Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1 - 124.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
10.09.2019
Размер:
1.15 Mб
Скачать

121. Валютніризики і методи валютного страхування.

Валютні ризики є частиною комерційних ризиків, до яких схильні учасники міжнародних економічних відносин. Валютні ризики це небезпека валютних втрат у результаті зміни курсу валюти ціни (позики) стосовно валюти платежу в період між підписанням контракту чи кредитної угоди і здійсненням платежу. В основі валютного ризику лежить зміна реальної вартості грошового зобов'язання в зазначений період. Валютному ризику піддаються обидві сторони-учасники угоди.

У міжнародній практиці застосовуються три основних способи страхування ризиків:

1. Односторонні дії одного з партнерів

2. Операції страхових компаній, банківські та урядові гарантії

3. Взаємна домовленість учасників угоди.

На вибір конкретного методу страхування ризику впливають такі фактори, як:

- особливості економічних і політичних відносин із строною-контрагентомугоди;

- конкурентоспроможність товару;

- платоспроможність контрагента угоди;

- діючі валютні і кредитно-фінансові обмеження в даній країні;

- термін покриття ризику;

- наявність додаткових умов провадження угоди;

- перспективи зміни валютного курсу або процентних ставок на ринку.

122.Платіжний баланс та його структура.

Платіжний баланс – статистичний звіт, де у систематичному вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції цієї країни з іншими країнами світу за певний проміжок часу. За економічним змістом розрізняють баланс на певну дату і за певний період. Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів та надходжень, які із дня на день постійно змінюються. Стан платіжного балансу визначає попит і пропозицію національної й іноземної валюти в цей момент і він є одним із факторів формування валютного курсу. Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників при здійсненні за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв’язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві. З бухгалтерського погляду, платіжний баланс завжди знаходиться в рівновазі. Проте за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо, якщо надходження перевищують платежі, або пасивне, коли платежі перевищують надходження. В платіжному балансі використовується принцип подвійного запису, кожна операція має дві сторони – дебет і кредит. У відповідності з цією обліковою системою загальна сума на дебеті повинна завжди бути рівною загальній сумі на кредиті. Кредит – це відплив за кордон вартостей, за які мають надійти платежі у певну країну (збільшення пасивів, зменшення активів) (приносять іноземну валюту). Дебет - це приплив вартостей із-за кордону до даної країни, за які її резиденти мають платити за кордон (збільшення активів, зменшення зобов’язань) (пов’язані з витратами іноземної валюти). 

123. Методи балансування та формування платіжного балансу.

При визначенні сальдо платіжного балансу його статті можна поділити наосновні і балансуючі. До основних статей відносяться операції, що впливають на сальдо балансу і володіють відносною самостійністю: поточніоперації і рух довгострокових капіталів. До балансуючих статейвідносяться операції, які не є самостійними або мають обмеженусамостійність. Ці статті характеризують методи і джерела погашення сальдоплатіжного балансу і включають рух валютних резервів; зміни короткострокових активів, окремі види іноземної допомоги, кредитиміжнародних валютно-кредитних операцій тощо.Якщо за основними статтями балансу платежі перевищують поступлення, товиникає проблема погашення дефіциту за рахунок балансуючих статей, якіхарактеризують джерела і методи врегулювання платіжного балансу.До традиційних методів балансування можна віднести: міжнародні кредити,імпорт іноземних капіталів, міждержавні позички. До нових методівпокриття дефіциту платіжного балансу можна віднести взаємне короткострокове кредитування в національній валюті центральними банкамизгідно угоди “своп”. Це тимчасові методи балансування, оскільки країни-боржники зобов’язані виплачувати відсотки і дивіденди, а також сумуосновного боргу.Допоміжним засобом балансування може бути реалізація іноземних танаціональних цінних паперів на іноземну валюту. Наприклад, США частковопогашає дефіцит платіжного балансу шляхом розміщення скарбницькихоблігацій в центральних банках інших країн.Основним завершальним методом балансування платіжного балансу є резервніактиви країни.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]