- •1. Педагогіка як наука, її предмет, об’єкт і сучасні напрямки розвитку. Місце в системі наук
- •3. Аналіз основних педагогічних категорій
- •4. Рівні та методи науково-педагогічних досліджень
- •5. Філософські основи педагогічного процесу. Цінності консерватизму та цінності розвитку у педагогічному процесі. Ідеологія виховання
- •6. Особливості використання понять «особа», «індивід», «особистість», «індивідуальність» у педагогіці
- •7. Закономірності розвитку особистості.
- •8. Фактори розвитку особистості
- •9. Поняття віку, теорії вікового розвитку особистості. Сенситивні періоди та психічні новоутворення у процесі розвитку особистості
- •10. Сучасні підходи до аналізу процесу розвитку особистості: описовий, психоаналітичний
- •11. Охарактеризуйте понятійний ряд «виховний ідеал – мета виховання – завдання виховання»
- •12. «Виховний ідеал» г. Ващенка
- •13. Зміст, мета і завдання виховання у нормативних документах та концептуальних проектах (національна доктрина розвитку освіти)
- •14. Психологічний зміст виховання – система відношень особистості. Традиційні напрями розгляду змісту виховання
- •15. Опірність вихованню, основні причини, моделі та способи запобігання їх проявам. Загальні наслідки, що супроводжують непродуктивний педагогічний процес
- •16. Закономірності виховного процесу. Принципи виховання та умови, що забезпечують їх реалізацію
- •17. Сучасні підходи до розгляду структури процесу виховання.
- •18. Психічні механізми процесу виховання – соціалізації, індивідуалізації, персоналізації
- •20. Моделювання поведінки. Програми внутрішнього і зовнішнього підкріплення
- •21. Когнітивна технологія виховання – особливості та акценти
- •22. Поняття зон розвитку і допомагаючи взаємин у організації виховання
- •24 І 25. Поняття методів виховання як способів взаємодії вихователя і вихованця. Класифікація методів виховання
- •26. Методи самоконтролю та самооцінки рівня вихованості. Поняття про два рівні вихованості психічної якості
- •28. Поняття і класифікація форми організації виховання.
- •29. Виховуюче середовище групи. Потенціал дитини у групі – «я», «Ми», «Інакший»
- •30. Інтеграція дитини у соціальний простір групи. Рівні взаємодії дитини із групою.
- •31. Педагогічні аспекти поняття малої групи, її основні ознаки
- •33. Закономірності та розвиток номінальної групи у високорозвинену
- •34. Етапи розвитку дитячої групи у авторській праці педагогічної діяльності. А. Макаренко
- •35. Актив як орган управління групою, їх функції і умови ефективної діяльності. Лідери у дитячих та юнацьких групах.
- •36. Педагог як професія. Функції педагогічної діяльності. Поняття і складові педагогічної майстерності.
- •37. Поняття педагогічного спілкування, його функції. Структура і параметри педагогічного спілкування.
- •38. Рівні, бар’єри та стилі у педагогічному спілкуванні
- •39. Типологія конфліктів.
- •40. Способи розв’язання конфліктних ситуацій у педагогічній діяльності
- •41. Загальне поняття дидактики як теорії освіти і навчання.
- •42. Понятійний апарат сучасної дидактики. Зміна поглядів на процес учіння.
- •43. Історія становлення основних рис сучасної дидактики
- •46. Зміст освіти в сучасній школі, його компоненти.
- •48. Навчальні підручники і посібники, вимоги до них.
- •49. Сучасні погляди на сутність процесу навчання.
- •50. Поняття про процес навчання як діяльнісний, його компоненти.
- •51. Види учіння. Мотив і мотивація учіння.
- •52. Поняття про процес навчання як пізнавальний, його структура.
- •53. Процес навчання як специфічна форма пізнання. Функції процесу навчання.
- •54. Етапи формування уявлень, методика формування наукових понять.
- •55. Поняття про закономірності, принципи і правила навчання.
- •60. Поняття методів навчання як способів взаємодії вчителя та учня у процесі навчання. Функції та обумовленість методів навчання.
