- •1. Педагогіка як наука, її предмет, об’єкт і сучасні напрямки розвитку. Місце в системі наук
- •3. Аналіз основних педагогічних категорій
- •4. Рівні та методи науково-педагогічних досліджень
- •5. Філософські основи педагогічного процесу. Цінності консерватизму та цінності розвитку у педагогічному процесі. Ідеологія виховання
- •6. Особливості використання понять «особа», «індивід», «особистість», «індивідуальність» у педагогіці
- •7. Закономірності розвитку особистості.
- •8. Фактори розвитку особистості
- •9. Поняття віку, теорії вікового розвитку особистості. Сенситивні періоди та психічні новоутворення у процесі розвитку особистості
- •10. Сучасні підходи до аналізу процесу розвитку особистості: описовий, психоаналітичний
- •11. Охарактеризуйте понятійний ряд «виховний ідеал – мета виховання – завдання виховання»
- •12. «Виховний ідеал» г. Ващенка
- •13. Зміст, мета і завдання виховання у нормативних документах та концептуальних проектах (національна доктрина розвитку освіти)
- •14. Психологічний зміст виховання – система відношень особистості. Традиційні напрями розгляду змісту виховання
- •15. Опірність вихованню, основні причини, моделі та способи запобігання їх проявам. Загальні наслідки, що супроводжують непродуктивний педагогічний процес
- •16. Закономірності виховного процесу. Принципи виховання та умови, що забезпечують їх реалізацію
- •17. Сучасні підходи до розгляду структури процесу виховання.
- •18. Психічні механізми процесу виховання – соціалізації, індивідуалізації, персоналізації
- •20. Моделювання поведінки. Програми внутрішнього і зовнішнього підкріплення
- •21. Когнітивна технологія виховання – особливості та акценти
- •22. Поняття зон розвитку і допомагаючи взаємин у організації виховання
- •24 І 25. Поняття методів виховання як способів взаємодії вихователя і вихованця. Класифікація методів виховання
- •26. Методи самоконтролю та самооцінки рівня вихованості. Поняття про два рівні вихованості психічної якості
- •28. Поняття і класифікація форми організації виховання.
- •29. Виховуюче середовище групи. Потенціал дитини у групі – «я», «Ми», «Інакший»
- •30. Інтеграція дитини у соціальний простір групи. Рівні взаємодії дитини із групою.
- •31. Педагогічні аспекти поняття малої групи, її основні ознаки
- •33. Закономірності та розвиток номінальної групи у високорозвинену
- •34. Етапи розвитку дитячої групи у авторській праці педагогічної діяльності. А. Макаренко
- •35. Актив як орган управління групою, їх функції і умови ефективної діяльності. Лідери у дитячих та юнацьких групах.
- •36. Педагог як професія. Функції педагогічної діяльності. Поняття і складові педагогічної майстерності.
- •37. Поняття педагогічного спілкування, його функції. Структура і параметри педагогічного спілкування.
- •38. Рівні, бар’єри та стилі у педагогічному спілкуванні
- •39. Типологія конфліктів.
- •40. Способи розв’язання конфліктних ситуацій у педагогічній діяльності
- •41. Загальне поняття дидактики як теорії освіти і навчання.
- •42. Понятійний апарат сучасної дидактики. Зміна поглядів на процес учіння.
- •43. Історія становлення основних рис сучасної дидактики
- •46. Зміст освіти в сучасній школі, його компоненти.
- •48. Навчальні підручники і посібники, вимоги до них.
- •49. Сучасні погляди на сутність процесу навчання.
- •50. Поняття про процес навчання як діяльнісний, його компоненти.
- •51. Види учіння. Мотив і мотивація учіння.
- •52. Поняття про процес навчання як пізнавальний, його структура.
- •53. Процес навчання як специфічна форма пізнання. Функції процесу навчання.
- •54. Етапи формування уявлень, методика формування наукових понять.
- •55. Поняття про закономірності, принципи і правила навчання.
- •60. Поняття методів навчання як способів взаємодії вчителя та учня у процесі навчання. Функції та обумовленість методів навчання.
- •61. Проблема класифікації методів навчання у педагогічній науці. Зовнішня і внутрішня сторона методу.
- •62. Класифікація методів навчання за: джерелом передачі і сприйняття навчального матеріалу:
- •63. Класифікація методів навчання на основі:
- •65. Історія розвитку форм організації навчання. Сучасні тенденції.
- •66. Форми організації навчання в сучасній середній школі. Урок як основна форма організації навчання.
- •67. Класифікація типів уроків. Структура типів уроку класифікованих за критерієм основної дидактичної системи.
