- •1. Педагогіка як наука, її предмет, об’єкт і сучасні напрямки розвитку. Місце в системі наук
- •3. Аналіз основних педагогічних категорій
- •4. Рівні та методи науково-педагогічних досліджень
- •5. Філософські основи педагогічного процесу. Цінності консерватизму та цінності розвитку у педагогічному процесі. Ідеологія виховання
- •6. Особливості використання понять «особа», «індивід», «особистість», «індивідуальність» у педагогіці
- •7. Закономірності розвитку особистості.
- •8. Фактори розвитку особистості
- •9. Поняття віку, теорії вікового розвитку особистості. Сенситивні періоди та психічні новоутворення у процесі розвитку особистості
- •10. Сучасні підходи до аналізу процесу розвитку особистості: описовий, психоаналітичний
- •11. Охарактеризуйте понятійний ряд «виховний ідеал – мета виховання – завдання виховання»
- •12. «Виховний ідеал» г. Ващенка
- •13. Зміст, мета і завдання виховання у нормативних документах та концептуальних проектах (національна доктрина розвитку освіти)
- •14. Психологічний зміст виховання – система відношень особистості. Традиційні напрями розгляду змісту виховання
- •15. Опірність вихованню, основні причини, моделі та способи запобігання їх проявам. Загальні наслідки, що супроводжують непродуктивний педагогічний процес
- •16. Закономірності виховного процесу. Принципи виховання та умови, що забезпечують їх реалізацію
- •17. Сучасні підходи до розгляду структури процесу виховання.
- •18. Психічні механізми процесу виховання – соціалізації, індивідуалізації, персоналізації
- •20. Моделювання поведінки. Програми внутрішнього і зовнішнього підкріплення
- •21. Когнітивна технологія виховання – особливості та акценти
- •22. Поняття зон розвитку і допомагаючи взаємин у організації виховання
- •24 І 25. Поняття методів виховання як способів взаємодії вихователя і вихованця. Класифікація методів виховання
- •26. Методи самоконтролю та самооцінки рівня вихованості. Поняття про два рівні вихованості психічної якості
- •28. Поняття і класифікація форми організації виховання.
- •29. Виховуюче середовище групи. Потенціал дитини у групі – «я», «Ми», «Інакший»
- •30. Інтеграція дитини у соціальний простір групи. Рівні взаємодії дитини із групою.
- •31. Педагогічні аспекти поняття малої групи, її основні ознаки
- •33. Закономірності та розвиток номінальної групи у високорозвинену
- •34. Етапи розвитку дитячої групи у авторській праці педагогічної діяльності. А. Макаренко
- •35. Актив як орган управління групою, їх функції і умови ефективної діяльності. Лідери у дитячих та юнацьких групах.
- •36. Педагог як професія. Функції педагогічної діяльності. Поняття і складові педагогічної майстерності.
- •37. Поняття педагогічного спілкування, його функції. Структура і параметри педагогічного спілкування.
- •38. Рівні, бар’єри та стилі у педагогічному спілкуванні
- •39. Типологія конфліктів.
- •40. Способи розв’язання конфліктних ситуацій у педагогічній діяльності
- •41. Загальне поняття дидактики як теорії освіти і навчання.
- •42. Понятійний апарат сучасної дидактики. Зміна поглядів на процес учіння.
- •43. Історія становлення основних рис сучасної дидактики
- •46. Зміст освіти в сучасній школі, його компоненти.
- •48. Навчальні підручники і посібники, вимоги до них.
- •49. Сучасні погляди на сутність процесу навчання.
- •50. Поняття про процес навчання як діяльнісний, його компоненти.
- •51. Види учіння. Мотив і мотивація учіння.
- •52. Поняття про процес навчання як пізнавальний, його структура.
- •53. Процес навчання як специфічна форма пізнання. Функції процесу навчання.
- •54. Етапи формування уявлень, методика формування наукових понять.
- •55. Поняття про закономірності, принципи і правила навчання.
- •60. Поняття методів навчання як способів взаємодії вчителя та учня у процесі навчання. Функції та обумовленість методів навчання.
- •61. Проблема класифікації методів навчання у педагогічній науці. Зовнішня і внутрішня сторона методу.
- •62. Класифікація методів навчання за: джерелом передачі і сприйняття навчального матеріалу:
- •63. Класифікація методів навчання на основі:
- •65. Історія розвитку форм організації навчання. Сучасні тенденції.
- •66. Форми організації навчання в сучасній середній школі. Урок як основна форма організації навчання.
- •67. Класифікація типів уроків. Структура типів уроку класифікованих за критерієм основної дидактичної системи.
