаціях; с). творчі питання – розкривають знання і вміння в нестандартних умовах, на основі складних розумових дій, залежно від конкретного матеріалу.

індивідуальне опитування пердбачає доскональну перевірку знань, вмінь, навичок окремих учнів. Його недолік: пасивність інш. учнів.

комбіноване опитування – коли один ученя відповідає біля дошки, а інші виконують обо індивідуальні, або групові самостійні завдання.

фронтальне опитування дозволяє В. у відносно короткий строк перевірити знання великої кільк. учнів, сприяє систематизації і узагальненню матеріалу, що дуже важливо при переходіі до вивчення нового матеріалу.

перевірка письмових і графічних робіт - вони можуть бути короткострок. (10-15 хв.) і довгострок. (45-90хв.). Цей метод виявляє знання фактичного матеріалу, розуміння суті явищ, предметів, що вивчаються вміння учнів мислити самостійно. Письмові і контрольні роботи дозволяють більш ефект.,об´єктивно, оперативно перевірити знання учнів і є вправою, під час якої учень самостійно виконує індивід. завдення. Контрольні роботи складаються на основі учбових програм і підручників.

прогамоване опитування всім учням ставлять однакові вимоги, тобто в ході такого опитування використовуються однакові по кількості і складності контрольні завдання і питання.

Тестове опитування і оцінка знань - використовується для швидкого виявлення рівня засвоєння знань у більшої кількості учнів. Виділяють тести досягнення (засвоєння знань) і тести інтелекту.

Сутність активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів. Переваги і недоліки методів активного навчання економіки, сфери їх застосування. Фактори, що підвищують ефективність застосування активних методів навчання економіки.

Проблемно-пошукові методи застосовуються в ході проблемного навчання. Педагог створює проблемну навчальну ситуацію, організовує колективне обговорення можливих підходів до рішення проблеми. Проблемно-пошукові методи застосовуються з метою розвитку творчої учбово-пізнавальної дія-сті, вони сприяють більш осмисленому і самостійному засвоєнню знань. В умовах проблемної ситуації виникає пошукова домінанта, що забезпечує активність розумової дія-сті. Коли знання даються в готовому вигляді (лекції) це призводить до спаду мислительнольной дія-сті мозку, знижує його творчий потенціал.

Слабким місцем цих методів є велика витрата часу на вивчення матеріалу, слабка ефективність при формуванні практичних вмінь і навичок, коли показ і імітація особливо корисні; мала ефективність при поясненні принципово нового матеріалу, коли не може бути застосований принцип опори на колишній досвід (принцип апперцепції) і вкрай необхідні пояснення.

Метод пізнавальної ділової гри. Ділові пізнавальні ігри важливі тим, що можуть активізувати навчальний процес, а також слугують засобом розвитку теоретичного і практичного мислення, актуалізації знань, вчать виділяти постійні тривалі зв'язки, що формують і відбивають даний економический процес. Дозволяє контролювати й оцінювати рівень знань учнів. Даний метод змушує викладача постійно підвищувати свій теоретичний рівень, шукати нові форми і методи підвищення творчої активності.

Недоліки цього методу для викладача: 1) складність організації, 2) перегляд літератури по всій темі й осмислення можливих варіантів реалізації ділової гри

Метод створення пізнавальної суперечки. Його призначення - створення підвищеного інтересу до теми. Включення учня у ситуації наукової суперечки не тільки поглиблює його знання, але і викликає на цій основі особливий інтерес до навчання.

Семінари за методом «малих груп». 4-5 уч. у групі зі своїм лідером. Забезпечує: 1) активну роботу учня на семінарі, 2) посилення ступеня товариської спроможністі в навчальному процесі, 3) оперативність, широта, глибина контролю за самостійною роботою учнів, 4) підсилення взаємної вимогливості уч. і їхньої відповідальності, 5) посилення ступеня об'ективности оцінювання знань.

Недоліки: 1) збільшення затрат часу викладача на перевірку рецензій, домашніх завдань і контрольних робіт, рефератів,

Сфери застосування активних методів навчання з економіки.

Активні методи навчання –це сукупність різноманітних прийомів, методів і засобів активізації. Сфери їх застосування залежать, в першу чергу, від цілей активних методів, а також від рівнів організації навчання.

При навчанні у ВНЗ використовують такі методи як дискусія, мозкова атака, аналіз конкретних ситуацій, метод випадків, презентації, інсценізації, дидактичні ігри, тренінги, причому ця сфера є найбільш широкою, оскільки вивчається багато різних предметів, кожен з яких має свої особливості щодо використання тих чи інших активних методів.

