- •Сутність поняття «спілкування».
- •Структура спілкування та його види і функції
- •Різновиди бар’єрів на шляху оптимального спілкування.
- •Розподіл ролей у взаємодії за е. Берном.
- •Моделі поведінки партнерів у взаємодії: асертивна, маніпулятивна, актуалізаторська та конфліктна.
- •Групова взаємодія
- •Сутність поняття «соціальна перцепція. Психологічні механізми соціальної перцепції.
- •Ефекти соціальної перцепції: «первинності», «новизни», «ореолу». Соціальні стереотипи
- •Вплив зовнішніх ознак особистості на її сприймання оточуючими. Роль іміджу в міжособистісному сприйманні.
- •Психологічні механізми саморегуляції
- •Провідні методи та техніки саморегуляції.
- •Сутність поняття „педагогічне спілкування”, структура цього спілкування
- •Особистісні педагога, які ускладнюють педагогічне спілкування.
- •18.Стилі педагогічного спілкування.
- •19.Поняття “ділове спілкування”. Особливості ділової спілкування
- •20.Форми ділового спілкування
- •21.Управління навчанням і навчальний менеджмент: специфіка дисципліни, предмет, цілі, завдання.
- •23.Функції управління навчанням: планування, організація, стимулювання та контроль.
- •24.Ціль діяльності. Основні види цілей. Фактори формування цілей.
- •26.Поняття таксономії навчальних цілей. Типи навчальних цілей.
- •27.Поняття змісту освіти та характеристика його основних компонентів.
- •29.Планування занять. Основні етапи заняття.
- •31/ Мотивація навчання. Види мотивів навчання.
- •32/ Мотивування і стимулювання навчальної діяльності: спільне та відмінне, етапи, види, методи, прийоми.
- •33/ Циклічність управління мотиваційними процесами в навчанні. Використання методів та прийомів мотивації навчання на кожному етапі мотиваційного циклу.
- •34/ Активізація навчальної діяльності в процесі сприйняття, осмислення та запам’ятовування.
- •38.Засоби навчання. Поєднання різних засобів навчання у процесі викладання.
- •39.Поняття контролю. Основні функції, етапи, види, форми і методи контролю навчання.
- •42.Основні освітньо-вікові категорії та їх характеристика.
- •43. Основні новоутворення та особливості розвитку особистості на кожному віковому етапі.
- •44. Врахування особливостей освітньо-вікових категорій при реалізації основних функцій управління навчанням.
- •45. Комунікаційний процес і управління навчанням. Характеристика педагогічної функції комунікації.
- •46. Структура комунікативного акту в навчанні.
- •49. Основні задачі та функції методики викладання економіки.
- •51. Цілі, предмет, об`єкт та зміст курсу “Методика викладання економіки”.
- •67. Види та форми самостійної роботи. Шляхи активізації самостійної роботи в економічній освіті.
- •68.Мета, зміст та типи завдань для самостійної роботи з економіки.
- •72.Системи та шкали оцінювання навчальних досягнень з економіки.
- •73.Характеристика рівнів навчальних досягнень учнів/студентів з економіки. Приклади використання завдань для виявлення рівнів навчальних досягнень з економіки тих, хто навчається.
- •1) Початковий рівень (учень розрізняє поняття, формули тощо);
- •79. Сучасні засоби навчання в економічній освіті.
- •80. Наочні засоби навчання при вивченні економіки. Їх класифікація та функції.
- •82. Опорні конспекти, інтелект-карти та структурно-логічні схеми. Особливості їх розробки та використання при навчанні економіки.
- •83.Особливості використання технічних та комп’ютерних засобів в економічній освіті.
- •86. До основних видів проведення дискусій належать такі:
- •90. Основні етапи реалізації методу конкретних ситуацій
- •92. Позитивні та негативні аспекти застосування методу конкретних ситуацій в економічній освіті.
- •93. Ігрові технології в економічній освіті: сутність, класифікація ігрових методів, етапи підготовки та проведення. Функції керівника навчальної гри.
- •94. Ділові ігри та їх використання при вивченні економіки.
- •96.Переваги та недоліки ігрових методів навчання економіки у порівнянні з традиційними. Шляхи підвищення ефективності застосування ігрових методів в економічній освіті.
