- •1. Педагогіка як наука, її предмет, об’єкт і сучасні напрямки розвитку. Місце в системі наук
- •3. Аналіз основних педагогічних категорій
- •4. Рівні та методи науково-педагогічних досліджень
- •5. Філософські основи педагогічного процесу. Цінності консерватизму та цінності розвитку у педагогічному процесі. Ідеологія виховання
- •6. Особливості використання понять «особа», «індивід», «особистість», «індивідуальність» у педагогіці
- •7. Закономірності розвитку особистості.
- •8. Фактори розвитку особистості
- •9. Поняття віку, теорії вікового розвитку особистості. Сенситивні періоди та психічні новоутворення у процесі розвитку особистості
- •10. Сучасні підходи до аналізу процесу розвитку особистості: описовий, психоаналітичний
- •11. Охарактеризуйте понятійний ряд «виховний ідеал – мета виховання – завдання виховання»
- •12. «Виховний ідеал» г. Ващенка
- •13. Зміст, мета і завдання виховання у нормативних документах та концептуальних проектах (національна доктрина розвитку освіти)
- •14. Психологічний зміст виховання – система відношень особистості. Традиційні напрями розгляду змісту виховання
- •15. Опірність вихованню, основні причини, моделі та способи запобігання їх проявам. Загальні наслідки, що супроводжують непродуктивний педагогічний процес
- •16. Закономірності виховного процесу. Принципи виховання та умови, що забезпечують їх реалізацію
- •17. Сучасні підходи до розгляду структури процесу виховання.
- •18. Психічні механізми процесу виховання – соціалізації, індивідуалізації, персоналізації
- •20. Моделювання поведінки. Програми внутрішнього і зовнішнього підкріплення
- •21. Когнітивна технологія виховання – особливості та акценти
- •22. Поняття зон розвитку і допомагаючи взаємин у організації виховання
- •24 І 25. Поняття методів виховання як способів взаємодії вихователя і вихованця. Класифікація методів виховання
- •26. Методи самоконтролю та самооцінки рівня вихованості. Поняття про два рівні вихованості психічної якості
- •28. Поняття і класифікація форми організації виховання.
- •29. Виховуюче середовище групи. Потенціал дитини у групі – «я», «Ми», «Інакший»
- •30. Інтеграція дитини у соціальний простір групи. Рівні взаємодії дитини із групою.
- •31. Педагогічні аспекти поняття малої групи, її основні ознаки
- •33. Закономірності та розвиток номінальної групи у високорозвинену
- •34. Етапи розвитку дитячої групи у авторській праці педагогічної діяльності. А. Макаренко
- •35. Актив як орган управління групою, їх функції і умови ефективної діяльності. Лідери у дитячих та юнацьких групах.
- •36. Педагог як професія. Функції педагогічної діяльності. Поняття і складові педагогічної майстерності.
- •37. Поняття педагогічного спілкування, його функції. Структура і параметри педагогічного спілкування.
- •38. Рівні, бар’єри та стилі у педагогічному спілкуванні
- •39. Типологія конфліктів.
- •40. Способи розв’язання конфліктних ситуацій у педагогічній діяльності
- •41. Загальне поняття дидактики як теорії освіти і навчання.
- •42. Понятійний апарат сучасної дидактики. Зміна поглядів на процес учіння.
- •43. Історія становлення основних рис сучасної дидактики
- •46. Зміст освіти в сучасній школі, його компоненти.
- •48. Навчальні підручники і посібники, вимоги до них.
- •49. Сучасні погляди на сутність процесу навчання.
- •50. Поняття про процес навчання як діяльнісний, його компоненти.
- •51. Види учіння. Мотив і мотивація учіння.
- •52. Поняття про процес навчання як пізнавальний, його структура.
- •53. Процес навчання як специфічна форма пізнання. Функції процесу навчання.
- •54. Етапи формування уявлень, методика формування наукових понять.
- •55. Поняття про закономірності, принципи і правила навчання.
- •60. Поняття методів навчання як способів взаємодії вчителя та учня у процесі навчання. Функції та обумовленість методів навчання.
