37. Плата за кредит та її диференціація

Суть процента як економічної категорії полягає в тому, що він являє собою частину прибутку, котру позичальник сплачує за взятий у кредит позичковий капітал. Джерелом процента є додаткова вар­тість, що створюється в процесі продуктивного використання цього капіталу, а кількісним вираженням — норма %, або ставка.

Процентні ставки по кредитах комерційного банку можуть бути тверди­ми і плаваючими Тверда ставка залишається незмінною протягом всього строку дії кредитного договору, плаваюча змінюється

На велич процентної ставки вплив такі фактори:

1. Облікова ставка НБУ — це базисна ставка рефінансування, яка застосовується при кредитуванні комерційних банків.

2. Рівень інфляції.

3. Строк кредиту — рівень процентної ставки знаходиться у безпосередній залежності від строку кредиту: чим більше строк, тим вище процентна ставка.

4. Витрати по формуванню позичкового капіталу. Ці ви­трати складаються з депозитного процента та плати за кредит, що отриманий в інших банках.

5. Розмір позички — звичайно процент по більш великих креди­тах повинен бути нижчим, ніж по дрібніших, оскільки витрати, пов'язані з кредитною послугою, не знаходяться у безпосередній за­лежності від її величини, а абсолютний дохід банку по великих по­зичках вищий, ніж по дрібних.

6. Попит на кредити.

7. Характер забезпечення — кожна з форм забезпечення повер­нення кредитів має свій рівень надійності.

8. Витрати на оформлення позички і контроль безпосередньо впливають на рівень процентної ставки.

9. Ставки банків-конкурентів.

10. Характер взаємовідносин між банком і позичальником

11. Норма прибутку від інших активних операцій. Якщо інвести­ційні операції приносять відносно більший дохід (на одиницю вкла­деного капіталу), ніж позичкові, то банку треба переглянути свою процентну політику в бік підвищення рівня процентних ставок.

12. Необхідність отримання прибутку від позичкових операцій. Норма позичкового процента повинна бути вищою за норму депозит­ного процента. Величина цієї різниці (маржа) використовується для покриття банківських витрат та формування прибутку

38. Етапи процесу банківського кредитування

І етап. Формуваня портфеля кред-х заявок включ в себе збір поступаючої інформації про вимагаємі кредити, її аналіз та попередній відбір.

Перед II етапом кред-му роб-ку слід ознайомитися з наданими фінан, довідко та ін док-ми клієнта:

1.Заявою про надання кредиту. 2.ТЕО потреби у позичкових коштах.3.Копіями засновницьких док-в, які завір нотаріально.4.Відомостями про креди-ти, які отримані в ін б-х. 5. Док-ми, які підтверджують наявність забезпеченя.6.Копіями договорів у підтвердженя кредитуємих під-ств.7.Балансами на останню звітню дату.

ІІ етап. Основна мета цього етапу - остаточне визначення кредитоспроможності і фінансового стану клієнта з метою заключения кредитного договору на найбільш вигідних для банка умовах.

III етап. Цей етап називається структуризацією позички. В процесі структуризації банк визначає такі параметри позички: строк, вид кредиту, суму, способи надання та погашення, забезпечення, ціну.

IVетап.Оформлюється кредитна справа, яка міс-тить слідуючи док-ти:1.Заяву, підписану керів-ником під-тва, головним бухг-м. 2. Кредитний договір, підписаний керівником підприємства 3. Строкове зобов'язання повернути кредит

V етап. Робота з клієнтом після отримання їм позички складається із контроля за регулярним надход % за корист позичкою, а також в проведені план перевірок на місцях зі складаням актів перев.

VIетап.За 2-4 неділі до строку повернення кред-у кредитному працівникові необхідно зв'язатися з позичальником та провести уточненя перспектив погашення кредиту. Якщо від клієнта поступить пропозиція про пролонгацію кредиту, в цьому випадку він повинен направити в банк в строк 5 днів офіційного листа з детальним викладенням причин пролонгації. В разі позитивного рішення питання про пролонгацію кредиту між банком та позичальником складається додаткова угода.