- •68. Поняття діагностики і контролю як засобу регулювання навчально виховного процесу. Функції та основні вимоги до контролю. Види контролю, форми і методи контролю.
- •69. Оцінка і облік успішності учнів. Критерії і системи оцінювання. Дванадцятибальна система оцінювання. Критерії оцінювання у шкільному курсі історії.
67. Класифікація типів уроків. Структура типів уроку класифікованих за критерієм основної дидактичної системи.
Урок-це така форма організації навчання, за якої навчальні заняття проводяться вчителем із групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовленості протягом точно встановленого часу, за сталим зразком. Основні типи уроків: комбіновані(змішані), уроки засвоєння нових знань, формування навичок і вмінь, узагальнення і систематизації вивченого, практичне застосування знань, умінь, навичок, контролю і корекції знань. Кожен тип уроку має свою структуру. Комбінований урок-підготовка вчителя до уроку, початок уроку, повторювально навчальна робота повідомлення теми, цілей та завдань уроку, пояснення матеріалу, сприймання, осмислення, засвоєння нового матеріалу, формування навичок і вмінь, підсумки уроку, домашнє завдання.
Неможливо чітко організувати навч.процес, не визначивши тип уроків. У педагогіці існують різні підходи до визначення типів уроків. Іванов: вступні, первинного ознайомлення, утворення понять, встановлення законів і правил, застосування отриманих знань а практиці, формування навичок, повторення і узагальнення, контрольні, змішані, комбіновані уроки. Казанцев: урок-лекція, бесіда, диспут, екскурсія, кіно урок, самостійна робота, лабораторна робота. В Україні прийнята типологія Онищука – за основною дидактичною метою: -урок засвоєння нових знань; -формування навичок і умінь; -застосування ЗУН; -узагальнення і систематизація знань; -перевірки і корекції ЗУН; -комбінований; Структура – це сукупність, послідовність та зв’язок елементів (етапів), з яких складається урок. Кожен тип уроку має свою орієнтовану структуру. Онищук розрізняє мактростурктуру (етапи уроку) і мікроструктуру (методи, прийоми, засоби навчання). Сухомлинський вважав, що існує попередній і безпосередній етапи підготовки вчителя до уроку. Попередній: загальне ознайомлення з навчальною програмою, підручниками, посібниками, методичною літературою, вивчення ППД, аналіз власного досвіду. Складання календарного і тематичного планів. Безпосередній: конкретизація мети і завдань уроку, визначення обсягу і змісту навчального матеріалу, вибір форми, методів, прийомів навчання, наочності, обсягу і змісту д/з, складання поурочного плану. Урок формування навичок і умінь:1.Перевірка д/з, актуалізація опорних знань, підготовчі завдання. 2.Повідомлення теми, мети, задач уроку.3.Вивчення нового матеріалу (ввідні вправи).4.Початок застосування отриманих знань (пробні вправи). 5.Застосування учнями ЗіУ в стандартних умовах з метою формування навичок (типові вправи).6.Творчий перехід знань і навичок в нові обстановці з метою формування умінь (творчі вправи).7.Висновки, д/з.
68. Поняття діагностики і контролю як засобу регулювання навчально виховного процесу. Функції та основні вимоги до контролю. Види контролю, форми і методи контролю.
Контроль-як педагогічне поняття являє собою усвідомлене, планомірне спостереження та фіксацію вербальних і невербальних дій вихованців з метою з’ясування рівня набуття ними соціального досвіду, опанування програмою матеріалу, оволодіння теоретичними і практичними знаннями, навичками і вміннями, та формування в них певних особистісних рис. Сутність контролю у навчанні полягає у з’ясуванні рівня засвоєння програмного матеріалу. Контроль чи перевірку результатів навчання трактують у сучасній дидактиці як педагогічну діагностику. Функції контролю: освітня, виховна, розвиткові, діагностична. Основні принципи контролю: індивідуальність перевірки, системність і регулярність перевірок, урізноманітнення видів контролю, всеосяжність і повнота контролю, об’єктивність перевірки, єдність вимог до контролю, гуманність контролю.
1.попередній контроль(проводиться перед вивченням нової теми на початку уроку).2. Поточний(здійснюється у ході повсякденної навчальної діяльності учнів).3.періодичний(полягає у визначенні рівня та обсягу надуття учнями знань).4.підсумковий(перевірка рівня засвоєння знань).Форми організації контролю:самоконтроль, індивідуальна(з’ясувати рівень засвоєння певних знань), фронтальна(з’ясувати рівень засвоєння певних знань за короткий термін). Основні методи перевірки успішності учнів: побіжне спостереження, усне опитування, практичні роботи і вправи, письмові роботи, дидактичні тести.