- •68. Поняття діагностики і контролю як засобу регулювання навчально виховного процесу. Функції та основні вимоги до контролю. Види контролю, форми і методи контролю.
- •69. Оцінка і облік успішності учнів. Критерії і системи оцінювання. Дванадцятибальна система оцінювання. Критерії оцінювання у шкільному курсі історії.
37. Поняття педагогічного спілкування, його функції. Структура і параметри педагогічного спілкування.
П.с. – комунікативна взаємодія педагога з учнями, батьками, колегами, спрямована на встановлення сприятливого психологічного клімату та оптимізації діяльності. Складові п.с.:-перцептивний бік (сприйняття + розуміння);-інтерактивний бік (взаємодія);-комунікативний бік (обмін інформацією). Суб’єкт-суб’єктивний характер п.с. – особистісна орієнтація співрозмовників, рівність психологічних позицій, співпереживання, взаємна довіра. П.с. реалізується у формі монологу, діалогу та полілогу. Е.Берн – звертаючись до іншої людини, ми несвідомо обираємо один із станів «Я»: «Батько», «Дорослий», «Дитина». Спілкування учитель-учень за моделлю «Батько»-«Дитина» є застарілим, обов’язковою ж є модель «Дорослий»-«Дорослий». Функції п.с.:1)комунікативна (встановлення і регуляція стосунків між учителем і учнями, батьками, колегами);2)психологічна (зняття псих. і соціальної напруги);3)пізнавальна (повноцінне сприймання інформації учнями);4)організаційна (раціональна організація діяльності).
Виділяють 3 етапи педагогічного спілкування: І етап – проектування майбутньої системи взаємодії. ІІ етап – комунікативна атака, триває 2-3 хв. Передстартова апатія – психічний стан пригнічення, діяльнісно-організований. Функції вчителя, коли він нездатен швидко і енергійно розпочати спілкування і визначити темп та характер діяльності. У першому і другому випадку період початку взаємодії можна скоротити за рахунок формальних процедур початку діяльності до яких учні звикли. Готовність – внутрішній стан мобілізації усіх психічних функцій і здатність людини до організації діяльності інших. ІІІ етап – організація професійного спілкування: а)рганізація професійних дій; б)організація взаємодії між вчителем і учнем.
38. Рівні, бар’єри та стилі у педагогічному спілкуванні
Барєри спілкування - перешкоди, що спричиняють опір партнера впливові співрозмовника. На особливості взаємодії між учнем і вчителем впливає багато чинників (соціальний, психологічний, фізичний, смисловий), відповідно до цього розрізняють і барєри у спілкуванні. Соціальний—переважання рольової позиції вчителя під час педагогічної взаємодії. Фізичний - повязаний із організацією фізичного простору під час взаємодії. Смисловий –повязаний з несприйняттям школярами мовлення вчителя, яке занадто насичене незрозумілими словами, науковими термінами. Психологічний - виявляється як негативна установка, сформована на підставі попереднього досвіду, неспівпадіння інтересів партнерів комунікації. Естетичний – несприйняття співрозмовником зовнішнього вигляду, міміки тощо. Усувається шляхом самоконтролю поведінки. Емоційний - зявляється при невідповідному настрої, негативних емоціях, які деформують сприйняття. Стиль педагогічного спілкування - це усталена система способів та прийомів, які використовує вчитель під час взаємодії. Стиль спілкування може бути авторитарним, демократичним і ліберальним.
39. Типологія конфліктів.
Залежно від головних ознак конфлікти класифікують: За характером взаємодії: міжособистісні, міжгрупові, міжнаціональні, міжстатеві, внутрішньоособисті.; За ознаками вияву: відкриті, приховані.; За типом вирішення: прості, складні; За змістом: реалістичні (мають реальне підгрунтя для виникнення), нереалістичні (не мають реальної бази для виникнення); За кінцевим результатом: продуктивні (корисні), непродуктивні(шкідливі, не дають нікому користі); Залежно від напрямків комунікації: горизонтальні (конфлікт між рядовими членами колективу), вертикальні ( конфлікт між підлеглим і керівником); За кількістю осіб, які береть участь у протиборстві: діадичні (парні), в яки хдіють дві людини, локальні-охоплюють невелику кількість члені коллективу, загальні-втягнуті всі члени коллективу а також це можуть бути міжгрупові.; На етапі виникнення конфілкти бувають: стихійні, заплановані, спровоковані, ініціативні.; Під час їх розвику: короткочасні, тривалі,затяжні.; На етапі усунення: керовані , погано керовані, некеровані.; Щодо результативноті: моблізуючі, чи дезорганізуючі.; З етичної точки зору: соціально прийнятні інеприйнятні.