- •1. Сутність та функції грошей.
- •3. Функція грошей та їхня характеристика.
- •4. Концепції походження грошей.
- •8. Електроннігроші та їхнійрозвиток в Україні.
- •9. Вартість грошей та методиїхньоговимірювання.
- •10. Роль грошей у розвиткуринковоїекономіки.
- •11. Сутність та структура грошовогообігу.
- •12. Класифікаціягрошовихпотоків.
- •13. Запас грошей і грошовийдохід.
- •14. Структура грошовогообігу і йогомоделі.
- •15. Організація прогнозування і регулювання готівкового обігу.
- •16. Умови і принципи організації безготівкового платіжного обігу.
- •17. Форми безготівкових розрахунків.
- •19. Дайте оцінку обсягу і структури грошової маси в Україні.
- •20. Грошові агрегати та їх характеристика (м0; м1; м2; м3).
- •21. Грошова база.
- •29. Схема руху грошових потоків на фінансовому ринку (пряме фінансування, непряме фінансування тощо).
- •30. Міжбанківський ринок грошей.
- •32. Ринок цінних паперів, фінансова біржа.
- •34. Курс цінних паперів та фактори, що на нього впливають.
- •22. Закон грошового обігу та його зміст. Сталість грошей та механізми її забезпечення.
- •23. Механізми поповнення маси грошей та їхній обіг.
- •24. Сутність понять «випуск» та «емісія» грошей.
- •25. Швидкість обігу грошей і її характеристика.
- •26. Сутність та механізми «грошового мультиплікатора».
- •27. Сутність грошового (монетарного) ринку і його структура.
- •28. Об’єкти, суб’єкти та інструменти грошового ринку.
- •36. Попит на «запас грошей», «попит на гроші», «попит на грошовий дохід» Попит на гроші для трансакцій і попит на гроші як на активи
- •37. Характеристика чинників, що впливають на попит грошей
- •39) «Грошові захисники» і номінальний попит.
- •40. Пропозиція грошей на фінансовому ринку та її залежність.
- •41)Компоненти грошової бази та пропозиції грошей.
- •42) Роль банківської системи у формованій пропозиції грошей
- •43. Емісія готівкових грошей (емісійно-касове регулювання).
- •44. Рівновага на грошовому ринку та процент.
- •45. Суть грошової системи та її елементи
- •47. Основні типи грошових систем та їхня характеристика.
- •48. Класифікація типів грошових систем.
- •49. Еволюція грошових систем.
- •50. Сучасна грошова система України та її характеристика.
- •51. Особливості функціонування об’єднаної грошової системи.
- •52. Класифікація розрахунків.
- •53. Організація розрахунків.
- •54. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень.
- •55. Розрахунки платіжними вимогами.
- •56. Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень.
- •57. Механізм здійснення розрахунків чеками.
- •65. Особливості інфляції в Україні.
- •66. Показники вимірювання інфляції.
- •67. Методи регулювання інфляції.
- •68. Сутність грошових реформ та їхня класифікація.
- •69. Моделі грошових реформ і їх функції.
- •70. Особливості проведення грошової реформи в Україні.
- •71. Походження і сутність кредиту. Об’єкт і суб’єкт кредиту.
- •73. Функції та роль кредиту.
- •74. Характеристика окремих видів кредиту
- •75. Форми кредиту та їхня загальна характеристика.
- •76. Характерні ознаки кредиту в ринковій економіці.
- •77. Характеристика окремих видів кредиту.
- •78. Переваги використання лізингу в розвитку економіки України.
- •79. Державний кредит та його види.
- •80. Комерційні кредити.
- •81. Банківський кредит його види і ознаки.
- •82. Система банківського кредитування.
- •84. Форми забезпечення кредитів.
- •85. Методи банківського кредитування.
- •87. Оцінка платоспроможності підприємств при отриманні кредиту.
- •94. Акціонерні банки — основні ланки кредитної системи.
- •96. Ознаки та характеристика кооперативних банків.
- •97. Капітал банку, його види та управління ним.
- •98. Активні операції банків та їхня структура.
- •99. Пасивні операції банків та їхня структура.
- •88. Відсоток загального кредиту (позиковий кредит).Норма відсотка(відсоткова ставка).
- •89. Вартість кредиту
- •104. Міжбанківські кореспондентські відносини.
- •105. Міжбанківський ринок грошей.
- •106. Надлишковий резерв, хто його визначає.
- •107. Грошово-кредитна політика національного банку.
- •108. Інструменти грошово-кредитної політики.
- •109. Політика центрального банку щодо обов’язкового резервування.
- •110. Міжнародний кредит та характеристика міжнародних операцій.
- •111. Недоліки у використанні міжнародних кредитів в Україні.
- •112. Сутність та особливості іпотечного кредиту. Організація роботи банків з клієнтами та кредитний договір.
- •113. Загальна характеристика основних спеціалізованих фінансово-кредитних інститутів.
- •114. Валютні відносини та валютні системи.
- •115. Валюта та конвертованість валюти
- •116. Валютний курс та курсова політика.