Серед активних методів допрактичного навчання на робочому місці потрібно виділити насамперед уведення на посаду, стажування, наставництво, тренінг на робочому місці. До курсу офіційного введення на посаду входять передусім інформа­ційне забезпечення, виявлення та формування комунікативно-статусних зв'язків, ознайомлення з посадовими обов'яз­ками .Включенню в спільну діяльність сприяють стажування й офіс-практика з використанням методів чергування, виконання короткочасних тимчасових доручень, реалізація щоденних під­програм, навчання через співробітництво в команді. Робота з наставником, сприяє утворенню тісних зв'яз­ків, які передбачають передачу не лише досвіду, а й професійних та особистісних цінностей.

Особливої актуальності протягом останніх десятиліть набула так звана післядосвідна освіта. У кожному виді практичної діяльності через певний час виконання роботи значна частина співробітників переживає період, коли більшість доручень і обов'язків можна швидко виконати на основі накопиченого до­свіду, збільшується кількість рутинної роботи, обмежується кру­гозір і як наслідок — пристосовуваність і придатність до зміню­ваних умов середовища діяльності.

Розв'язати такі проблеми допомагає навчання фахівців з відривом або без відриву від роботи з використанням найріз­номанітніших методів активізації. Набуває нового значення виконання проектів Широкого застосування набули ротація, паралельні обов'язки для мене­джерів. Вони допомагають формувати «чуття» організації та досвід роботи в різних відділах, різноманітні тренінги на робо­чому місці та з відривом від роботи. Іноді необхідно відірвати­ся від робочого місця, вивчити теорію, ознайомитись із новими концепціями, виявити нові тенденції, зняти фрустрацію, за­пропонувати нові ідеї На цьому етапі навчання ефективно використо­вуються різноманітні методи пошуку підприємницької ідеї, серед яких важливе місце посідають дискусії, конференції та семінари з елементами імітацій, мозкового штурму та ін.

тивізації роботи студентів на лекційних, семінарських (практичних) заняттях з економічних дисциплін.

Загальні ознаки активного навчання: 1. примусова активність слухачів; 2. співставлення часу активності студентів та викладача; 3. самостійне вироблення рішень студентів; 4. постійна взаємодія слухачів з викладачем за допомогою прямих та зворотних зв’язків.

Ле́кція — основна форма проведення навчальних занять, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу. Вона є основною формою навчального процесу у вищій школі. ЇЇ мета – розкрити основні положення теми, досягнення науки, з’ясувати невирішені проблеми, узагальнити досвід роботи, дати рекомендації щодо використання основних висновків за темами на практичних заняттях.

Методи активізації навчання: аналіз конкретної ситуації, мозкова атака, ігрове проектування, імітаційні ігри, ділові ігри.

Характеристика різних методів активізації пізнавальної діяльності під час проведення семінарських та практичних занять.

Семінарське заняття – форма навчання, для якої характерні безпосередній контакт з суб’ктами навчання з викладачами, атмосфера взаєморозуміння. Воно дає можливість розвивати продуктивне мислення, опанувати вміннями точно і доказательно виражати свої думки, вести дискусію, діалог, опонувати. Для семінару характерний безпосередній контакт учнів із викладачами, атмосфера розуміння і співробітництва.

Практичне заняття – це своєрідна форма зв'язку теорії з практикою, що слугує для закріплення знань шляхом залучення навчаючих у розв'язання різного виду учбово-пізнавальних задач, виробляє навички використання необхідних засобів, вміння користуватися літературою.

Методи активізації:

1.Практичні методи навчання охоплюють широкий діапазон різноманітних видів дія-сті навчаючих. До них відносяться фронтальні лабораторні роботи, практикуми, фронтальні досвіди і спостереження, різноманітного виду трудові операції.

2.Репродуктивний метод припускає подачу готових фактів, доказів, а також визначення понять.

3.Проблемно-пошукові методи застосовуються в ході проблемного навчання. При цьому педагог створює проблемну навчальну ситуацію, організує колективне обговорення можливих підходів до вирішення проблеми.

Метод пізнавальної ділової гри. Слугують засобом розвитку теоретичного і і практичного мислення, актуализации знань. Основними компонентами гри слугують сценарії, ігрова обстановка і регламент.

Метод створення суперечки. Його призначення – створення підвищеного інтересу до теми.

Метод пояснення носить інформаційно-дидактичний характер, припускає велику кількість операційних дій, може містити повторення, роз'яснення, демонстрування, показ наочності. Метод розповіді припускає усний оповідальний розгляд матеріалу. Метод інструктажу інформативний, локальний. Активна роль належить викладачу. Метод розмови припускає

розмову викладача з навчаючими, на основі чіткої системи продуманих запитань, що підводять учнів до активного засвоєння системи фактів, нового поняття або закономірності.

Наочні методи можна розділити на дві підгрупи: методи ілюстрацій і демонстрацій. Перший припускає показ ілюстративних посібників (плакатів, карт, зарисовок на дошці і т.д.) Метод демонстрацій звичайно пов'язаний із демонстрацією приладів, технічних установок,

різноманітного роду препаратів і досвідів.