3.Економічна сутність, мета та функції фінансового контролінгу.

Контролінг - управлінська технологія, в основу якої покладено синтез елементів планування, організації, мотивації, обліку, ана­лізу та контролю всіх аспектів фінансово-господарської діяльності підприємства (облік, економіка, фінанси, менедж­мент, маркетинг), яка забезпечує інструментальну і мето­дичну підтримку визначення та досягнення цільових параметрів діяльності, оцінку альтернативних підходів та прийняття управлінських рішень при здійсненні оператив­ного та стратегічного управління підприємства.

Фінансовий контролінг являє собою регуляторну керуючу систему, що координує взаємозв'язки між формуванням інформаційної бази, фінансовим аналізом, фінансовим плануванням і внутрішнім фінансовим контролем, яка забезпечує концентрацію контрольних дій на найбільш пріоритетних напрямах фінансової діяльності підприємства, своєчасне виявлення відхилень фактичних її результатів від передбачених і прийняття оперативних управлінських рішень, спрямованих на її нормалізацію.

Мета фінансового контролінгу зумовлюється стратегічними цілями підприємства та визначається в економічних термінах (характерис­тиках) – зростання ринкової вартості, економічної дода­ної вартості підприємства, збільшення його прибутко­вості, дослідження економічної стабільності

Основними функціями фінансового контролінгу є:

• спостереження за ходом реалізації фінансових завдань, встановлених системою планових фінансових показників і нормативів;

• вимір ступеня відхилення фактичних результатів фінансової діяльності від передбачених;

• діагностика за розмірами відхилень серйозних погіршень у фінансовому стані підприємства й істотного зниження темпів його фінансового розвитку;

• розробка оперативних управлінських рішень щодо нормалізації фінансової діяльності підприємства відповідно до передбачених цілей та показників;

• коректування при необхідності окремих цілей і показників фінансового розвитку у зв'язку зі зміною зовнішнього фінансового середовища, кон'юнктури фінансового ринку й внутрішніх умов здійснення господарської діяльності підприємства.

4.Етапи побудови системи фінансового контролінгу на підприємстві

Фінансовий контролінг на підприємстві будується в такі основні етапи(рис. 1):

1. Визначення об'єкта контролінгу. Це загальна вимога до побудови будь-яких видів контролінгу на підприємстві з позицій його цільової орієнтації. Об'єктом фінансового контролінгу є управлінські рішення по основним аспектам фінансової діяльності підприємств.

- визначення об’єкта контролінгу

-визначення видів і сфери контролінгу

-формування системи пріоритетів контроліних показників

-розробки системи кількісних стандартів контролю

-побудова системи моніторингу показників, що включають в фінансовий контролінг

-формування системи алгоритмів дій по усуненню відхилень.

2. Визначення видів і сфери контролінгу. У відповідності з концепцією побудови системи контролінгу, він підрозділяється на такі основні види: стратегічний контролінг; поточний контролінг; оперативний контролінг. Кожному з названих видів контролінгу повинна відповідати певна його сфера і періодичність здійснення його функцій. У табл. 1 наведені основні характеристики окремих видів фінансового контролінгу на підприємстві.

Таблиця 1

Характеристика окремих видів

фінансового контролінгу на підприємстві

Види фінансового контролінгу	Основна сфера контролінгу	Основний контрольний період
1. Стратегічний контролінг	Реалізація фінансової стратегії і її цільових показників	Квартал; рік
2. Поточний контролінг	Реалізація поточних фінансових планів	Місяць; квартал
3. Оперативний контролінг	Реалізація бюджетів	Тиждень; декада; місяць

3. Формування системи пріоритетів контрольованих показників. Вся система показників, що входять у сферу кожного виду фінансового контролінгу, ранжирується за значимістю. У процесі такого ранжирування спочатку в систему пріоритетів першого рівня відбираються найбільш важливі з контрольованих показників даного виду контролінгу; потім формується система пріоритетів другого рівня, показники якого перебувають у факторному зв'язку з показниками пріоритетів першого рівня; аналогічним чином формується система пріоритетів третього й наступного рівнів. Такий підхід до формування системи контрольованих показників полегшує підхід до їх розкладання при наступному поясненні причин відхилень фактичних величин від передбачених відповідними завданнями.

При формуванні системи пріоритетів варто врахувати, що вони можуть носити різний характер для окремих типів центрів відповідальності; для окремих напрямів фінансової діяльності підприємства; для різних аспектів формування, розподілу й використання фінансових ресурсів. Однак при цьому повинно бути забезпечене як ієрархічне зведення всіх контрольованих показників по підприємству в цілому, так і їх зведення по окремим напрямкам фінансової діяльності.

4. Розробка системи кількісних стандартів контролю. Після того, як визначений і ранжируваний перелік контрольованих фінансових показників, виникає необхідність установлення кількісних стандартів по кожному з них. Такі стандарти можуть встановлюватися як в абсолютних, так і у відносних показниках. Крім того, такі кількісні стандарти можуть носити стабільний або мінливий характер (мінливі кількісні стандарти можуть бути використані при контролі показників гнучких бюджетів, для коректування стандартів при зміні дисконтної ставки, темпів інфляції й т.п.). Стандартами виступають цільові стратегічні нормативи, показники поточних планів і бюджетів, система державних або розроблених підприємством норм і нормативів і т.п.

5. Побудова системи моніторингу показників, які включаються у фінансовий контролінг. Система моніторингу (або як її часто перекладають „система, що стежить”) становить основу фінансового контролінгу, саму активну частину його механізму. Система фінансового контролінгу являє собою розроблений на підприємстві механізм постійного спостереження за найважливішими показниками фінансової діяльності, визначення розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених та виявлення причин цих відхилень.

