- •1. Педагогіка як наука, її предмет, об’єкт і сучасні напрямки розвитку. Місце в системі наук
- •3. Аналіз основних педагогічних категорій
- •4. Рівні та методи науково-педагогічних досліджень
- •5. Філософські основи педагогічного процесу. Цінності консерватизму та цінності розвитку у педагогічному процесі. Ідеологія виховання
- •6. Особливості використання понять «особа», «індивід», «особистість», «індивідуальність» у педагогіці
- •7. Закономірності розвитку особистості.
- •8. Фактори розвитку особистості
- •9. Поняття віку, теорії вікового розвитку особистості. Сенситивні періоди та психічні новоутворення у процесі розвитку особистості
- •10. Сучасні підходи до аналізу процесу розвитку особистості: описовий, психоаналітичний
- •11. Охарактеризуйте понятійний ряд «виховний ідеал – мета виховання – завдання виховання»
- •12. «Виховний ідеал» г. Ващенка
- •13. Зміст, мета і завдання виховання у нормативних документах та концептуальних проектах (національна доктрина розвитку освіти)
- •14. Психологічний зміст виховання – система відношень особистості. Традиційні напрями розгляду змісту виховання
- •15. Опірність вихованню, основні причини, моделі та способи запобігання їх проявам. Загальні наслідки, що супроводжують непродуктивний педагогічний процес
- •16. Закономірності виховного процесу. Принципи виховання та умови, що забезпечують їх реалізацію
- •17. Сучасні підходи до розгляду структури процесу виховання.
- •18. Психічні механізми процесу виховання – соціалізації, індивідуалізації, персоналізації
- •20. Моделювання поведінки. Програми внутрішнього і зовнішнього підкріплення
- •21. Когнітивна технологія виховання – особливості та акценти
- •22. Поняття зон розвитку і допомагаючи взаємин у організації виховання
- •24 І 25. Поняття методів виховання як способів взаємодії вихователя і вихованця. Класифікація методів виховання
- •26. Методи самоконтролю та самооцінки рівня вихованості. Поняття про два рівні вихованості психічної якості
- •28. Поняття і класифікація форми організації виховання.
- •29. Виховуюче середовище групи. Потенціал дитини у групі – «я», «Ми», «Інакший»
- •30. Інтеграція дитини у соціальний простір групи. Рівні взаємодії дитини із групою.
- •31. Педагогічні аспекти поняття малої групи, її основні ознаки
- •33. Закономірності та розвиток номінальної групи у високорозвинену
- •34. Етапи розвитку дитячої групи у авторській праці педагогічної діяльності. А. Макаренко
- •35. Актив як орган управління групою, їх функції і умови ефективної діяльності. Лідери у дитячих та юнацьких групах.
- •36. Педагог як професія. Функції педагогічної діяльності. Поняття і складові педагогічної майстерності.
- •37. Поняття педагогічного спілкування, його функції. Структура і параметри педагогічного спілкування.
- •38. Рівні, бар’єри та стилі у педагогічному спілкуванні
- •39. Типологія конфліктів.
- •40. Способи розв’язання конфліктних ситуацій у педагогічній діяльності
- •41. Загальне поняття дидактики як теорії освіти і навчання.
- •42. Понятійний апарат сучасної дидактики. Зміна поглядів на процес учіння.
- •43. Історія становлення основних рис сучасної дидактики
- •46. Зміст освіти в сучасній школі, його компоненти.
- •48. Навчальні підручники і посібники, вимоги до них.
- •49. Сучасні погляди на сутність процесу навчання.
- •50. Поняття про процес навчання як діяльнісний, його компоненти.
- •51. Види учіння. Мотив і мотивація учіння.
- •52. Поняття про процес навчання як пізнавальний, його структура.
- •53. Процес навчання як специфічна форма пізнання. Функції процесу навчання.
- •54. Етапи формування уявлень, методика формування наукових понять.
- •55. Поняття про закономірності, принципи і правила навчання.
- •60. Поняття методів навчання як способів взаємодії вчителя та учня у процесі навчання. Функції та обумовленість методів навчання.
- •61. Проблема класифікації методів навчання у педагогічній науці. Зовнішня і внутрішня сторона методу.
- •62. Класифікація методів навчання за: джерелом передачі і сприйняття навчального матеріалу:
- •63. Класифікація методів навчання на основі:
- •65. Історія розвитку форм організації навчання. Сучасні тенденції.
- •66. Форми організації навчання в сучасній середній школі. Урок як основна форма організації навчання.
- •67. Класифікація типів уроків. Структура типів уроку класифікованих за критерієм основної дидактичної системи.
- •68. Поняття діагностики і контролю як засобу регулювання навчально виховного процесу. Функції та основні вимоги до контролю. Види контролю, форми і методи контролю.
- •69. Оцінка і облік успішності учнів. Критерії і системи оцінювання. Дванадцятибальна система оцінювання. Критерії оцінювання у шкільному курсі історії.