- •61. Проблема класифікації методів навчання у педагогічній науці. Зовнішня і внутрішня сторона методу.
- •62. Класифікація методів навчання за: джерелом передачі і сприйняття навчального матеріалу:
- •63. Класифікація методів навчання на основі:
- •65. Історія розвитку форм організації навчання. Сучасні тенденції.
- •66. Форми організації навчання в сучасній середній школі. Урок як основна форма організації навчання.
- •67. Класифікація типів уроків. Структура типів уроку класифікованих за критерієм основної дидактичної системи.
- •68. Поняття діагностики і контролю як засобу регулювання навчально виховного процесу. Функції та основні вимоги до контролю. Види контролю, форми і методи контролю.
- •69. Оцінка і облік успішності учнів. Критерії і системи оцінювання. Дванадцятибальна система оцінювання. Критерії оцінювання у шкільному курсі історії.
52. Поняття про процес навчання як пізнавальний, його структура.
І навчання і пізнання відбуваються за схемою:живе спостереження об’єкта навчання чи пізнання—осмисленні і стотних властивостей, особливостей, зв’язків цього об’єкта—застосування здобутих знань на практиці. Навчання можна вважати специфічною формою пізнання об’єктивної дійсності, набуття суспільного досвіду. Між процесами навчання і наукового пізнання існують і певні відмінності. Передувсім на всіх рівнях навчання об’єктивно неможливе відкриття нових знань, оскільки учні засвоюють уже пізнані істини. Водночас відбувається дослідження об’єкта пізнання, який може бути представлений наочним або словесним зображенням. У процесі пізнання учні тільки здобувають нові знання, під час навчання, крім засвоєння цих знань, вони опановують уміння і навички.
53. Процес навчання як специфічна форма пізнання. Функції процесу навчання.
Освітня функція у традиційному навчанні є базовою і передбачає озброєння учнів певною системою знань, навичок і вмінь. Виховна функція невіддільна від освітньої і спрямована на забезпечення єдності навчально-виховного процесу її різних освітньо-виховних системах , на його гуманізацію. Розвиваюча має глибокий соціально-психологічний і педагогічний зміст. Функція самовдосконалення має забезпечити постійну самоосвіту учнів, самовиховання, систематичне формування навичок і умінь. Виокремлення цієї функції означає орієнтацію освіти на європейський і світовий освітні рівні, в педагогічній теорії яких особлива увага звертається на самовдосконалення, самонавчання, самореалізацію особистості, досягнення нею життєвого успіху.
Розрізняють 3 основні функції навчання: 1) освітня, 2) виховна 3) розвиваюча. Освітня функція передбачає засвоєння ЗУН учнями. Знання – це зрозумілі, збережені в пам’яті і відтворені основні факти науки і теоретичні узагальнення, що з них витікають. Уміння – це володіння способами застосування знань на практиці. Навички – це автоматизовані безпомилкові і досконалі дії. Уміння і навички є загальні і спеціальні. Загальні характерні для всіх навчальних предметів (читати, писати ...) Спеціальні – для математичного розв’язання задач. Виховна функція реалізується в процесі навчання через спеціальну реалізацію в процесі навчання через спеціальну організацію спілкування вчителя з учнями і забезпечує формування в учнів світогляду, моральних, трудових, естетичних уявлень, поглядів, переконань, способів відповідної поведінки і діяльності, систему ідеалів, відносин, потреб. Виховна функція реалізується через зміст навчального матеріалу. Розливальна функція реалізується через забезпечення спеціальної розливальної спрямованості навчання. В процесі навчання повинно розвиватися сенсорне сприймання, інтелект, емоційна сфера, фізичні якості. Навчання, яке сприяє розвитку учнів називається розвиваючим. Розвиток і навчання чергуються по концепції Виготського про зону найближчого розвитку дитини. Щоб навчання забезпечувало реалізацію всіх 3-х функцій необхідно, щоб мета уроку включала освітню, виховну і розливальну складову, зміст діяльності забезпечував би виконання всіх 3-х компонентів мети і робота вихователя за 3-ма параметрами.