- •61. Проблема класифікації методів навчання у педагогічній науці. Зовнішня і внутрішня сторона методу.
- •62. Класифікація методів навчання за: джерелом передачі і сприйняття навчального матеріалу:
- •63. Класифікація методів навчання на основі:
- •65. Історія розвитку форм організації навчання. Сучасні тенденції.
- •66. Форми організації навчання в сучасній середній школі. Урок як основна форма організації навчання.
- •67. Класифікація типів уроків. Структура типів уроку класифікованих за критерієм основної дидактичної системи.
- •68. Поняття діагностики і контролю як засобу регулювання навчально виховного процесу. Функції та основні вимоги до контролю. Види контролю, форми і методи контролю.
- •69. Оцінка і облік успішності учнів. Критерії і системи оцінювання. Дванадцятибальна система оцінювання. Критерії оцінювання у шкільному курсі історії.
30. Інтеграція дитини у соціальний простір групи. Рівні взаємодії дитини із групою.
Існує 4 етапи входження особистості у групу: 1. Адаптація-індивід уточнює загальні характеристики, структуру, цінності групи. 2. Індивідуалізація-індивід заявляє про свої претензії на статус у групі, демонструє особисті якості. 3. Інтеграція-а) група приймає індивіда і визнає його місце в групі; б) індивід включається у структуру внутр.. групових взаємин і приймає групові норми. 4. Персоналізація-тривале перебування люд. У групі приводить до ототожнення її значимих якостей групи в цілому.
Виділяють 3 рівні взаємодії: 1)емоційна – виробляється емоційний клімат групи; 2)організаційно-діяльнісна – члени групи узгоджують свої дії, будують взаємодію і можуть досягти рівня співпраці; 3)інформаційна – повідомляючи, повноцінний розвиток групи передбачає вільне циркулювання інформації між її учасниками.
31. Педагогічні аспекти поняття малої групи, її основні ознаки
Групою можна назвати будь яке об’єднання людей, незалежно від того, якого характеру зв'язки виявляються між його членами. Як суб’єкт діяльності та спілкування група є тим осередком, де перетинаються суб’єктно-об’єктні зв’язки особистості. Колектив-це об’єднання людей, що характеризуються своїми соціальними особливостями. Вивчаючи дитячі об’єднання розрізняють формальні і неформальні групи. Формальні-це спеціально організовуванні, переважно дорослими, для спільної діяльності дитяче об’єднання. Неформальні-стихійно виникаючі добровільні об’єднання, що складаються на основі дружніх відносин, сумісних ігор. Вища форма організованої групи і є колектив. Він здійснює організаторську виховну і стимулюючу функції. Найбільше значення для становлення особистості мають такі характеристики шкільного колективу: наявність єдиної спільної мети, діяльності, велика різноманітність творчих особистостей-членів колективу.
33. Закономірності та розвиток номінальної групи у високорозвинену
Існує декілька моделей розвитку малої соціальної групи (саме такою групою є дитячий чи учнівський колектив). Етапи розвитку групи за Кірпічніковим: -«піщані розсипи» - мінімальна взаємодія – дифузна група; -«м’яка глина» - група не здатна до самовідновлення – номінальна група; -«далекий маяк» - група об’єднана кінцевою метою діяльності – асоціація; -«пурпурові вітрила» - група об’єднана спільними інтересами, цінностями, творенням спільного простору – автономія; -«палаючий факел» - емоційна близькість – колектив (найрозвинутіша група). Модель поетапного розвитку групи за Уманським: Конгломерат – асоціальна група –номінальна група – група –асоціація – група-кооперація – група-автономія – група-корпорація –колектив. Модель емоційної динаміки у групах за Волковим: Сприймання – зближення – спільні дії – зчеплення.
34. Етапи розвитку дитячої групи у авторській праці педагогічної діяльності. А. Макаренко
Стадії розвитку групи за А.Макаренком:
1) вимогу до групи ставить керівник (ззовні);
2) вимогу до групи ставить актив (офіційні лідери);
3) вимогу до групи ставить група оцінення.