21. Когнітивна технологія виховання – особливості та акценти
Підхід когнітивний – модель «вуличний рух» Дитину виховують пояснюючи правила поведінки, показуючи наслідки, ставлячи в умови, коли виробляється «досвід водіння». Навчаючи правилам «безаварійної поведінки» батьки вважають, що кожна «нормальна» дитина не хоче собі неприємностей, тому прагне зрозуміти правила. Плюси та мінуси моделі:
+ діти є соціально адаптовані, тому їм треба лише знати, хто диктує правила;
- феномен смислового бар’єру; дитина чує звернені до неї вимоги, але не шукає ніякої вартості;
- батьки рідко живуть самі за тими правилами, які диктують дітям.
Дитина сприймає не лише «писані», а і «неписані» правила, при цьому діє принцип вибірковості; серед запропонованих правил, дитина вибирає найвигідніші для неї. Когнітивні моделі особистості розробляли – Піаже, Брунер. Суть – розробити таку модель педагогічного впливу, де він буде іти не всупереч, а поруч із природними тенденціями розвитку дитини.
22. Поняття зон розвитку і допомагаючи взаємин у організації виховання
Виготський розглядав розвиток як процес утворення дитиною психічних реакцій, виділив 2 стадії:
-інтерпсихічна – реакція будується у формі зовнішнього мовлення, як категорія для іних;
-інтрапсихічна – для себе самого. Також він розробив 2 поняття про зони розвитку дитини: 1)зона актуального розвитку – психічні функції, які вже осягнуті дитиною; 2)зона найближчого розвитку – дитина може виконувати на межі своїх можливостей з допомогою дорослих. Перехід з однієї зони в іншу відбувається шляхом «допомагаючи взаємодій» - це спеціально організована вчителем чи батьками педагогічна взаємодія, дитина може вийти на новий рівень розвитку.
24 І 25. Поняття методів виховання як способів взаємодії вихователя і вихованця. Класифікація методів виховання
Методи вихованя–це передусім цілеспрямована і змістовно організована д-сть. Однією з актуал.проблем суч.теорії вихов.є проблема класифік.м-дів вихов. У 50-х р.20ст. у вітчизн.педагоціці була така класифік., за якою м-ди вих.поділ.на 3 гр.:1.Методи-словесні(розповідь, бесіда, диспут, лекція, приклад). 2. М-ди-привчання(тренув.,доручення, гра. праця. 3. М-ди-заохочення, покарання.
Г.Щукіна виокремл. такі групи м-дів: 1. Методи формув.свідомості особистості. 2.М-ди організац.д-сті і формув.досвіду сусп.поведінки. 3. М-ди стимулювання поведінки д-сті.
З вищезазначеного методи вих.класиф. так: 1.М-ди безпосереднього вихов.впливу. 3.М-ди самовиховання. До методів безпосереднього вихов.впливу належати переконання, приклад, вправи, заохочення і примус. Особливо схильні до застосув.цих м-дів ті вихователі, які погано волод.основами педагогіки та псих-ї, мають небагатий арсенал вихов.впливів на вихованців. Щодо методів опосередкованого виховн. впливу Макаренко підкресл., що не можна вихов. мужню люд., якщо не ств.для неї таких умов, за яких вона змогла би проявити мужність, все одно в чому – в стриманості, прямому відкрит. слові, терпеливості, сміливості.Будь-яке вих.відбув. у соц.середовищі, де на вихованця мають вплив умови, які можна згрупув. так: 1.сусп.умови, різновиди яких є колектив, ритуали, сусп. робота. 2.матеріально-фіз., різновидами яких є матеріально-техн.умови навчання, вихов., відпочинку. У методі самовиховання має бути поступове спрямування вихованця на самовиховання.
Педагогічна діяльність здійснювана за допомогою системи засобів, які використовуються з метою формування особистості вихованців – їх називають формами і методами виховання. розв'язання метод виховання розчленовується на прийоми, дію, операцію. Прийом – це сукупність дій у структурі методу. Існують утворюючі прийоми (прохання, довіра, організація успіху) і гальмівні прийоми (погроза, пре соромлення, тощо).Майстерність вихователя полягає в умілому оперуванні системою методів і прийомів виховання, у творчому підході до вибору найефективнішого у даній ситуації. Класифікація методів:1)метод формування свідомості особистості (бесіда, лекція, дискусія, переконування, навіювання);2)методи організації діяльності, та формування позитивного досвіду суспільної поведінки (привчання, тренування, пед. вимога, громадська думка, створення виховної ситуації, метод прогнозування).3)методи стимулювання діяльності і поведінки;4)методи самовиховання (самопізнання, самооцінка, саморегуляція).В кожному конкретному випадку вчитель вибирає ті, які на його думку будуть найдоцільнішими, зважаючи на:1)мету виховання і завдання, які мають бути розв’язані на даному етапі;2)зміст виховання: способи педагогічної діяльності визначені виходячи з змісту діяльності;3)врахування вікових особливостей дітей;4)врахування статевих і індивідуальних особливостей;5)стиль педагогічного спілкування;6)психологічний клімат колективу;7)засоби виховання (наочності, твори образотворчого мистецтва, музики, різні види діяльності), які застосовуються в тісній єдності з методами;8)рівень педагогічної майстерності педагога;9)очікувані результати: педагогічна інтуїція і вміння прогнозувати допоможуть уявити, до чого приведе застосування того чи іншого методу.