Побудова системи моніторингу найважливіших фінансових показників охоплює такі основні етапи (рис. 2).

а) Побудова системи інформативних звітних показників по кожному виду фінансового контролінгу ґрунтується на даних фінансового й управлінського обліку. Ця система являє собою так звану "первинну інформаційну базу спостереження" необхідну для наступного розрахунку агрегованих по підприємству окремих аналітичних абсолютних і відносних фінансових показників, що характеризують результати фінансової діяльності підприємства.

б) Розробка системи узагальнюючих (аналітичних) показників, що відображають фактичні результати досягнення передбачених кількісних стандартів контролю, здійснюється в чіткій відповідності із системою контрольованих фінансових показників. При цьому забезпечується повна порівнянність кількісного вираження встановлених стандартів і розглянутих аналітичних показників. У процесі розробки такої системи будуються алгоритми розрахунку окремих узагальнюючих (аналітичних) показників з використанням первинної інформаційної бази спостереження й методів фінансового аналізу.

в) Визначення структури та показників форм контрольних звітів (рапортів) виконавців покликано сформувати систему носіїв контрольної інформації. Для забезпечення ефективності контролінгу така форма звіту повинна бути стандартизована й містити наступну інформацію:

• фактично досягнуте значення контрольованого показника (у зіставленні з передбаченим);

• розмір відхилення фактично досягнутого значення показника, що контролюється, від передбаченого;

• факторне розкладання розміру відхилення (якщо показник, який контролюється, піддається кількісному розкладанню на окремі складові). Алгоритм такого розкладання повинен бути визначений та доведений до кожного виконавця заздалегідь;

• пояснення причин негативних відхилень по показнику в цілому й окремим його складовим;

• вказівка осіб, винних у негативному відхиленні показника, якщо це відхилення викликане внутрішніми факторами діяльності підрозділу.

Форма стандартного контрольного звіту (рапорту) виконавця диференціюється відповідно до змісту доведеного йому бюджету (плану).

г) Визначення контрольних періодів по кожному виду фінансового контролінгу та кожній групі досліджуваних показників у цілому ґрунтується на рекомендаціях, викладених у табл. 1. Конкретизація контрольного періоду по видам контролінгу та групам показників визначається "терміновістю реагування", необхідної для ефективного управління фінансовою діяльністю на даному підприємстві. З урахуванням цього принципу виділяють:

• тижневий (декадний) контрольний звіт;

• місячний контрольний звіт;

• квартальний контрольний звіт.

д) Встановлення розмірів відхилень фактичних результатів досліджуваних показників від встановлених стандартів здійснюється як в абсолютних, так і у відносних показниках. Оскільки кожен показник відображається в контрольних звітах виконавців, на даній стадії він агрегується в межах підприємства в цілому. При цьому за відносними показниками всі відхилення підрозділяються на три групи:

- позитивне відхилення;

- негативне „припустиме” відхилення;

- негативне „критичне” відхилення.

Для проведення такої градації на кожному підприємстві повинен бути визначений критерій „критичних” відхилень, що може бути диференційований по контрольним періодам. Як критерій „критичного” відхилення може бути прийняте відхилення в розмірі 20 і більше відсотків по тижневому (декадному) контрольному періоду; 15 і більше відсотків по місячному періоду; 10 і більше відсотків по квартальному періоду.

е) Виявлення основних причин відхилень фактичних результатів досліджуваних показників від встановлених стандартів проводиться по підприємству в цілому та по окремим „центрах відповідальності”. У процесі такого аналізу виділяються й розглядаються ті показники фінансового контролінгу, по яким спостерігаються „критичні” відхилення від цільових нормативів, завдань поточних планів і бюджетів. По кожному „критичному” відхиленню (а при необхідності й менш значимим розмірам відхилень показників пріоритетів першого порядку) повинні бути виявлені причини, що їх викликали. У процесі здійснення такого аналізу в цілому по підприємству використовуються відповідні розділи контрольних звітів виконавців.

Розроблена система моніторингу повинна коригуватися при зміні цілей фінансового контролінгу та системи показників поточних планів і бюджетів.

6. Формування системи алгоритмів дій по усуненню відхилень є заключним етапом побудови фінансового контролінгу на підприємстві. Принципова система дій менеджерів підприємства в цьому випадку полягає в трьох алгоритмах:

а) „Нічого не вживати”. Ця форма реагування передбачається в тих випадках, коли розмір негативних відхилень значно нижче передбаченого "критичного" критерію.

б) „Усунути відхилення”. Така система дій передбачає процедуру пошуку й реалізації резервів по забезпеченню виконання цільових, планових або нормативних показників. При цьому резерви розглядаються в розрізі різних аспектів фінансової діяльності й окремих фінансових операцій. У якості таких можливостей може бути розглянута доцільність введення посиленого режиму економії (за принципом "відсікання з"), використання системи фінансових резервів і інших.

в) „Змінити систему планових або нормативних показників”. Така система дій вживається в тих випадках, якщо можливості нормалізації окремих аспектів фінансової діяльності обмежені або взагалі відсутні. У цьому випадку за результатами фінансового моніторингу вносяться пропозиції по коректуванню системи цільових стратегічних нормативів, показників поточних фінансових планів або окремих бюджетів. В окремих критичних випадках може бути обґрунтована пропозиція про припинення окремих виробничих, інвестиційних і фінансових операцій і навіть діяльності окремих центрів витрат і інвестицій.

Впровадження на підприємстві системи фінансового контролінгу дозволить істотно підвищити ефективність усього процесу управління його фінансовою діяльністю.