- •1. Педагогіка як наука, її предмет, об’єкт і сучасні напрямки розвитку. Місце в системі наук
- •3. Аналіз основних педагогічних категорій
- •4. Рівні та методи науково-педагогічних досліджень
- •5. Філософські основи педагогічного процесу. Цінності консерватизму та цінності розвитку у педагогічному процесі. Ідеологія виховання
- •6. Особливості використання понять «особа», «індивід», «особистість», «індивідуальність» у педагогіці
- •7. Закономірності розвитку особистості.
- •8. Фактори розвитку особистості
- •9. Поняття віку, теорії вікового розвитку особистості. Сенситивні періоди та психічні новоутворення у процесі розвитку особистості
- •10. Сучасні підходи до аналізу процесу розвитку особистості: описовий, психоаналітичний
- •11. Охарактеризуйте понятійний ряд «виховний ідеал – мета виховання – завдання виховання»
- •12. «Виховний ідеал» г. Ващенка
- •13. Зміст, мета і завдання виховання у нормативних документах та концептуальних проектах (національна доктрина розвитку освіти)
- •14. Психологічний зміст виховання – система відношень особистості. Традиційні напрями розгляду змісту виховання
- •15. Опірність вихованню, основні причини, моделі та способи запобігання їх проявам. Загальні наслідки, що супроводжують непродуктивний педагогічний процес
- •16. Закономірності виховного процесу. Принципи виховання та умови, що забезпечують їх реалізацію
- •17. Сучасні підходи до розгляду структури процесу виховання.
- •18. Психічні механізми процесу виховання – соціалізації, індивідуалізації, персоналізації
- •20. Моделювання поведінки. Програми внутрішнього і зовнішнього підкріплення
- •21. Когнітивна технологія виховання – особливості та акценти
- •22. Поняття зон розвитку і допомагаючи взаємин у організації виховання
- •24 І 25. Поняття методів виховання як способів взаємодії вихователя і вихованця. Класифікація методів виховання
- •26. Методи самоконтролю та самооцінки рівня вихованості. Поняття про два рівні вихованості психічної якості
- •28. Поняття і класифікація форми організації виховання.
- •29. Виховуюче середовище групи. Потенціал дитини у групі – «я», «Ми», «Інакший»
- •30. Інтеграція дитини у соціальний простір групи. Рівні взаємодії дитини із групою.
- •31. Педагогічні аспекти поняття малої групи, її основні ознаки
- •33. Закономірності та розвиток номінальної групи у високорозвинену
- •34. Етапи розвитку дитячої групи у авторській праці педагогічної діяльності. А. Макаренко
- •35. Актив як орган управління групою, їх функції і умови ефективної діяльності. Лідери у дитячих та юнацьких групах.
- •36. Педагог як професія. Функції педагогічної діяльності. Поняття і складові педагогічної майстерності.
- •37. Поняття педагогічного спілкування, його функції. Структура і параметри педагогічного спілкування.
- •38. Рівні, бар’єри та стилі у педагогічному спілкуванні
- •39. Типологія конфліктів.
- •40. Способи розв’язання конфліктних ситуацій у педагогічній діяльності
- •41. Загальне поняття дидактики як теорії освіти і навчання.
- •42. Понятійний апарат сучасної дидактики. Зміна поглядів на процес учіння.
- •43. Історія становлення основних рис сучасної дидактики
- •46. Зміст освіти в сучасній школі, його компоненти.
- •48. Навчальні підручники і посібники, вимоги до них.
- •49. Сучасні погляди на сутність процесу навчання.
- •50. Поняття про процес навчання як діяльнісний, його компоненти.
- •51. Види учіння. Мотив і мотивація учіння.
- •52. Поняття про процес навчання як пізнавальний, його структура.
- •53. Процес навчання як специфічна форма пізнання. Функції процесу навчання.
- •54. Етапи формування уявлень, методика формування наукових понять.
- •55. Поняття про закономірності, принципи і правила навчання.
- •60. Поняття методів навчання як способів взаємодії вчителя та учня у процесі навчання. Функції та обумовленість методів навчання.
- •61. Проблема класифікації методів навчання у педагогічній науці. Зовнішня і внутрішня сторона методу.