- •97. Сучасні технології навчання в економічній освіті.
- •98. Нова роль викладача в умовах запровадження сучасних технологій навчання.
- •99. Тренінгові технології в економічному навчанні: цілі, етапи розробки і проведення тренінгів з економічних дисциплін.
- •100. Системи дистанційного навчання. Переваги та недоліки дистанційного навчання в економічній освіті.
- •101. Комп`ютерні технології навчання в економічній освіті, переваги та недоліки їх застосування.
- •102. Сутність поняття «спілкування».
- •103. Основні види та функції спілкування.
- •105. Сутність поняття «вербальна комунікація».
- •106. Особливості монологічного та діалогічного мовлення.
- •107. Сутність поняття «невербальна комунікація».
- •110. Способи впливу партнерів один на одного ( заражування, переконання, наслідування).
- •111. Прояви «я-стану» за теорією трансакційного аналізу е.Берна.
- •112. Сутність поняття «соціальна перцепція»
- •115. Методи та техніки саморегуляції.
23.Функції управління навчанням: планування, організація, стимулювання та контроль.
Планування – функція управління навчанням, що полягає в орієнтовному описі майбутнього процесу досягнення навчальних цілей. Отже, планування розпочинається з формулювання навчальних цілей.
Планування передбачає прогнозування перебігу і результатів діяльності. Сутність прогнозування полягає у тому, щоб заздалегідь оцінити можливу результативність діяльності за наявних, конкретних умов.
Після прогнозування відбувається проектування роботи, що полягає в конструюванні моделі майбутньої діяльності, виборі способів та засобів, що дають змогу за заданих умов і у встановлений термін досягти цілі, у визначенні конкретних етапів досягнення цілі, у формуванні для кожного з них окремих завдань, у визначенні видів і форм оцінювання отриманих результатів.
Мотивація - функція управління навчанням, що полягає у забезпеченні достатньої активності тих, хто навчається. Щоб навчання було посправжньому ефективним, в учня (студента) має виникнути внутрішня потреба у знаннях, уміннях і навичках, що їх пропонує викладач, а також бажання активно діяти щодо їх набуття. Під мотивацією навчання також розуміють рівень готовності суб'єкта наполегливо досягати навчальних цілей, що сприймаються як обов'язкові.
Організація - функція управління навчанням, що полягає у забезпеченні системності й упорядкованості процесу навчання. Це процес створення системи всіх елементів організаційно-психологічної структури навчальної діяльності. Організаційна функція пов'язана зі співпрацею між викладачами і студентами щодо досягнення окреслених цілей.
Контроль — функція управління навчанням, що полягає у перевірці й оцінюванні рівня досягнення поставлених навчальних цілей. Контроль потрібен для встановлення зворотного зв'язку в перебігу навчальної діяльності й стосовно її результатів. Зворотний зв'язок є основою якісного управління навчанням.
24.Ціль діяльності. Основні види цілей. Фактори формування цілей.
Постановку чи формулювання цілей називають у психології цілепокладанням. Цілепокладання — важливий компонент планування діяльності. До функцій цілепокладання в управлінні діяльністю можна віднести: надання сенсу людській активності; установку пріоритетів; планування і проектування, економію витрат; мобілізацію, активізацію; позитивне емоційне підкріплення; концентрацію зусиль, організацію, узгодження; контроль.
Ієрархічність є першим критерієм класифікації цілей. Відповідно до цього критерію цілі поділяють на цілі вищого рівня і цілі нижчого рівня.
Другим критерієм класифікації виступає особа, яка висуває ціль. Відповідно до цього мета буває: внутрішня — висунута самою людиною як наслідок її потреб і мотивів (реалізація таких цілей ініціюється власною мотивацією людини) та зовнішня — задається іншою людиною і виражає суспільну потребу (забезпечується зовнішнім стимулюванням).
Масштаб, час — параметри, що взаємопов'язано характеризують багатовекторність цілей, кількісно-якісну орієнтацію їх у просторі й часі. За масштабом виокремлюють стратегічні (довгоочікувані результати), тактичні (результат близького майбутнього) і оперативні (бажаний поточний результат) цілі. За часом цілі поділяють на: довгострокові (5—10 років), середньостроко- ві (1—5 років), короткострокові (до 1 року).
