36. Попит на «запас грошей», «попит на гроші», «попит на грошовий дохід» Попит на гроші для трансакцій і попит на гроші як на активи

Попит на гроші виступає як запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певний момент часу. (Це бажання економічного суб’єкта мати певну частину свого портфеля активів — багатства — в ліквідній формі).

Попит на гроші (МD) формується з таких складових:-

-попит на гроші як засоби обігу (діловий, операційний або попит на гроші для здійснення угод);

-попит на гроші як засоби збереження вартості (попит на гроші як активи, попит на запасну вартість або спекулятивний попит).

У цілому попит на гроші формується як:

• попит на гроші для операцій (трансакційний попит);

• для накопичення купівельної спроможності (попит на гроші як на актив),

що зумовлено виконанням грошима двох основоположних функцій: як засобу платежу та засобу нагромад ження.

Трансакційний (операційний) попит на гроші являє собою попит на гроші для обслуговування усіх видів угод в економіці. Зв’язок між сумою грошей і загальним обсягом операцій в економіці відображений у рівнянні кількісної теорії грошей, яке

є макроекономічним рівнянням обміну (воно ґрунтується на метрологічних засадах рівняння І. Фішера):

M V =P Q ,

Попит на гроші як актив — кількість грошей, яку економічні агенти прагнуть зберігати у формі заощаджень, тобто це бажана кількість фінансових активів у грошовій формі. Перевагою володіння грошима є їхня ліквідність.

37. Характеристика чинників, що впливають на попит грошей

Чинники, що впливають на величину попиту на гроші:

Md = f ( g, P, R, B, I, O),

де Md – обсяг попиту на гроші;

g - реальний обсяг ВНП;Р – середній рівень цін;

R – рівень очікуваного доходу на альтернативні грошам активи;

В – обсяг багатства;І – рівень інфляції;

О – очікування змін ринкової кон’юнктури.

Ключовим чинником впливу на попит є зміна обсягів виробництва (або обсягів національного доходу)

Md = f(Q), де Q – номінальний обсяг ВНП.

В свою чергу зміна обсягу ВНП визначається динамікою рівня цін та динамікою реального обсягу виробництва. Вплив цих чинників прямо пропорційний.

Md = f(g,P) ,де Р –рівень цін, g - фізичний обсяг.

При макроекономічному підході попит на гроші пов’язаний зі швидкістю обігу грошей обернено пропорційною залежністю: якщо попит на гроші підвищується, кожна грошова одиниця довше перебуватиме у окремого економічного суб’єкта, повільніше буде її обіг і навпаки.

Md = f(V), де V –швидкість обігу.

При мікроекономічному підході замість швидкості обігу грошей використовується чинник зміни норми відсотка. В міру зростання норми відсотка на альтернативні грошам активи, попит на гроші буде падати. Md = f(R), Де R – норма доходу на капіталізовані активи.

B - чинник накопичення багатства.Внаслідок збільшення багатства зростає і попит на гроші

I - чинник інфляції. Запас грошей в умовах інфляційного росту цін знецінюється Як наслідок, провокується скорочення попиту на гроші.

O - очікування погіршення кон’юнктури ринків (скороченя товарної пропозиції, посилення товарного дефіциту, погіршення якості продукції і т.д.).

38)Теоретичні моделі і «номінальний попит». Монетарна теорія розглядає багатство як один із визначальних чинників попиту на гроші. В працях Дж.Кейнса розроблена методологія оцінки попиту на різні форми багатства. Гроші -це тільки одна із розмаїтих форм багатства.

Теорія портфеля грунтується на фундаментальному припущенні, що інвестори в основному робитимуть ризиковані вклади тільки тоді, коли їхні доходи від інвестицій будуть ультрависокими.

Номінальний попит - це та кількість грошей, яка необхідна економічним агентам для задоволення особистих та виробничих потреб. Однак номінальна кількість необхідних в економіці грошей змінюється вслід за зміною цін. Якщо всі ціни, а значить номінальні доходи, подвояться, то потрібно буде просто подвоїти значення відкладення вартості (грошові залишки). Зрозуміло, що тоді ж відповідно подвоїться номінальний попит на гроші. Отже, попит на гроші для трансакцій подвоюється, якщо номінальний ВВП збільшується, а реальний ВВП не змінюється.

Завжди, коли відбувається зміна рівня цін, а реальні доходи залишаються незмінними, індивідуми для того, щоб зберегти свою купівельну спроможність, повинні змінити відповідно розмір своїх номінальних грошових залишків