- •117. Види та порядок визначення валютних курсів
- •118. Регулювання валютних курсів та валютний коридор.
- •119. Загальна характеристика та структура валютного ринку.
- •121. Валютніризики і методи валютного страхування.
- •122.Платіжний баланс та його структура.
- •123. Методи балансування та формування платіжного балансу.
- •124. Загальна характеристика основних міжнародних кредитних організацій.
- •120. Валютні операції
106. Надлишковий резерв, хто його визначає.
Надлишковий (вільний) резерв банку - частина банківського резерву, що перевищує розмір обов’язкового резерву.Вільний резерв — це сукупність грошових коштів комерційного банку, які на даний момент має в розпорядженні банк і може їх використати для активних операцій. Загальний банківський резерв — це вся сума грошових коштів, які є на даний момент у розпорядженні банку і невикористані для активних операцій. Частину загального резерву банки мають зберігати у грошовій формі і не використовувати для поточних потреб. Ця частина резерву називається обов’язковим резервом, величину якого визначають на підставі норм обов’язкового резервування. Такі норми встановлює НБУ у відсотках до сум банківських пасивів. Різницю між загальним і обов’язковим резервами становить вільний резерв.
Цей показник відображає:
1) поточну ліквідність банку;
2) рівень його поточного кредитного потенціалу.
Отже, через регулювання надлишкових (вільних) резервів банків можна впливати на їх фінансове становище та на їх діяльність щодо маси грошей в обігу.
107. Грошово-кредитна політика національного банку.
грошово-кредитної політики (ГКП) — це один із елементів економічної політики держави, який являє собою сукупність заходів, спрямованих на зміну грошової маси в обороті обсягів кредитів, рівня відсоткових ставок та інших показників грошового обороту і ринку позичкових капіталів.
Грошово-кредитна політика спрямована на досягнення стабільного економічного зростання, низького рівня інфляції та безробіття.
Основні напрями (типи) грошово-кредитної політики, які обирає центральний банк (НБУ):
— політика грошово-кредитної рестрикції (політика «дорогих» грошей);— політика грошово-кредитної експансії (політика«дешевих» грошей).
Грошово-кредитна політика охоплює чотири класичні за змістом механізми монетар ної політики:
1) здійснення операцій на відкритому ринку;2) регулювання облікової ставки на позики, що надаються центральному банку;3) регулювання норми банківських резервів.
Кожний із зазначених механізмів має набір власних інструментів формування та вдосконалення, яких здійснюється десятиріччями і дає можливість вирішити комплекс проблем грошової політики. 4)визначення засобами ринкового механізму реальної вартості державного боргу, а значить, і цінних паперів, що його обслуговують.
КІНЦЕВА МЕТА ГКП:
≈ економічне зростання;
≈ повна зайнятість;
≈ стабільність цін;
≈ життєздатний платіжний баланс
108. Інструменти грошово-кредитної політики.
Операції на відкритому ринку — це найбільш застосований інструмент грошово-кредитної політики в країнах з високо розвинутими економіками. Сутність операцій на відкритому ринку полягає в тому, що, купуючи цінні папери на ринку, НБУ додатково спрямовує в оборот відповідну суму грошей і цим збільшує банківські резерви, внаслідок чого потім збільшується і загальна маса грошей в обороті. Продаючи цінні папери зі свого портфеля, він вилучає на відповідну суму банківські резерви, а згодом зменшується і загальна масса грошей в обороті. У результаті цих операцій відповідно збільшується чи зменшується пропозиція грошей, що впливає в кінцевому підсумку на кон’юнктуру товарних ринків.
За допомогою управління обов’язковими резервами центральний банк має можливість впливати через базу грошової маси на кредитоспроможність комерційних банків, в тому числі на розміри кредитної мультиплікації. Відповідно до цього, механізм управління обов’язковими резервами розглядається теорією та практикою грошей як один із найдієвіших механізмів монетарної політики. Механізм цього інструменту полягає в тому, що центральний банк установлює
для всіх банків та інших депозитних установ норму обов’язкового резервування залучених коштів зі зберіганням відносної суми їх на кореспондентських рахунках чи в касах без права використання і без виплати відсотків по них. Збільшуючи норму обов’язкового резервування, НБУ негайно скорочує обсяг надлишкових резервів
банків, зменшує їхню кредитну спроможність, знижує рівень мультиплікації депозитів, і навпаки. регулювання облікової ставки. Через зміну облікової ставки збільшується або зменшується на грошовому ринку пропозиція кредитних ресурсів. Механізм його полягає в тому, що центральний банк установлює ставки відсотків за позичками, які він надає комерційним банкам у порядку їхнього рефінансування. Збільшуючи рівень облікової ставки, НБУ стримує попит комерційних банків на свої позики та мультиплікацію депозитів і врешті-решт зменшує зростання пропозиції грошей в економіці. В результаті цієї операції на монетарному ринку гроші починають «дорожчати», зумовлюючи падіння ринкової кон’юнктури.