- •62. Класифікація методів навчання за: джерелом передачі і сприйняття навчального матеріалу:
- •63. Класифікація методів навчання на основі:
- •65. Історія розвитку форм організації навчання. Сучасні тенденції.
- •66. Форми організації навчання в сучасній середній школі. Урок як основна форма організації навчання.
- •67. Класифікація типів уроків. Структура типів уроку класифікованих за критерієм основної дидактичної системи.
- •68. Поняття діагностики і контролю як засобу регулювання навчально виховного процесу. Функції та основні вимоги до контролю. Види контролю, форми і методи контролю.
- •69. Оцінка і облік успішності учнів. Критерії і системи оцінювання. Дванадцятибальна система оцінювання. Критерії оцінювання у шкільному курсі історії.
40. Способи розв’язання конфліктних ситуацій у педагогічній діяльності
Способи вирішення конфліктів виходять з двох критеріїв: 1.На що орієнтована людина у кофлікті, на активу, чи пасивну роль. 2.На індивідуальні чи пасивні дії. У педагогічній науці виділяють пять способів виходу із конфлікту. 1. Конкуренція (активні, індивідуальні дії)-це прагнення стати центром ситуації. Погляди і потреби інших не сприймаються як значущі. Кожен обстоює свою думку і поведінку як єдино правильну, ігнорує інтереси інших осіб. 2.Уникнення (пасивні, індивідуальні дії)-це намагання відсунути конфліктну ситуацію якомога далі, сподіваючись, що все вирішиться само собою. 3.Пристосування(спільні, пасивні дії)-це взаємне пристосування партнерів, при якому Людина діє не відстоюючи своїх інтересів. 4. Співробітництво (активні, спільні дії)- прегнення разом дійти до ефективного вирішення конфлікту з урахуванням інтересів і потреб обох сторін. При цьому досягаються взаємовигідні умови. Ця стратегія є найефективнішою. 5.Компроміс. Намагання не загострювати ситуаціїза рахунок взаємних поступок інтересами. Він схожий на співробітництво,Але йогго досягнення відбувається на поверхневому рівні стосунків..
41. Загальне поняття дидактики як теорії освіти і навчання.
Дидактика-галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти і навчання, виховання у процесі навчання.. цей термін запровадив педагог В. Ратке. Об’ктом дидактики є навчання як особливий вид діяльності, спямований на передачу підростаючим поколінням. Дидактика розглядає змістову і процесуальну сторону навчання в їх єдності. Вона розробляє більш досконалу організацію процесу навчання, нові навчальні системи, нові технології навчання. Дидактика виконує 2 головні функції: 1. Теоретичну,2. Практичну. Основними категоріями дида-ки є: навчання, учіння, знання, уміння, навички, форми, закономірності, методи навчання.
42. Понятійний апарат сучасної дидактики. Зміна поглядів на процес учіння.
Понятійний апарат суч. дидактики: навчання, освіта, самоосвіта, викладання, учіння, знання, уміння, навички, зміст освіти, процес і методи навчання та форми організації. Навчання–процес взаємодії вчителя та учня, в результаті якого учень засвоює знання. Освіта-процес засвоєння систематизованих знань і формування на них основі світогляду, розвитку пізнавальних сил. Викладання—організація та управління вчителем пізнавальної діяльності учнів. Учіння-власна навчальна діяльність учня. Знання-факти, відомості, наукові теорії, які системно закріплені у свідомості людини. Уміння–здатність свідомо діяти на основі засвоєних знань. Передбачають використання набутих знань. Навички-автоматизовані, звичні, безпомилково виконувані дії.
43. Історія становлення основних рис сучасної дидактики
В 2 пол.20ст. починают формуватися нові дидакт. системи. основними її ознаками були: 1.методологічні основи-об’єктивні закономірності філософії пізнання. 2. сутність навчання-навчання повинно ґрунтуватися на суб’єктно-об’єктних відносинах між педагогом та учнем. Таким чином основним завданням навчання є переорієнтація на особистість того, що вчиться. Основні ідеї програмованої концепції навчання: доза інформації про предмет, який вивчається; завдання операції , щодо роботи з інформ. та її засвоєння.; контрольні завдання і вказівки про повторення вправи або перехід до наступного етапу. В сучасній дидакт., крім програм викор. і інші інфор. технології: бази даних, бази знань, комп’ютерні дидакт. ігри.