На формування цілей впливають слідуючі фактори: Джерела винекненя Ступінь прозорості та розуміння, людина в більшій або меншій мірі розуміє мету, яку хоче досягти. Ієрархія та взаємозв”язок, будь яка діяльність підпорядкована певним цілям, які взаємозв”язані і підпорядковані одна одній. Масштаб і час Параметри: визначають якісну та кількісну характеристику цілей, тобто визначають норми цілей, що передбачає: Становлення загального переліку властивостей або ознак результату. Ранжування в переліку за їх відносною … щодо досягненнямети. Чим вище цілі тим менше ознак. Конкретність (це таке формулювання, яке зменшує можливість альтернативного тлумачення) та вимірюваність (це така властивість мети, що забазпечує можливість визначення досягнута мета чи ні). Компетентність менеджера Опис цілей - як виконується загальний опис цілей залежить від керівника. |
25.Навчальні цілі та їх специфіка. Правила постановки цілей навчання. Типові помилки визначення навчальних цілей.
Цілі навчання – це результат, який прогнозується і має бути досягнутий в процесі всього навчання і на окремих його етапах. Цілі навчання (глобальні): - опанувати основними науками (теорія + практика); - виховати особистість в кожній людині. Класифікація цілей за видами:
1) цілі навчання: - дидактичні (спрямовані на засвоєння певної системи знань), - виховні (формування особистості), - розвиваючі (спрямовані на прискорення розвитку певних психічних функцій);
2) авторська (за Блумом): - когнітивні (всі розпочинаються зі слова „знати”), - психомоторні (всі розпочинаються зі слова „вміти”, формування навичок, здібностей), - афективні (емоційні) (всі розпочинаються зі слова „цінувати”, емоційне ставлення до об’єкту).
Ієрархія основних навч. цілей:
Вищий рівень – цілі фаху (інституціональні цілі) – визначають профіль випускника і модель спеціаліста. Основна характеристика – навчальний план.
Середній рівень – цілі навчального предмету – визнач. загальний кінцевий результат вивчення предмету. Основна характеристика – тематичний план.
Нижчий рівень – цілі теми – носять операціоналізований характер, точне визначення того, що ми будемо знати.
Ступені абстракц. навчальних цілей:
1. Орієнтуючі цілі – макс.рівень абстракції (цілі навчального предмету, модуля; опис загальними поняттями)
2. Загальні цілі – середній рівень (цілі теми, заняття; використовується загальний рівень абстракції)
3. Точні цілі (операц.) – мінімальний рівень
Операціоналізована ціль – це ціль з описом її складових a+b+c, де a – результат, b – умови (в яких треба довести, що результат є), c – норми (кількість результату). (Приклад, вміти точно написати 15 моделей і проаналізувати 12 елементів). Особливості навч цілей: різноманітність сфер навч діяльності; в навч діяльності приймає участь велика к-ть субєктів, з різними естетичними властивостями.
Помилки при формулюванні цілей:
- (туристи і глобус) засвоїти щось, навчити
- відміна цілі темою занять (вивчити в підручнику параграф №...)
- неоднозначність тлумачення теми
- відміна цілі діяльністю викладача.
На формування цілей впливають слідуючі фактори:
Джерела винекненя
Ступінь прозорості та розуміння, людина в більшій або меншій мірі розуміє мету, яку хоче досягти.
Ієрархія та взаємозв”язок, будь яка діяльність підпорядкована певним цілям, які взаємозв”язані і підпорядковані одна одній.
Масштаб і час
Параметри: визначають якісну та кількісну характеристику цілей, тобто визначають норми цілей, що передбачає:
Становлення загального переліку властивостей або ознак результату.
Ранжування Чим вище цілі тим менше ознак.
Конкретність (це таке формулювання, яке зменшує можливість альтернативного тлумачення) та вимірюваність (це така властивість мети, що забазпечує можливість визначення досягнута мета чи ні).
Компетентність менеджера
Опис цілей - як виконується загальний опис цілей залежить від керівника.